Роберто Зукко

Кольтес Бернар-Марі

ДРУГИЙ ПОЛІЦАЙ: Це він.

ПЕРШИЙ ПОЛІЦАЙ: Більше жодного сумніву.

ДІВЧИСЬКО: Я тебе шукала, Роберто, я тебе шукала. Я тебе зрадила, я плакала, плакала так, аж зробилася зовсім малесеньким острівцем посеред моря і останні хвильки погрожують мене утопити. Я страждала так, аж моє страждання могло б заповнити всі безодні земні і перелитися через кратери вулканів. Я хочу зостатися з тобою, Роберто; хочу стежити за кожним стуком твого серця, за кожним подихом твоїх грудей; припавши

вухом до тебе, слухатиму кожне здригання твого тіла, пильнуватиму його, як механік пильнує своєї машини. Я берегтиму всі твої таємниці, буду твоєю валізою з таємницею; буду торбою, куди ти покладеш усі твої таємниці. Я доглядатиму твою зброю, захищатиму її від іржі. Ти будеш моїм агентом і моєю таємницею, а я, у твоїх поїздках, буду твоїм багажем, твоїм носієм і твоїм коханням.

ПЕРШИЙ ПОЛІЦАЙ (підходячи до Зукко): Хто ви?

ЗУККО: Я душогуб мого отця, моєї неньки, інспектора поліції і дитини. Я убивця.

Поліцаї тягнуть його попід руки.

XV. Роберто Зукко на полуденному сонці

Гребені тюремного даху, опівдні.

Не видно нікого протягом усієї сцени, тільки Зукко дереться гребенем покрівлі.

Змішані голоси охоронців і в'язнів.

ГОЛОС: Утік Роберто Зукко.

ГОЛОС: Вкотре вже.

ГОЛОС: А хто його пильнує?

ГОЛОС: Хто відповідає за нього?

ГОЛОС: Пошилися в дурні.

ГОЛОС: Ага, ви пошилися в дурні. (Регіт.)

ГОЛОС: Тиша.

ГОЛОС: У нього спільники.

ГОЛОС: Та ні. Саме тому, що в нього немає спільників, йому і вдається завше втекти.

ГОЛОС: Він зовсім сам.

ГОЛОС: Зовсім сам, як герої.

ГОЛОС: Шукайте по закапелках коридору.

ГОЛОС: Він десь зачаївся.

ГОЛОС: Мабуть, зашився в якийсь ванькирчик | тремтить.

ГОЛОС: Тремтить, та тільки не через вас.

ГОЛОС: Зукко не з тих, хто тремтить, він плює вам у пику.

ГОЛОС: Зукко плює у пику всім.

ГОЛОС: Він десь недалеко.

ГОЛОС: Це нова камера. З неї не втечеш.

ГОЛОС: Неможливо.

ГОЛОС: Абсолютно неможливо.

ГОЛОС: Зукко гаплик.

ГОЛОС: Зукко, може, й гаплик, але зараз він дереться на дах і плює вам у пику.

Зукко, з голими торсом і ногами, з'являється на гребені даху.

ГОЛОС:

Що ви там робите?

ГОЛОС: Негайно спускайтесь. (Регіт.)

ГОЛОС: Зукко, тепер вам амба. (Регіт.)

ГОЛОС: Зукко, Зукко, скажіть, як це у вас виходить, що ви й годинки не посидите за решіткою?

ГОЛОС: Як це ти робиш?

ГОЛОС: Як ти пролазиш? Покажи нам!

ЗУККО: Я проходжу. Горою. Крізь мури пробиватися не треба, бо за мурами інші мури, скрізь тюряга. Тікати треба по дахах, до сонця. Між сонцем і землею муру зроду не змуруєш.

ГОЛОС: А охоронці?

ЗУККО: Охоронців не існує. Досить просто їх не бачити. Принаймні, я міг би згребти їх по п’ятеро одною рукою і миттю розчавити.

ГОЛОС: А звідки у тебе ця сила, Зукко, звідки ти береш свою силу?

ЗУККО: Коли я лізу, я так і пру, перепон я не бачу, а що я не дивлюсь на них, то вони самі падають переді мною. Я одинак і силач, я носоріг.

ГОЛОС: А як же твій батько і твоя ненька, Зукко? Не треба було займати батьків.

ЗУККО: Вбивати своїх батьків цілком природно.

ГОЛОС: А як же дитина, Зукко? Дітей не вбивають. Вбивають ворогів, вбивають людей, здатних до самозахисту. Але не дітей.

ЗУККО: Ворога я не маю і на людей не нападаю. А чавлю інших тварин не від злості, а тому, що їх не помітив і наступив на них ногою.

ГОЛОС: А гроші ти маєш? Ти десь приховав гроші?

ЗУККО: Ніяких грошей я ніде не маю. Гроші мені не потрібні.

ГОЛОС: Та ти герой, Зукко.

ГОЛОС: Голіаф.

ГОЛОС: Самсон.

ГОЛОС: Хто такий Самсон?

ГОЛОС: Марсельський бандит.

ГОЛОС: Я знав його у в'язниці. Справжній звірюка. Міг віддубасити десятьох за раз.

ГОЛОС: Брехло.

ГОЛОС: Голими кулаками.

ГОЛОС: Ні — щелепою осла. І він не з Марселю.

ГОЛОС: Його схитрувала жінка.

ГОЛОС: Даліла. Попався через волосся. Я цю історію знаю.

ГОЛОС: Жінка-зрадниця завжди знайдеться.

ГОЛОС: Без жінок ми б усі були на волі.

Сонце підбивається вище, осяйне, незвичайно променисте.

Раптом схоплюється буревій.

ЗУККО: Погляньте на сонце. (На подвір’ї западає глибока тиша.) Ви нічого не бачите? Не бачите, як воно ходором ходить від краю до краю?