Іще ніч...
Шрифт:
Невірне це тлумачення, бо Господь Бог сотворив Адама з пороху земного в тому складі, як святий апостол Павло стверджує: «…а непорушний дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть…» І усі ці частини нашого єства сотворені були з пороху земного (з природних хімічних елементів землі, природним же шляхом розвитку, еволюції. – Авт.), і Адам не мертвим був сотворений, але діючою тваринною істотою (неандерталець – кроманьйонець – Гомо Сапієнс. – Авт.), подібно до інших живучих на землі одушевлених Божих створінь.
Але ось в чому сила: що якби Господь Бог не вдихнув потім в лице його дихання життя, тобто благодаті Господа Бога Духа Святого, що від Отця походить, і в Сині перебуває, і ради Сина в світ посилається, то Адам (перші люди. – Авт.), як би не був він досконало
Спостерігаючи розвиток багатоклітинних організмів і людини із заплідненого яйця, можна побачити багато спільних рис. Найбільшу схожість між зародками в процесі їхнього розвитку бачимо у хребетних тварин і людини. Розглядаючи цей розвиток, неважко помітити, що у зародків риб, птахів, земноводних, приматів і людини на певній стадії розвитку є зяброві щілини. Для всіх зародків характерні довгі хвости, схожі на хвіст плазунів, які потім зникають у зародка людини та деяких інших ссавців. На пізнішій стадії велика схожість зберігається тільки між зародками ссавців, особливо мавпи і людини. На п’ятому місяці розвитку тіло плоду людини вкрите пушковим волоссям, яке потім зникає, хоча куприк, як рудимент хвоста, залишається й після народження…
Так що, хіба заважає новонародженому немовляті називатися людиною, створеною на образ Божий, те, що в процесі ембріонального розвитку воно пройшло тваринні стадії: мало зябра, хвіст тощо? Чи ж через це кажемо ми, що дитина від риби? Ні. А тепер дещо змінимо запитання: То чи заважає людству називатися Людиною, створеною на образ Божий те, що на протязі свого розвитку в утробі матері-природи воно пройшло стадії розвитку від клітини, через мавпу, до людини розумної? І відповідь тут така сама: безумовно, ні!
А тепер повернімося до нашого запитання. Так від Бога людина, чи від мавпи? Від Бога! Людина створена Богом. А еволюція – лише спосіб, метод цього творення. І чи вправі ми, немічні, вказувати Творцю, як саме Йому творити? І чи можемо ми заборонити Йому творити саме так?
Сказав пророк: “Горе тому, хто з Творцем своїм свариться, черепок із земних черепків! Чи глина повість гончареві своєму: «Що робиш!»; а діло його: «Ти без рук!»” (Книга пророка Ісаї).
Ось тільки б не забувати нам щодень відтинати в собі духовний “хвіст”: хвіст закону плоті, що протирічить закону розуму. Не забувати панувати духом над плоттю, розумом над звірячими інстинктами нашими; керуватися законом Божої любові, щоб мати право сміливо проголошувати: Я – Людина, що її створив Господь на образ Свій…
ІКОНА. ІДОЛОСЛУЖЕННЯ ЧИ БОГОПОКЛОНІННЯ?
Запитання: Моя знайома прийняла протестантську віру. І перше, що вона зробила, – повиносила ікони з кімнати на горище, аргументуючи це тим, що, мовляв, іконошанування є однією з форм ідолослуження. Чи дійсно це так?
Відповідь: Наші брати-протестанти дійсно відкидають іконошанування, вважаючи його ідолослуженням. Аргументують вони це тим, що згідно з другою Заповіддю Закону Божого, кумири (зображення божеств, ідоли) заборонені (див. Вихід, 20 розділ, 4–5 вірші), а отже, заборонені й ікони; що Бога не можна уподібнити золотому чи якому іншому матеріальному зображенню (див. Дії, 17 розділ, 24–31 вірші); що апостоли забороняли замінювати “славу
Відкриймо Біблію, книгу “Вихід”, 20-й розділ, і прочитаймо з 4-го вірша:
“Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею (у воді нижче землі).
Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я – Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене...”
Це і є 2-га Заповідь Закону Божого. І, досліджуючи її, необхідно пам’ятати, що Господь “на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив” (див. Буття, 1 розділ, 27 вірш). А однією із ознак образу Божого в людині є розум! Якщо бездумно підходити до тлумачення Святого Письма, і другої Заповіді зокрема, то не уникнути нам помилок, бо виникає велика небезпека того, що із брудною водою вихлюпнемо ми й дитину. Адже сказано в книзі Левит: “Розрізнюй між святістю й між несвятістю, і між нечистим та між чистим”. Бо причастившись цього вина вчення Божого нерозважливо, можемо дійти до того, що й взагалі заборонимо усілякі зображення живих істот (“Не роби собі різьби і всякої подоби...”), як це, до речі, сталося у мусульман. Або ж почнемо плутати зображення язичеських божків з символічним зображенням Єдиного, Істинного Бога, як це маємо в протестантизмі.
Хіба може Господь-Законодавець, даючи народу Своєму Закон, тут же й відміняти його? Безумовно ж, ні! Але у цій же книзі “Вихід” Господь Бог дає пряму вказівку зробити в скинії заповіту зображення херувимів як у вигляді золотих статуй (на вічку ковчега), так і вишитих образів, власне, ікон на завісі та покривалах скинії (“ікона” – грецькою “образ”).
“І зробиш віко (кришку) зо щирого золота, – два лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його.
І зробиш два золоті херувими (херувим – “відання” – ангел розуміння істини), – роботою кутою зробиш їх з обох кінців віка.
І зроби одного херувима з кінця звідси, а одного херувима з кінця звідти...
І будуть ті херувими простягати крила догори, і затінювати своїми крильми над віком, а їхні обличчя – одне до одного; до віка будуть обличчя тих херувимів... ”;
“А скинію зробиш із десяти покривал із суканого вісону, і блакиті, і пурпуру та з червені. Херувими – мистецькою роботою зробиш ти їх... ”;
“І зробиш завісу з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого вісону. Мистецькою роботою зробити її, з херувимами” (див. Вих. 25.17–21; 26.1; 26.31).
Як бачимо, були священні зображення в скинії свідоцтва – пересувному старозавітному храмі. Були вони і в постійному соломоновому храмі (див. 3 Царств (1 Царів), 6 розділ, 23–29 вірші). Таким чином, стає зрозумілим, що заборона зображати і поклонятися усіляким подобам стосується неправдивих зображень, що суть були ідолами, а не істинних, які зображали мовою мистецтва, мовою символів духовні образи, що їх показав Господь Мойсею, піднявши його на висоти Божественного осяяння: “І дивись, і зроби за тим зразком, що тобі показувано на горі” (Вих. 25.40). Таким чином, усі цитати, що їх використовують іконоборці на підтвердження своєї позиції, стосуються саме неправдивих зображень – предметів поганського ідолопоклоніння (див. Вих. 32.4 – золоте теля; Левит, 18 розділ, 21 вірш – Молох; Числа, 25 розділ, 3 вірш – пеорський Ваал; Суддів, 2 розділ, 13 вірш – Ваал та Астарта; 3Цар.(1Цар.) 18.21–29; 1 Коринфянам, 8 розділ, 4–6 вірші; Єремії, 10 розділ тощо).