Подорож на Пуп Землі. Т. 1
Шрифт:
Перший крок зроблено! Від радощів мене роздувало, наче мильну бульбашку, я стрибав до стелі, бігав по стінах і телефонував усім друзям, розказуючи, що влітку лечу до Перу. Авіакомпанія-перевізник мала назву «Air Comet» і базувалася в Мадриді. Раніше я про неї не чув нічого, оскільки «Air Comet» оперувала тільки на так званих long-haul [18] маршрутах, не маючи жодного рейсу всередині Європи. Я ще тоді, пригадую, подумав: дивна якась авіакомпанія.
А через два дні все полетіло шкереберть. Така вже в мене, мабуть, доля: підготовка кожної нової експедиції
18
Далекомагістральний (англ.).
Чех, не зволікаючи, зателефонував мені в Україну.
– Чувак, ми не купили квитки, – випалив мій товариш.
«Що за нісенітниця? – міркую. – Він, що, збожеволів? Яне, друже, ми ж не далі як позавчора владнали справу з квитками!» Я навіть почав хвилюватися за душевне здоров’я мого колеги. На дідька, питається, цей фрик [19] здався мені тепер у Південній Америці?
– Ми купили квитки позавчора. Ти хіба забув? – якомога спокійніше нагадав я.
– Та не забув! Просто мені не прийшло підтвердження.
19
Freak – дивак, божевільний (англ.).
Неприємна підозра зародилася в моєму мозку та щомиті зростала. Справа під шлунком щось неприємно захлюпало.
– Підтвердження? – перепитую.
– Підтвердження.
– Не надійшло?
– Так, не надійшло.
– Що означає «не надійшло підтвердження»? – у моєму голосі з’являлися перші металеві нотки. – How the fuck could it happened?! [20]
– Та дідько його знає! – виправдовувався Ян. – Ми ж купували квитки через шведське онлайн-агентство…
20
Як таке, бляха, можливо?! (англ.)
– Так! Саме так!
– …однак вони не продають квитки, а лише пропонують зручний пошуковий сервіс найдешевших білетів серед безлічі авіакомпаній. Після оплати квитків із сайту надходить інформація про замовлений рейс. Водночас агентство переказує кошти на рахунок авіакомпанії. Після цього авіакомпанія протягом двадцяти чотирьох годин зобов’язана підтвердити факт бронювання.
У мозку щось забулькало, я роздув щоки, наче хом’як, що тягне додому півмісячний запас соняшникового насіння, й уже майже не слухав товариша. Далі наша розмова вже не скидалася на діалог. Ян щосили репетував у слухавку, перекрикуючи мене, а я просто лаявся, не маючи снаги сказати щось путнє.
– Ти не розумієш, – горлав Ян, уриваючи нестримний потік моєї лайки, – це означає, що авіакомпанія протягом двадцяти чотирьох годин мусила надіслати підтвердження про придбання квитків!
– І що, бляха муха?! – волав я.
– І нічого! Вони не надіслали. Ну, тобто надіслали, але
– Цього не може бути! Ми ж заплатили повну вартість!
– Ми платили гроші шведському агентству, але воно за ці гроші чомусь не змогло купити квитків у «Air Comet».
– Я зараз зателефоную та повідриваю їм усім яйця! – не вгавав я.
– Не треба, чувак! Не треба нічого нікому відривати! Почекай, нехай спочатку віддадуть гроші.
– Не хочу грошей! Хай віддадуть квитки!
Але квитків нам ніхто не віддав. Я телефонував в офіс «Air Comet», щосили скандалив і лаявся, вимагаючи пояснень. Чемний менеджер силкувався мене заспокоїти, постійно просив вибачення, пояснюючи нещодавній малоприємний інцидент збоєм у роботі серверів авіакомпанії, і божився, що гроші (гроші – не квитки!) вже от-от перерахують назад на кредитну картку.
Оте «от-от» розтяглося на два з половиною тижні, а після повернення коштів подорож опинилася у вихідній точці: гроші є, квитків нема.
Усе почалося знову. Я допізна засиджувався за комп’ютером, переглядаючи десятки пошукових серверів зі сподіванням підшукати дешевий авіаквиток за океан. Я змінював дати відльоту, перебирав аеропорти: Мадрид, Мілан, Париж, Амстердам, Франкфурт, але ніяк не міг надибати нічого підхожого. Цього разу ціни коливалися в межах 1000…1500 € і майже не залежали від обраних дат. Якось так непомітно ввімкнувся «режим екстремальної економії – 2».
Час спливав, а моя авантюра так і лишалася без найважливішого атрибута, що доводив би її реальність, – квитків до Південної Америки. Аж ось одного дня я знову надибав в Інтернеті дешеві квитки: той самий маршрут «Мадрид – Ліма – Мадрид» за трохи більшу суму – 530 €. Однак радість виявилася нетривалою: квитки належали тій самій «Air Comet», що не могло не насторожувати.
Я зателефонував і переказав усе Янові. Надалі вже він зателефонував у шведське онлайн-агентство, де йому відверто повідомили, що не вважають «Air Comet» надійною компанією та не рекомендують купувати квитки на її рейси. Найдешевші квитки за тим самим маршрутом, але іншими авіакомпаніями коштували 950 €…
І тоді я подумав, що вся ця тяганина з авіаквитками виникла не просто так. Здавалося: якась таємнича сила наполегливо перешкоджає мені купити квиток до Ліми. Так наполегливо, що після низки невдач, мабуть, саме ця незрима сила примусила мене – людину вельми далеку від забобонів – завагатися. Потрібно позбутися стереотипів, міркував я, вповні відкритися цій таємничій силі, віддатися інтуїції, власним внутрішнім відчуттям! Щось мовби підказувало мені: шукай нові ідеї, дивися вище!
Я підійшов до глобуса, повернув його так, щоб мати перед собою Південну Америку та подивився вище. Ну, звісно! Йолоп! І чому я раніше не здогадався? Вище над Перу був Еквадор…
– Чувак, я тебе не розбудив? – годинник показував половину першої ночі.
– Ні, – спроквола муркнув Ян. – Читаю Харукі Муракамі.
Його слова дзвінкою хвилею сочилися зі слухавки: вночі завше найліпше телефонувати за кордон – жодних завад, жодного зайвого звуку на лінії. Проте, судячи з голосу, чех справді не спав.
– Ми летимо до Еквадору. Замість Болівії, – повідомив я. – А потім спускаємося вниз аж до Сантьяго. Через усю Південну Америку. І тепер нам не доведеться мотатися туди-сюди Перу, ми перетнемо його з півночі на південь!