Роберто Зукко

Кольтес Бернар-Марі

Зукко зводиться на ноги.

ЗУККО: Я їду.

ДАМА: Я їду з вами.

ЗУККО: Не ворушіться.

ДАМА: Ви навіть не маєте на що їхати. Ви навіть не даєте мені часу дати вам гроші. Ви нікому не даєте часу допомогти вам. Ви, як той ніж із заскочкою, якого ви час від часу дістаєте із кишені.

ЗУККО: Я не потребую допомоги.

ДАМА: Всі люди потребують допомоги.

ЗУККО: Тільки без сліз. У вас буде заплакане обличчя. А я цього не терплю.

ДАМА: Ви ж мені казали, що жінок любите.

Всіх жінок, навіть мене.

ЗУККО: Але не тоді, коли їм на плач збирається.

ДАМА: Обіцяю вам не плакати.

Плаче. Зукко йде.

ДАМА: А ваше ім'я, дурнику? Чи ж ви здатні мені його сказати тепер? Хто вам нагадає його? Ви вже його забули, я певна. Я єдина тепер його пам'ятаю. Ви поїхали без вашої пам'яті.

Зукко виходить. Дама залишається сидіти на місці і дивиться на потяги.

XIII. Офелія

Те саме місце; ніч.

Дворик безлюдний. Чути плюскіт дощу.

Входить сестра.

СЕСТРА: Де це моя голубка? До якого кишла її затягли? В яку брудну клітку її посадили? Які збочені й розпутні тварюки її оточують? Я хочу віднайти тебе, моя горличко. Я шукатиму тебе поки жива.(Пауза.) Самець — найогидніша скотина серед тих огидних скотин, яких тільки земля носить. Від самця смердить. Так тхнуть щурі в каналізації, свині у загоні, ставок, де трупи гниють. (Пауза.) Самець брудний — чоловіки ніколи не миються, на тілі в них засихає бруд і мерзенний леп від їхніх виділень. І вони не рушать його, ніби то якісь коштовні осади. Чоловіки не чують запаху один одного, бо всі вони одним медом мазані. Ось чому вони завжди водяться один з одним і водяться з хвойдами. Бо хвойди, заради грошей, терплять цей запах. Я її відмию, мою крихітку. Купання перед обідом, купання вранці, натирання спини і рук щіткою, і чищення під нігтями. Щодня миття волосся, підрізання нігтів, щоденне миття від голови до ніг гарячою водою з милом. Триматиму її біленькою, мов голубку, чиститиму пір'ячко, мов горлиці. Я глядітиму її і триматиму клітці завжди чистій, щоб не бруднилася її непорочна білота від дотику з цим брудним світом, з брудними самцями, щоб вона не пропахла цим нестерпним сопухом самців. Гай-гай, то ж бо її брат, цей щур серед щурів, гнилий кабан, цей продажний самець штовхнув і втоптав її в багно і поволік за коси до її гноївки. Мені його треба вбити, треба отруїти, треба відігнати його від клітки з моєю горличкою. Мені треба огородити дротом клітку своєї любові. Мені треба розчавити ногою цього щура і спалити його в пічці. (Пауза.) Тут усюди брудно. Все це місто брудне і населене самцями. Хай дощить, хай дощить, хай дощ трохи помиє маленьку мою горличку в тій гноївці, де вона зараз.

XIV. Арешт

Дільниця Маленького Чикаго. Два поліцаї, повії і серед них дівчисько.

ПЕРШИЙ ПОЛІЦАЙ: Ти кого-небудь бачив?

ДРУГИЙ ПОЛІЦАЙ: Ні, нікого.

ПЕРШИЙ ПОЛІЦАЙ: Це все дурниці. Дурна наша праця. Стовбичити тут, як табличка про стоянку. Це все одно, що знову стати регулювальниками.

ДРУГИЙ ПОЛІЦАЙ: Це нормально. Це тут він убив інспектора.

ПЕРШИЙ ПОЛІЦАЙ: Атож. Це єдине місце

куди він не повернеться.

ДРУГИЙ ПОЛІЦАЙ: Убивця завжди повертається на місце свого злочину.

ПЕРШИЙ ПОЛІЦАЙ: Повернеться сюди? А нащо йому, по-твоєму, повертатися? Він нічого тут не лишив — н багажу, нічогісінько. Він не божевільний. А ми тут, як дві таблички про стоянку, таблички зовсім непотрібні.

ДРУГИЙ ПОЛІЦАЙ: Він повернеться.

ПЕРШИЙ ПОЛІЦАЙ: А поки що непогано 6уло б випити келишок із хазяйкою готелю, поляпати язиками з панянками або погуляти деінде, серед сього цього люду, тихого, спокійного; Маленький Чикаго — найспокійніша у місті дільниця.

ДРУГИЙ ПОЛІЦАЙ: В тихому місті чорти водяться.

ПЕРШИЙ ПОЛІЦАЙ: Чорти? Які чорти? Де тобі ці чорти увижаються? Навіть панянки тихі і спокійні, як торговки бакалійним крамом; клієнти прогулюються собі, як у міському саду, мов книгарі, які стежать, чи всі книжки на поличках і чи не поцупили якої. Де ти бачиш чортів, де? Цей тип сюди не повернеться, я ладен із тобою закластися, закластися на келишок у хазяйки.

ДРУГИЙ ПОЛІЦАЙ: Убивши свого батька, він спокійнісінько повернувся до себе додому.

ПЕРШИЙ ПОЛІЦАЙ: Мабуть, було йому що там робити.

ДРУГИЙ ПОЛІЦАЙ: А що було йому там робити?

ПЕРШИЙ ПОЛІЦАЙ: Свою матір убити. І потім, як свою справу зробив, він більше не повернувся. А ще інспектора, щоб пришити, тут більше не знайдеться, тож він уже сюди не повернеться. Я відчуваю себе дурнем; відчуваю, як у мене на руках і ногах коріння і листя починає рости. Відчуваю, як я вриваюся в бетон. Ходімо смикнемо у хазяйки. Довкола тиша і спокій; люди гуляють собі любісінько. Ти що, бачиш щоб хтось скидався на убивцю?

ДРУГИЙ ПОЛІЦАЙ: Убивця ніколи на убивцю скидається. Убивця прогулюється собі любесенько в юрбі, як оце ти і я.

ПЕРШИЙ ПОЛІЦАЙ: Але ж треба, щоб він був скажений.

ДРУГИЙ ПОЛІЦАЙ: Убивця скажений по суті.

ПЕРШИЙ ПОЛІЦАЙ: Ні, я б не сказав. Зі мною кілька разів траплялося, коли я ладен був убити.

ДРУГИЙ ПОЛІЦАЙ: Зі мною теж. А траплялося це тоді, коли ти скаженів.

ПЕРШИЙ ПОЛІЦАЙ: Цілком можливо, цілком можливо.

ДРУГИЙ ПОЛІЦАЙ: Я в цьому переконаний.

Входить Зукко.

ПЕРШИЙ ПОЛІЦАЙ: Але ніколи — навіть який я був би скажений, навіть якби я був би вбивцею — ніколи б я не прогулювався б собі любесенько на місці свого злочину.

ДРУГИЙ ПОЛІЦАЙ: Поглянь на того типа.

ПЕРШИЙ ПОЛІЦАЙ: Якого?

ДРУГИЙ ПОЛІЦАЙ: Отого, що прогулюється собі любісінько он там.

ПЕРШИЙ ПОЛІЦАЙ: Усі люди любісінько собі тут гуляють. Маленький Чикаго став міським садом, де навіть діти можуть ганяти м'яча.

ДРУГИЙ ПОЛІЦАЙ: Отого, що виряджений військову робу.

ПЕРШИЙ ПОЛІЦАЙ: Так, я бачу його.

ДРУГИЙ ПОЛІЦАЙ: Він нікого тобі не нагадує?

ПЕРШИЙ ПОЛІЦАЙ: Цілком можливо, цілком можливо.

ДРУГИЙ ПОЛІЦАЙ: Можна подумати, що він.

ПЕРШИЙ ПОЛІЦАЙ: Не може бути.

ДІВЧИСЬКО (вгледівши Зукко). Роберто. (Кидається до нього й обіймає його.)