Подарунок для Аяти
Шрифт:
Гел кахикнув, розвернувся до інструменту, відкрив блискучу кришку і криво посміхнувся:
— Блазень… це ще смішніше, ніж наложник… — і заграв перші акорди. Інструмент давно не налаштовувався, та мелодія була проста і дуже гарна.
Староста з великою тацею тарілок, наповнених "iжею, зайшла до кімнати меолі і вийшла уже без таці. Зупинились, заслухалась, сентиментально витерла сльозу долонею і прошепотіла: — Це остання мелодія, яку грав мій чоловік на цьому інструменті. Дякую, хлопчику. А тепер сідайте до столу, я вас почастую.
І звернулась до Кіту:
— Йому
Кіту, погоджуючись, кивнула головою. Староста поставила на стіл пляшку з прозорою рідиною. Помічниця воєначальниці облизнулась, як кішка. Староста розлила по глиняних чашках самогон, його тут гнали з цукрових овочів. Овочі вирощували на городах за містом, на землі, яку завезли за чималенькі гроші ще коли побудували поселення. Напевне чоловік старости у сво"iх подорожах не тільки наукою займався, а й скарби шукав… Самогон виявився сильним, староста налила по другій чарці і запропонувала кашу зі шкварками. Поселенці тримали невеликих теплокровних ящерів, літом випасали "iх на пасовиськах, де росла жорстка синя трава, а взимку годували тією ж травою, тільки висушеною і заготовленою. Пічки палили тим же. Смачнюча каша після подорожі, буревію, потрясінь і холоду, та ще й під самогон…
До велико"i кімнати зайшла принцеса Даян, сіла за стіл:
— Мама спить. Мені налийте.
— Ні, - твердо відповіла Кіту, — твоя мати мене вб'є.
— Я вже доросла. Наступного року на Калтокійю полечу.
— От там і будеш пити, аби я не бачила. Краще "iж.
Даян насуплено підтягнула до себе тарілку з кашею. Ї"i очі пильно і вороже дивились на Гела. Гел налив дві чарки і пішов з ними до меолі.
Аята прикидалась ніби спить. Гел запитав:
— Випити хочеш?
Вона сіла на ліжку, загорнувшись у ковдру:
— Хочу.
— Тоді тримай, а потім я гляну, як гояться тво"i рани і зроблю тобі перев'язку.
— Чому ти? Тут староста — хороший лікар, — відповіла Аята, випила, скривилась. Гел протягнув "iй маринований овоч закусити.
— Я умію загоювати рани, — пояснив Гел.
— Я бачила твою спину, щось вона не дуже заго"iлась, — шпикнула Аята.
Коли Даян тихенько увійшла до кімнати матері, Аята вже спала, а "i"i віор сидів біля ліжка на підлозі, загорнувшись у ковдру. Юна принцеса звикла бачити у чоловіках тільки річ, тому "iй було не важко ніби не помічати його. Вона швиденько роздягнулась і лягла спати поряд з матір'ю, як та і наказувала.
Ніч була безкінечна, холодна і темна, як безнадія. Під ранок я навіть заснула на даху. Та тихі кроки по скрипучому снігу розбудили мене, я підвела голову, побачила хлопця, худорлявого, довгого, у білій шапочці і білому комбінезоні космічного спецназівця. Цікавих розвідників використовує ворог Аяти. Лице людини, а замість рук — лапи з кігтями. Я тихенько підвелась, як кішка на полюванні, і стрибнула на ту білу тінь. Реакція у цього перевертня виявилася кращою, ніж у двох попередніх невдах, він перевтілювався швидко і на ходу, от тільки одяг йому заважав, тому бідолаха скидав його мені під лапи. Я більша
Кіту увірвалась у кімнату меолі, як вихор, розбудила Гела, який таки заснув на посту:
— Вона при"iхала, ніколи не при"iжджала до міста, відтоді як Аята стала меолі, а тут при"iхала, прямісінько до Рородану, кажуть поводиться, ніби вже підперезалась паском повелительки!
— Накажи заарештувати "i"i від імені меолі, - відповів Гел не відкриваючи очей.
— Кого? — Аята звісилась з ліжка, запитливо глянула на Гела.
— Твою сестру, доньку Дайкеро, претендентку на престол, — відповів Гел.
— Та як ти смієш наказувати? — розсердилась Аята.
Відповісти Гел не встиг. Поселення дакків обстріляли з пласких гравітаторів.
— Хто тебе послав і з якою ціллю? — запитувала я у переляканого розвідника.
— Мій бог… великий мудрець Англон, — шепотів юний перевертень, — та я тільки мусив дізнатись, жива темна жінка, чи ні.
— Темна жінка? — здивовано перепитала я.
— Так, у них тут все проти законів всесвітніх, вона темна і грішна, вона мусить померти. І "i"i відріддя.
— Ти бачив відріддя темно"i жінки?
— Мала паскуда, вона мене вкусила, та мудрець Англон просвітить "i"i і зробить світлим во"iном, так як і мене, щоб у боротьбі очистилась вона від гріхів сво"iх і своє"i матері. Старшу доньку темно"i жінки поглине кара з небес, бо вона скуштувала крові.
Я бачила, що юнак не сповна розуму, та це було мені на руку. Він говіркий, головне, підіграти йому, я верзла казна що:
— Я теж спокутую гріхи у образі звіра, як і ти. Я чула про твого великого мудреця, де я можу знайти його, аби вклонитися?
— Тут у нас є схованка, там мій гравітатор — я відвезу тебе, — радо погодився він і очі його блищали фанатичною вірою.
Тоді і вибухнуло, один раз, другий, і почалася кононада. Я підвелась на задні лапи. Поселення горіло. А мій провідник підстрибував і кричав:
— Кінець тобі, Чорна жінко, кінець, буде на Іноті справжня повелителька, справжня, безгрішна.
«А щоб тебе». Я його звалила у сніг:
— Ти дав сигнал, що тебе захопили?
— У мене був передатчик у куртці, я його загубив, мав натиснути, якщо чорна жінка жива.
Я оглушила розвідника, і лаючись, як вантажник на космодромі, побігла до поселення.
Гел за ногу стягнув Аяту з ліжка, зіштовхнув Даян і наказав Кіту падати. Вікно дзенькнуло, дерев'яні віконниці розлетілися на друзки і скло дрібними дзюрками засипало кімнату.
Гравітатор, що у цю мить пролітав мимо вікон, вишкірився на будинок старости стволами великого тадо і полив шквалом голчатих бронебійних куль.
Староста вповзла у кімнату, Гел запитав у не"i: