Планета Х

Кудрицький Валентин Олександрович

Хлопці, не жалійте

Ви дівчат гарненьких!

14.5.1983 р.

НЕБО, ЯК ОЧІ

Глянеш в небо, ніби в очі

Ті, що борються за приз,

Ну, а я люблю дівочі,

Ті, що манять в верх, і вниз.

Наді мною небо й небо,

Й скільки в нього не дивись,

А мені кортить до тебе

Хоч візьми та розчахнись.

31.10.1970 р.

МОВЧАТЬ

РАБИ

Куди не глянеш – скрізь гроби,

Мовчить народ, мовчать раби.

22.3.2013 р.

ТИХІ ВОДИ

Тихі води, сині далі,

Мов дівочі грудоньки,

Ой, як хочеться до Галі,

Де палають вогоньки.

19.3.1975 р.

ЯКЩО МАЄШ ГАРНИЙ РОТ

Якщо в тебе гарні цицьки,

Та іще й гарненький рот,

То любий з тобою піде

Якщо він не ідіот.

24.9.1975 р.

ТІТКА КЛАВА

Якщо будеш грубить чоловіку,

Що дарує він квіти тобі,

Чоловік зробить з тебе каліку,

І гуляй, тітко Клаво, тоді.

26.9.1974 р.

ПРО СОВІСТЬ

Ну ж пішов уже народ –

Совісний й безсовісний.

Совісний той, хто краде

У людей без совісті.

А який – безсовісний?

20.6.2013 р.

ЩОБ ХОРОШУ МАТИ ВРОДУ

Щоб хорошу мати вроду –

Пийте, хлопці, чисту воду.

18.9.1970 р.

ЧОМУ НЕБО ЗОРЯНЕ?

Колись я знав одну зорю,

Але часи мінялися,

І нові зорі кожен рік

На небі появлялися.

А зараз я як гляну в небо,

Де зірки шепочуться,

То я б скільки їх не вгледів, –

Стільки їх і хочеться.

Отож, як туга на душі

Й тебе любов зашкалює,

То кидай ти писать вірші

І хай любов побалує.

Отож, як ти не дурачок

І зоряне ще небо,

То не цурайся жіночок

Що горнуться до тебе.

4.2.1979 р.

НА КОГО ПРАЦЮЄ УКРАЇНА?

Україна вся працює.

А на кого? – на жидів,

Й це сьогодні кожний знає

Й навіть той, хто б не хотів.

Хто в кав’ярнях бенкетує?

В ресторанах, в кабаре?

Хто ж, скажіть, цього не знає,

Хто в нас більше всіх краде?

Звісно

той, хто владу має –

Бо їм, бачте, можна все.

14.3.2013 р.

ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ

От би цукру замість снігу

Нам накидала зима,

Уявляю, скільки б людям

Всім вона принесла зла.

Бо тоді б і на роботу

Не ходив би наш кадет,

І у всіх тоді б, напевно,

Був цукровий діабет.

28.3.2013 р.

РУСИНЦІ

Отаку, як ти в косинці

Чарівну дівицю

Я б забрав тебе, русинко,

У свою столицю.

Щоб ходила до Славути

На Дніпровські кручі,

Де квітує м’ята, рута,

Де пташки співучі.

Хай би наші вкраїночки

За голову брались,

Що їх суджені кохані

Та не їм достались.

Нехай знають, що кохання

Будь воно найкраще,

Теж згоряє, як в той вогник

Не підкинуть щастя.

Нехай знають, як кохання

Скривджене до болю,

То піде обов’язково

Іншу шукать долю.

Може й гіршу, може й кращу

І це – аксіома,

Бо хто людям добро робить

Скрізь живе, як дома.

8.1.1983 р.

НАШИМ СВІТОМ НАГЛІІ ПРАВЛЯТЬ

Нашим світом наглі правлять,

То ж нема чому радіть,

І поки будуть наглі править,

То і буде – наглий світ.

4.5.1972 р.

ЛЮДИНА В РОБІ

Хто добро людині робить –

Про славу не дбає,

Той завжди у робі ходить

І в ній спать лягає.

А БЕРЕГ БУВ ТАКИЙ ЗЕЛЕНИЙ

А берег був такий зелений,

І пляж вогнями квітував,

Як доторкнувся ти до мене

Й мене тоді поцілував.

Раділи промені весняні,

Із вуст твоїх лилось тепло,

Я й досі день той пам’ятаю,

Коли – чотирнадцять було.

7.1.1983 р.

ЩОБ НЕ ГРАБУВАЛИ ДЕРЖАВУ

Ти мою зламав державу,

І мій знівечив ти труд,

І дівочу горду славу

Ти пустив по світу в блуд.

Бо хіба, скажи, то люди,

Що ломали, щоб здобуть?

І ти хочеш щоб вкраїнці

Все оте змогли забуть?

Я б тобі простить зміг лайку –

Хлопець, мов погарячивсь,

І ще б міг супружу зраду,

Це було у всіх колись.

Ну, а хто псує вам речі,

Я б таких скрутив би в ріг,