Пристань Ескулапа
Шрифт:
Після вечері, коли Мацьошекова прибрала з стола, професор Касіца запропонував зіграти в бридж.
— Ви гратимете? — звернувся він до Йонаша.
— З охотою, — відповів асистент, — загляну тільки до професора Містраля.
Касіца вибачився, зійшов на хвилинку вниз і повернувся з двома колодами красивих нейлонових карт.
— Здається, цього разу у нас не буде клопоту з четвертим партнером. Ви, звичайно, граєте в бридж? — звернувся він до Трепки. — В Англії ж це народна
— Тепер вона вже виходить з моди, — відповів Трепка.
— Ну, але ж ви гратимете?
— Я граю дуже погано.
— Яким способом?
— Боюся, що не зумію пояснити.
Зараз домовимось. Як ви уступаєте противникові?
Взагалі не уступаю.
— Не уступаєте? Це мені подобається! — Касіца гучно засміявся. — Ви чули хоча б про угорську конвенцію?
— Соромно признатись, але не чув.
— Отже, запам'ятайте. Якщо у нас записано щонайменше десять очок… — розумієте? — десять очок, і я запропоную чотири без козиря, то ви не можете спасувати — розумієте? — а повинні показати мені тузи.
З кімнати Містраля вийшов стурбований Йонаш.
— Ну, ви вже готові? — зиркнув на нього Касіца. — Як там професор?
— Болі посилюються. Панно Стор, — звернувся Йонаш до лаборантки, — в лабораторії ще є новокаїн?
— Боюся, що вже немає. Здається, з останньої ампули доктор Заплон зробив укол хлопцеві Новаковських, що живуть навпроти.
— Перевірте, — сказав Йонаш, і панна Стор пішла до лабораторії.
— А що з тим малим Новаковським? — запитав Касіца, розкладаючи карти.
— Вже брикає, — відповіла Протоклицька. — Хіба ви не бачили? Цілий день гасав у саду з дітьми Мацьошеків. Мацьошек скаржився, що йому знову потоптали редиску.
— Він же сам їх пускає, — зауважив Йонаш.
— Де там! Пролазять не знати як і коли.
— Дітлахи завжди знайдуть способи, — пробурмотів Касіца, показуючи Трепці якийсь хід.
Панна Стор повернулася з порожніми руками.
— На жаль, я нічого не знайшла.
— Хай йому чорт! — вилаявся Йонаш. — Завжди чогось невистачає. Я ж просив, щоб нічого не виносили з лабораторії.
— Так воно й буває, кажуть же, що швець без чобіт ходить, — бурмотів Касіца, втупившись у карти, — а взагалі навіщо зараз новокаїн? Уже пізно, ніч. Дайте краще професорові щось снотворне. Сон найкраще вгамовує біль.
Але Йонаш не слухав. Деякий час він схвильовано тарабанив пальцями по столу, а потім сказав:
— Мені дуже неприємно, але комусь доведеться йти в аптеку.
Панна Стор глянула за вікно. По шибці збігали великі краплі дощу.
—
— Знову лютуватиме, — зітхнула панна Стор, — у неї й так сьогодні роботи до півночі. Пече тісто. Краще вже я піду сама.
Йонаш закусив губи.
— Неприємна подорож у такий вечір, панно Галінко, — сказав він і потягнувся до пальто.
— Що ви робите? — гукнув Касіца.
— Іду в аптеку.
— Ви збожеволіли! А бридж? Не хизуйтесь своїм благородством! Це дитинність. Ніби ця аптека на полюсі. Панна Стор чудово справиться сама. Правда ж?
— Ну, звичайно, пане професор, — промовила Галінка. — Ви дуже ввічливі, докторе, дякую вам, але я піду сама. Мені це зовсім не страшно, — посміхнулася вона до Йонаша.
— Чуєте, їй це зовсім не страшно, — загримів басом Касіца. — Сідайте і пишіть рецепт.
Йонаш зітхнув.
— Одягніться хоча б добре, Галінко.
— Дурниці, у мене непромокальний плащ.
Йонаш дав Галінці рецепт і сів біля столика. Потягнули жеребок на місця і почали роздавати карти.
— Піка! — загримів Касіца.
Але в цю мить заскрипіли двері, і на порозі, скривившись від болю, з'явився професор Містраль.
— Колего Йонаш, що там з новокаїном?
— Галінка побігла до аптеки, в лабораторії вже немає.
— О боже мій, невже ви хочете, щоб я збожеволів? Дайте мені хоча б якоїсь погані на сон.
— От-от, на сон, — притакнув Касіца.
— Навіщо це вам, професоре? — спокійно мовив Йонаш. — У вашому стані я уникав би наркотиків.
— Легко сказати. Ви не знаєте, що то за мерзота, це моє люмбаго!
— Молоді лікарі жорстокі, колего Містраль, — загримів Касіца. — Не будьте ж таким стоїком, Йонаш, ідіть-но.
— Мені дуже неприємно, професоре, але у нас немає ніяких наркотиків.
— Що ви мені розповідаєте! Адже пані Протоклицька привезла в скляній баночці той чортів natrium phenylaethyl-barbiturici. Приготуй мені щось із цього.
Йонаш запитливо глянув на лікарку.
— Так, я привезла, — кивнула головою Протоклицька, — стоїть у шафі вгорі з лівого боку.
Йонаш зітхнув, узяв ключ і підвівся з-за столика.
— Ляжте, професоре. Зараз я щось принесу вам.
— Ми, мабуть, не почнемо сьогодні цього бриджа, — застогнав Касіца. — Як це ви, колего, вибралися на свята з хворобою?
Містраль нічого не відповів і тихо зачинив двері.
— Давайте хоч кави вип'ємо, — сказав сердитий Касіца. — Будьте ласкаві, пані, скажіть Мацьошековій, щоб приготувала кави, — звернувся він до асистентки.