Сходження Ганнібала
Шрифт:
— Нумо, крутни ще раз, і вона здасться тобі клямкою на дверях у пекло, — відповів Гассман. — Подивися на себе. Поправ гімнастерку. Ти що, ніколи не служив?
Їм довелося допомагати буфетнику збирати його речі. Заносячи складаний банкетний стіл до підвалу, вони не помітили приховану під сходами набряклу гумову рукавичку, що висіла над мискою з порохом, від якого тягнувся запальний шнур до трикілограмової жерстяної банки з-під шпигу. Хімічні реакції уповільнюються при низькій температурі. У Ґрутасовому підвалі було
52
Служниця розкладала на ліжку Ґрутасову шовкову піжаму, коли йому забажалося додаткових рушників.
Служниця не любила заносити рушники йому до ванної кімнати, але він її завжди примушував це робити. Вона мусила туди заходити, але не мусила дивитися. Суцільні білі кахлі та іржостійка сталь, по центру стояла велика ванна, за матовими скляними дверима містилася сауна, а поряд із нею душ.
Ґрутас напівлежав у ванні. Привезена ним із баржі рабиня голила йому груди безпечною бритвою тюремного типу, із замкнутим на замок лезом. Половина обличчя її розпухла. Прислуга не бажала зустрічатися з нею очима.
У схожому на камеру психічних тортур, всуціль білому душі вільно помістилося б четверо осіб. Чудернацька акустика підсилювала звук найкрихітнішої краплини. Ганнібал лежав на долівці і чув, як волосся поскрипує між його головою і білою підлогою душу. Під купкою білих рушників його майже неможливо було помітити з сауни крізь матові двері душової. Під рушниками він чув власне дихання. Схоже на те, як було, коли вони замотувалися в килим із Мішею. Замість її теплого волосся, зараз він мав перед собою запах пістолета, рушничного мастила, мідних набоїв і пороху.
Він чув голос Ґрутаса, але поки що не бачив його обличчя, окрім як здалеку, крізь бінокль. Інтонації в нього не змінилися — легке роздратування перед вибухом.
— Нагрій мені махровий халат, — наказав він служниці. — Я хочу ще трохи попаритися після ванни. Увімкни там.
Вона сковзнула до сауни й відкрутила вентиль. У суцільно білій парильні червоним сяяли лиш таймер і термометр. Із великими, мов на корабельних пристроях, цифрами, які добре було видно крізь пару. Хвилинна стрілка таймера рухалася по циферблату до червоної позначки.
Ґрутас закинув руки собі за потилицю. Під пахвою в нього відкрилося нацистське татуювання — дві блискавки SS. Він ворухнув м’язами — і блискавки здригнулись. «Бах! Доннерветтер!» Жінка-рабиня перелякано здригнулася, і Ґрутас розреготався.
— Нііііі, я не битиму тебе. Ти тепер мені подобаєшся. Я зроблю тобі нові зуби, такі, що ти їх кластимеш у склянку біля постелі, щоб не заважали.
Ганнібал у клубах пари ввійшов через скляні двері і націлив пістолет Ґрутасу в серце, у другій руці він тримав пляшку зі спиртовим реагентом.
Ґрутасова шкіра пискнула, коли він смикнувся вгору у ванні, а жінка відскочила
— Радий тебе тут бачити, — сказав Ґрутас і глянув на пляшку в руці Ганнібала, сподіваючись, що той п’яний. — Я завжди пам’ятав, що дещо тобі заборгував.
— Я мав про це розмову з Мілком.
— Ну і?
— Він дійшов висновку.
— Беззаперечно, гроші! Я передавав із ним, він їх тобі віддав? Це добре!
Ганнібал промовив до жінки, не дивлячись на неї:
— Намочіть рушник у ванні. Підіть і сядьте в кутку, покладіть рушник собі на обличчя. Мерщій. Намочіть його у ванні.
Жінка занурила у ванну рушника і поспішила з ним у куток.
— Вбий його, — попросила вона.
— Я так довго чекав, щоб подивитися тобі в обличчя, — сказав Ганнібал. — Твоє обличчя з’являлося переді мною в кожному злочинцеві, котрого я різав. Ти мені запам’ятався більшим.
До ванни зазирнула служниця, що принесла халат. Крізь прочинені двері вона побачила дуло пістолета, подовжене глушником. Вона позадкувала, нечутно ступаючи капцями по килиму.
Ґрутас не відводив очей від пістолета. Це була зброя Мілка. З блокуючою скобою на ствольній коробці для глушника. Якщо юний Лектер не знайомий із цією системою, він має шанс вистрелити лише один раз. А тоді йому доведеться подрочитися з пістолетом.
— Ти бачив, які я речі маю в цьому будинку, Ганнібале? Які можливості нам подарувала війна! Ти звик до дорогих речей, і вони в тебе будуть. Ми з тобою схожі! Ми Нові Люди, Ганнібале! Ти та я — ми вершки — ми завжди плаватимемо зверху!
Він підняв руку зі шматками піни, ніби для ілюстрації плавучості, щоб водночас привчити Лектера до своїх рухів.
— Жетони не плавають. — Ганнібал пожбурив Ґрутасів жетон у ванну, і той ліг на дно, мов листочок. — Спирт плаває. — Ганнібал кинув пляшку, і вона розбилася об кахлі над головою Ґрутаса, вихлюпнувши пекучу рідину тому на голову, осколки скла посипалися йому у волосся. Ганнібал дістав із кишені «Зіппо», щоб підпалити Ґрутаса. Щойно він відкрив запальничку, як йому за вухо ткнувся пістолет Мюеллера.
Гассман і Дітер із двох боків тримали Ганнібала за руки. Вхопивши за дуло, Мюеллер вивернув із його руки пістолет і засунув собі за пояс.
— Не стріляти, — наказав Ґрутас. — Не побийте мені тут кахлі. Я хочу з ним трішки потеревенити. А потім він може вмерти у ванні, як його сестричка.
Ґрутас виліз із ванни і став на рушник. Він подав знак жінці, котра тепер не знала, як прислужитися. Вона прискала зельтерською водою на його вибрите тіло, поки він обертався на місці з піднятими руками.
— Тобі знайоме відчуття газованої води на шкірі? — спитав він. — Це ніби знову народитися. Я весь новий, у новому світі, де нема місця для тебе. Я не повірю, що ти сам убив Мілка.