Подорож у Тандадрику (на украинском языке)
Шрифт:
– А що на нас чекає тут?
– гордо вiдкинула голову Ейнора.
– Кому ми тут потрiбнi? Всiх нас викинули... тобто вас викинули, а мене, втiкачку, поранено й пограбовано. Чого нам тут залишатися? Де нам подiтися? Вiчно ховатися i тремтiти вiд страху?.. Досить! Я їду, хай буде, що буде!
– Побачите, усе закiнчиться щасливо, - почав запевняти Китичка.
– Я бачив багато картинок у книжках, де писалося про небезпечнi подорожi iграшок, але нi разу не бачив нещасливої картинки в кiнцi книги, вiрнiше в кiнцi подорожi.
– Хоч я найтовщий i найнезграбнiший
– замрiявся, а може, задрiмав Твiнас.
– Тiльки менi ще не прийшло в голову, чого б я хотiв на Тандадрицi, зiтхнув Китичка, - а коли б прийшло, то я хотiв би таких забав, яких ще нiколи не мав, таких фейєрверкiв, яких не бачив, таких видовищ, яких на жоднiй картинцi не побачиш...
– Дивись, який ненаситний!
– здивувалася жаба.
– А менi потрiбно зовсiм мало, лише мiнiмум: щоб позбутися бородавки i придбати ще одну сумку, повну життєво необхiдних речей...
– Повторюю: корабель готовий до польоту, - сказав пiлот Менес.
– Хто хоче - летить, хто не хоче летiти - зостається. Крiсел чотири, а вас п'ятеро.
ХТО П'ЯТИЙ
– Чули?
– дiяльно оглядiлася Легарiя.
– Ми повиннi не гаючись органiзуватися в подорож. Крiсел лише чотири, отож хтось iз нас змушений буде залишитися. Може, знайдеться доброволець?
– Звичайно!
– бадьоро вiдiзвався зайчик Кадриль.
– Друже, - скам'янiв Китичка, - невже ти... ти...
– Чому я?
– вiд подиву Кадриль аж рота роззявив.
– Я маю на увазi добровольця, котрий сказав, що на подорож треба дивитися тверезо, бо пiлот некваквакваквалiфiкований...
– Кi-кi-кi...
– аж за живiт схопився Китичка.
– ...i може трапитись страшна катастрофа. Цей доброволець, звичайно, i зостанеться.
– Ви мене неправильно зрозумiли, - виправдовувалась Легарiя.
– Я пропонувала iншим тверезо подумати, чи варто вирушати в подорож, а сама я анiтрiшечки не вагаюся.
– Оце тобi...
– заклiпав очима зайчик.
– Я мушу вирушати в подорож уже тому, що хоч один пасажир повинен мати тверезий розум i бути досвiдченим органiзатором, щоб пiд час катастрофи органiзувати колектив i пiдтримати дисциплiну!
– Краще не придумаєш...
– знову заклiпав очима зайчик.
– I тому, - на весь свiй зрiст випросталась Легарiя, - пропоную обрати начальника, який i вирiшить, хто буде тим п'ятим... Гадаю, ви добре знаєте, що начальник повинен мати тверезий розум, бути досвiдченим органiзатором...
– ...смiливим,
Легарiя скромно кивнула головою.
– Тому, - кiнчила Ейнора, - пропоную обрати начальником Кадриля.
– I... i менi таке прийшло в голову!
– прояснiв Китичка.
– Кадриля?
– Легарiя аж пiдвелася.
– Оцього гарячку? Плигуна неприборканого? Вiтрогона? Начальником? У нього ще вуса не встигли вирости, - показала жаба на половину вуса Кадриля.
– От i встигли, от i встигли, тiльки бульдог Гог вирвав!
– заступився за друга Китичка.
– I вiн не вiтрогон, а господар всього цього вогнища! А обзиватися недобре.
– Хай буде начальником Кадриль!
– повторила Ейнора.
– Я перша пiдiймаю за нього рукавичку!
Легарiя кинула тiльки погляд на пiдняту рукавичку, i очi в неї якось дивно блиснули. Вона стала навшпиньки i почала копатися в сумцi, поки не витягла заношений чохол для окулярiв. Вiдкрила його, подивилася всередину, знову закрила i, пiдiйшовши до Ейнори, щось зашепотiла їй на вухо. Лялька здригнулася, зблiдла, вiї в неї часто затрiпотiли.
– Не барiться, - пiдганяв пiлот Менес, стоячи в дверях корабля.
– Друже, будь начальником, - пiдбадьорив Китичка Кадриля.
– Дивись, ми всi за тебе.
– Чому всi?
– здивувалася Легарiя.
– Адже я проти.
– Я... теж... я передумала...
– винувато похнюпивши голову, прошепотiла Ейнора.
– Зараз я розумiю, що начальник не може бути гарячкою. У начальника повинен бути обов'язково тверезий розум... органiзаторськi здiбностi...
Не знаючи, що й подумати, Китичка з Кадрилем тiльки слухали, що говорить Ейнора, а Твiнас почав смоктати люльку, щоб розгадати нову головоломку.
– ...i тому... голосую за Легарiю, - кiнчила Ейнора i похнюпила голову до самих колiн.
– Дякую за довiр'я, - подякувала їй жаба.
– Я не сумнiвалася, що тверезий погляд вiзьме гору. Твiнас, бачу, так само не заперечує проти моєї кандидатури, тодi я призначаю його своїм заступником. Ще раз дякую за довiр'я, постараюся виправдати його. I якщо пiлот наказує не затримуватись...
– Який там iз мене заступник, коли я товстуватий, незграбнуватий i кривуватий, - пiдвiвся з кубика Твiнас.
– Але ж ти вмiєш розв'язувати всiлякi головоломки, - насмiшкувато сказала нова начальниця, сунувши чохол для окулярiв назад у сумку.
– Ну якщо ти такий самокритичний, то хай моїм заступником буде Ейнора.
– Та вона ж слiпа!
– вигукнув зайчик.
– А що кому до того, що я слiпа!
– гордо пiдвела голову Ейнора й ще гордовитiше скинула з голови шарфик.
– Яка є, така!.. Але не з тiєї самої купи, мене не викинули!
– Так, так, - пiдтримала її начальниця Легарiя.
– Та якщо виникли протирiччя, то я можу обiйтися i без заступника, хай уже ця тяжка й вiдповiдальна ноша буде на моїх iндивiдуальних плечах.
– Вона трохи згорбилася.
– А тепер ми повиннi негайно вирiшити, хто буде п'ятим.