Рубаї (з іл.)

Хайям Омар

* * *

301 Погляньте, очі, на тісні могили, На світ, де діють зловорожі сили! Царі, князі - в грязі, осяйні лиця Жерущі хробаки заполонили.

* * *

302 Чи

ще служитимеш для підлості людської? Не квапся мухою до страви будь-якої! На два дні корж купуй, ні перед ким не гнися, Пий краще власну кров, аніж чужі напої!

* * *

303 Я б краще вороном копався у ріллі, Ніж у негідника живився при столі. Сухим окрайчиком задовольнятись краще, Ніж губи мазати в чужому киселі.

* * *

304 Цей топче стежечку до монастирських брам, Той шлях до Істини собі торує сам... Боюсь, настане день і пролунає голос: «Ви блудите, сліпці! Не тут вона й не там!»

* * *

305 На учті мудрості зняв мову друг вина (Рум і Аравію збентежила вона): «Не вірю твердженню, що є вина в вині, Коли

сам Бог сказав, що проститься вина!»

* * *

306 Ні втоми ти не знав, ні голоду не чув; Ти все, чим томишся, від чотирьох здобув *. Та кожний забере свій дар у тебе - й знову Ти зробишся таким, яким спочатку був. * Ідеться про чотири стихії.

* * *

307 Кульгава старість, юність бистронога - Все товпиться до вічного порога. Недовго світом тішаться живі: Всі підем геть, у всіх - одна дорога.

* * *

308 В сулії лал вина - як в рудні потайній; У тілі нашім дух - як в піалі напій; А світлий келих той, що від вина сміється,- Сльоза, що кров лози захована у ній.

Переклад Василя Мисика

Рисунки Ірини Степанової