Планета трьох сонць (Сигнали з всесвiту - 2)

Бабула Володимир

Всi вмить одягнули скафандри. За аварiйним розкладом кожен помчав на свою дiльницю: Вроцлавський - до кабiни управлiння, Чан-су - до електростанцiї, решта - до складiв ядерного пального та кисневих камер.

Вiдчинивши сталевi дверi атомної електростанцiї, Чан-су нiби остовпiв на порозi: крiзь велетенський рваний отвiр у стiнi на нього дивилось зоряне небо. Вiд апаратури лишились самi уламки.

Старанно замкнувши за собою герметичнi дверi, щоб з зорельота не виходило повiтря, Чан-су помчав до головної кабiни.

Там

на нього чекали невтiшнi повiдомлення:

– Прилади не працюють...

– Склади пального й продуктiв знищено... Знищено обидва допомiжнi лiтаки...

– Швидкiсть "Променя" вiд удару знизилась...

Чан-су чiтко й енергiйно давав розпорядження:

– Ввiмкнiть резервнi газовi ракети й вирiвняйте зорелiт... Перевiрте акумулятори... Як кисневi камери?

– Там усе гаразд. Акумулятори цiлi, - сказав Вроцлавський.

Чан-су ввiмкнув допомiжний передавач i сiв до мiкрофона:

– Алло! Алло!.. "Стрiла", "Стрiла"!.. Говорить "Промiнь"... Корабель сильно пошкоджено. Причини ще не знаємо. Мабуть, метеорит... Знищено атомну електростанцiю, а також обидва нижнiх склади...

В ту мить, коли Навратiл почув цей одчайдушний заклик, поплавки "Стрiли" торкнулись поверхнi моря.

Перед астронавтами розкрився новий, досi не бачений свiт.

Роздiл III

Пiд трьома

сонцями

– Бiля апарата - Навратiл. Ви чуєте мене?

– Я - "Промiнь". Бiля апарата Чан-су. Чуємо вас добре... Зорелiт ми вже вирiвняли, так що тепер небезпека зруйнування не загрожує. Ми всi здоровi.

– В нас також усе гаразд. "Стрiла" сiла на море без пригод. Зараз пливемо до континенту. Погода стоїть чудесна. В небi свiтять два сонця, а з берега дме слабкий вiтерець... Чи з'ясували, як саме пошкоджено "Промiнь"?

– Всiх пошкоджень ще не знаємо, але й без того ясно: ударом метеорита корабель зруйновано так, що про тривалу подорож мiжзоряним простором не може бути й мови.

Академiк Навратiл зблiд:

– Це значить... Це значить, що ми тут полоненi надовго... Робiнзони в чужiй сонячнiй системi...

– На жаль, так, - озвався Чан-су.
– Але в нас ще лишаються два допомiжнi лiтаки: "Стрiла" i "Ластiвка". Вони, звичайно, не можуть подолати колосальну вiдстань мiж Альфою Центавра i нашим Сонцем, зате дадуть нам змогу пересуватися мiж планетами системи...

Запала пауза. I коли вона вже почала ставати гнiтючою, раптом спалахнув екран телевiзора в кабiнi "Стрiли", i на ньому з'явилось обличчя Молодiнової:

– Я - "Ластiвка"... Що сталося, Навратiл? Ми викликаємо вас уже три години!.. Щойно облетiли навколо Квiнти. Знайшли на нiй тiльки найнижчi форми життя. Атмосфера надто розрiджена, для дихання людини непридатна. На освiтленому боцi планети дуже висока температура, а на нiчнiй сторонi еєликi морози. Отже, Квiнта не заселена... Яке життя на Квартi? Чи є там люди?

Навратiл примусив себе посмiхнутись:

–

Поки що ми встановили, що вищi форми життя на Квартi не виключенi. Хвилину тому ми спустились на море i пливемо до берега. Видно, що вiн вкритий буйною рослиннiстю. Що в нiй криється - невiдомо.

– Дякуємо за повiдомлення. Повертаємось на "Промiнь". До побачення на Квартi!

– На них чекає гарненький сюрприз!
– зiтхнув Навратiл.
– Єдиною нашою надiєю тепер лишається Кварта.

– Справдi, єдиною, бо бiльша частина запасiв знищена, - додав Чан-су.
– Гадаю, нам вистачить продуктiв не бiльш як на два мiсяцi.

***

Берег уже наблизився так, що його можна було бачити неозброєним оком. Над морем нависали дикi скелi, якi не давали можливостi причалити. Над ними на довжелезнiй гiрськiй рiвнинi росли низькi дерева з товстими лускатими стовбурами й великим листям.

Погойдуючись на поплавках, "Стрiла" повiльно просувалась понад берегом. Грубер безперервно вимiрював ультразвуковим апаратом глибину, щоб лiтак мiг вчасно обiйти пiдводнi скелi та мiлини.

– Температура повiтря?
– запитав Навратiл.

– Тридцять вiсiм градусiв, - вiдповiв Мадараш.
– Зими тут не дочекаєшся.

– Ступiнь радiоактивностi невисокий, - оголосила Свозилова, не пiдводячи голови вiд екрана детектора.

– А як вода в морi?

– За попереднiми даними мiстить тi ж солi, як i морська вода Землi, але має трохи бiльшу питому вагу, - можливо за рахунок важкого водню.

– Це було б для нас дуже вигiдно... А аналiз повiтря, Северсон?

– Досi я не знайшов нiяких слiдiв отруйних випарiв.

– Незважаючи на це, буде краще, якщо ми вийдемо на берег у скафандрах. Дослiдження слiд повторити кiлька разiв. Береженого й бог береже! Ми в незнайомому середовищi i не знаємо...

– Дивiться, дивiться!
– раптом вигукнув Мадараш, вимахуючи щойно проявленою кiноплiвкою.
– Це - кадри з неосвiтленої пiвкулi Кварти.

– Але ж на них немає нiчого особливого!
– розчаровано сказав Северсон, переглянувши знiмки.

– Ви кажете - немає? А погляньте-но крiзь лупу!

– Свiтло!
– здивовано вигукнула Свозилова.
– Безперечно, це свiтло мислячих створiнь! Я завжди твердила, що тут ми знайдемо людей...

– Тiльки не поспiшайте так, дiвчино!
– посмiхнувся Навратiл.
– Поки я з ними не погомоню,- не повiрю. Для вчених повсякчас повинно дiяти гасло: не твердити, а дослiджувати...

Алена спохмурнiла:

– Завжди ви зiпсуєте людинi радiсть!.. Ну, то почекаємо i побачимо, хто був правий... Ось тiльки змонтуємо вертолiт.

Вона не встигла договорити, як "Стрiла" раптом рвонулась i помчала вперед так, що поплавки ледве торкались води,

– Що трапилось? Навiщо ви збiльшуєте швидкiсть?
– крикнув Мадараш до Крауса.