Іще ніч...
Шрифт:
ВІРУЮ...
Запитання: Мені до рук потрапила одна книжечка, в якій стверджується, що традиційні християнські релігії, а також більшість протестантських вірять не в Єдиного Бога, а в трьох Богів. Допоможіть розібратися…
Відповідь: Православний Символ віри починається словами: “Вірую во Єдиного Бога…”, і цим усе сказано. Різноманітні ж інсинуації стосовно вчення Православної Церкви виникають, як правило, через нерозуміння (або ж небажання зрозуміти) тих чи інших догматів
1. Бог Єдиний по Сутності Своїй, але Триєдиний в Особах (Лицях), тобто Бог є Триєдиний, Триіпостасний, Тройця Одноістотна і Нероздільна.
2. Іпостасі (від грецьк. “іпостась” – “лице”, введено в богослівську традицію святим Афанасієм Олександрійським) мають особисті, або ж іпостасні властивості: Отець не рожденний; Син народжений від Отця; Святий Дух – сходить від Отця.
Наочним прикладом для розуміння суті вчення про Триіпостасність Божества є порівняння Бога з Сонцем. Ми говоримо про сонце як про конкретний об’єкт, як про існуючу реальність (це – Отець). Але воно також і світить. І бачимо ми його тільки як світло, як конкретні фотони світла, що народжуються від сонця (це – Син, Бог Слово, Світло для світу. “Хто бачив Мене, той бачив Отця”, – говорить Христос (див. Івана, 14 розділ, 8–11 вірші)). Але сонце іще й гріє! І це тепло ми відчуваємо на собі, ця енергія зігріває нас (от вам і Дух, Якого бачити ми не можемо, але силу Його відчуваємо). І кому спаде на думку сказати, що ми віримо в існування трьох сонць? Ні, сонце одне! Але сприймаємо ми його немовби в трьох лицях, трьох проявах, трьох іпостасях…
Звертаючись до Пресвятої Тройці в молитвах своїх, Церква закликає Її в однині, а не в множині:
“Тобі слава належить, Господи, Боже наш, і Тобі (а не Вам!) славу віддаємо, – Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь”.
Бог є Любов. І любов ця у Святій Тройці звернена як усередину Божественного буття, так і на сотворений Нею світ. Бог є над нами (Бог Отець), Бог є з нами (або посеред нас) (Бог Син) і, нарешті, Бог є в нас (Бог Дух Святий). Але все це – Єдиний Бог, як і сказано:
“Один Господь, одна віра, одне хрещення;
один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх” (Ефесянам, 4 розділ, 5–6 вірші).
Оскільки Бог по самій Сутності Своїй є увесь Свідомість, і Думка, і Самосвідомість, – то й кожне з Цих троїстих проявів Його як Бога Єдиного має самосвідомість а, отже, кожне – є Лице (Особа). Але Самосвідомість ця насправді є єдиною Самосвідомістю Сущого – нероздільна, хоча й не злита, як трилисник конюшини або клену. Три Лиця заховуються в Єдиній Сутності – і це велика таємниця: Отець через Сина Духом Святим здійснює Свій Божественний промисл…
У першій книзі Біблії “Буття”, в першому ж розділі її, читаючи про сотворення людини, бачимо, що Господь проявляє Себе як Триєдиний Бог-Творець:
“І сказав Бог:
«...Створімо (а не “Створю”!) людину за образом Нашим, за подобою Нашою…»
І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив…” (Буття, 1 розділ, 26–27 вірші).
А в оповіді про явлення Божества Аврааму сказано:
“І явився до нього Господь між дубами Мамре…
І він ізвів очі свої та й побачив: ос ь три
та й промовив: «Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх (“Твоїх” – однина. Три в одно...), – не проходь повз Свойого раба!..” (Бут. 18.1–3).
“Бачите, – повчає блаженний Августин, – Авраам зустрічає Трьох, а поклоняється Єдиному… Уздрівши Трьох, він зрозумів таїну Трійці, а вклонившись як Одному, сповідав Єдиного Бога в трьох Лицях”.
Троїстість Лиць в Бозі явлена і в Новому Заповіті – в пришесті Сина Божого та даруванні Духа Святого. Явлення Бога в Трійці буквально здійснилося під час хрещення Господа Ісуса в Івана (Син хрестився в Йордані, з Неба чувся голос Отця, і Дух Святий злинув на Нього, як голуб), чому й саме хрещення це у православ’ї іменується Богоявленням. А перед вознесінням на Небо Господь наш Ісус Христос заповідав учням Своїм: “Тож ідіть, і навчіть всі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа…” (Матвія, 28 розділ, 19 вірш). І святий Амвросій зазначає:
“Сказав Господь: «во Ім’я», а не «во Імена», тому що один Бог, не багато імен, – бо не два Бога, і не три Бога…”
2). “І в Духа Святого, Господа Животворчого…”
Наведу іще декілька віршів із Святого Письма, що вказують на Триіпостасність Божу:
Ісаї, 6 розділ, 8 вірш: “І почув я голос Господа, що говорив: «Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?» А я відказав: «Ось я, – пошли Ти мене!..»”
Іс. 48.16–17: “Наблизьтесь до Мене, послухайте це: Споконвіку Я говорив потаємно (тут Я – Господь, Бог); від часу, як діялось це, Я був там. А тепер послав Мене Господь Бог та Його Дух (а тут уже Мене – Христа – другу Іпостась Триєдиного Бога).
Так говорить Господь, твій Відкупитель, Святий Ізраїлів: Я – Господь, Бог твій, що навчає тебе про корисне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити”.
2 Коринфянам, 13 розділ, 11, 13 вірші: “А накінець, браття, радійте, удосконалюйтесь, тіштеся, будьте однодушні, майте мир, – і Бог любові та миру буде з вами!..
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і спільність Святого Духа нехай Буде зо всіма вами!..”
Ефесянам, 2 розділ, 17–18 вірші: “І, прийшовши, Він (Христос) благовістив мир вам, далеким (колишнім поганам), і мир близьким (колишнім обрізаним),
бо обоє (як ті, так і другі) Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця (в Тройці – спасіння!)”.
Отець – нерожденний; Син – народжується від Отця; Дух Святий – сходить від Отця. Отець – Той, Хто посилає Сина; Син – Той, Кого посилає Отець на землю для звершення місії спасіння, щоб відкрити серця людські для прийняття благодаті Всесвятого Духа… Це є послух любові. Саме таке значення мають, зокрема, слова Спасителя в Євангелії від Івана: “…бо більший за Мене Отець” (Івана, 14 розділ, 28 вірш), – не в розумінні ієрархічної більшості або меншості, але в значенні шляху спасіння: Отець – Син – Дух; Слово – Віра – Благодать. Увірувати в Єдиного Бога (Отець) – втілити, восиновити цю віру в своєму житті (Син) – і, нарешті, одухотворити, оспівати і розповсюдити її навколо себе (Дух Святий).