Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
Шрифт:
— Зедд відправився перевіряти південні рубежі, — відповіла Еді на питання Келен.
— Уоррен теж туди відправився, — кивнула Келен. Вона подихала на захололі руки і подивилася на генерала.
— Нам потрібно зібрати досить пристойне військо, приблизно тисяч двадцять.
Генерал Мейфферт з досадою зітхнув.
— Значить, вони все ж пересувають армію нам в тил.
— Ні, — відповіла Келен. — Це приманка. Троє офіцерів, спантеличено насупившись, витріщилися на неї, чекаючи пояснень.
— Я
— Що?! — Вигукнув генерал Мейфферт, інші ж не на жарт стривожилися.
— Та ні, все не так, як ви думаєте, — відмахнулася Келен. — Я маю на увазі при посередництві одного з його рабів. — Вона засунула руки під пахви, намагаючись зігрітися. — Важливо те, що я розіграла Джегана, давши йому зрозуміти, що ми купилися на його витівку.
Келен пояснила, показавши на карті, хто і куди насправді рухається, і розтлумачила, що справжня мета цього маневру — змусити їх відправити на перехоплення велике військо, залишивши на захисних рубежах меншу частину. Офіцери уважно слухали пояснення Келен.
— Отже ми підемо на поводу у Джегана, якщо пошлемо туди людей? — Запитав лейтенант Лейден.
— Вірно, — відповіла Келен, тільки зробимо ми зовсім не це. Я хочу, щоб ці війська покинули наш табір, створюючи видимість того, що ми робимо саме те, що він від нас очікує.
Схилившись над картою, Келен вуглиною позначила гори, по яких тільки що пробиралася, і показала низини.
— Моїх галейців приблизно стільки, скільки вам потрібно для цього обманного маневру, — промовив капітан Ебернаті.
— Саме про це я і подумав, — зауважив генерал Мейфферт.
— Домовилися. — Келен знову вказала на карту. — Кружляйте навколо цих гір, капітан. Коли Орден нападе, розраховуючи з ходу змести нас, ви завдасте удару ось тут, тут вони цього зовсім не чекають.
Капітан Ебернаті — лощений офіцер з густими сивуватий вусами — кивнув, дивлячись, як Келен вказує на карті маршрут:
— Не турбуйтеся, Мати-сповідниця. Орден повірить, що ми забралися геть, а ми будемо готові вдарити з флангу, коли вони нападуть на вас.
Келен знову звернулася до генерала:
— Нам також знадобиться непомітно вивести з табору ще війська, щоб розташувати їх на іншій стороні долини, навпроти капітана Ебернаті. Тоді коли Орден піде на нас посередині долини, ми вдаримо одночасно з двох флангів. Вони не захочуть, щоб ми відсікли частину їх армії, і повернуть назад. І тоді наші основні сили зможуть завдати їм удару з тилу.
Офіцери якийсь час мовчки роздумували над її планом. У таборі кипіло життя. У наметі чути було іржання коней, скрип коліс, уривчасті вигуки наказів.
Лейтенант Лейден підняв очі на Келен.
— Мати-сповідниця, мої кельтонці можуть стати цією другою армією. Вони всі давно служать під моїм командуванням, заслужені ветерани. Ми
Келен розуміла, що кельтонець хоче виправдатися в її очах. А також він хоче забезпечити Кельтону деяку автономію в рамках д'харіанської імперії.
— Це буде небезпечна справа, лейтенант. Якщо щось піде наперекосяк, ми не зможемо прийти вам на допомогу. Кельтонець кивнув.
— Але мої люди добре знають місцевість, і ми звичні до зимових переходів по горах. Імперський Орден — з більш теплих місць. Так що у нас переваги — і погодні, і в знанні місцевості. Ми впораємося, Мати-сповідниця.
Келен тихенько зітхнула і випросталася. Вона роздумувала над пропозицією Лейдена. Вона розуміла, що генералу Мейфферту ця ідея до душі. І капітану Ебернаті теж. Галі і Кельтон — традиційні суперники, так що ці двоє воліють битися кожен по-своєму і окремо один від одного.
Річард об'єднав усі країни, так що тепер всім їм доведеться звикати, що вони — одне ціле. Це життєво важливо, якщо вони хочуть вижити. Мабуть, раз у них одна мета у війні, то їм так чи інакше доведеться якось координувати свої дії. І лейтенант Лейден пропонує діло: його солдати — досвідчені гірські єгері.
— Добре, лейтенант.
— Дякую, Мати-сповідниця. — Келен вирішила дещо додати.
— Якщо ви добре справитеся із завданням, лейтенант, то це може сприяти вашому підвищенню в званні. Лейтенант Лейден притиснув кулак до серця.
— Мої люди зроблять все, щоб Королева могла ними пишатися.
Келен відповіла на цю заяву коротким кивком Матері-сповідниці. Потім промовила, звертаючись до всіх:
— Пора починати.
Генерал Мейфферт був з цим цілком згоден:
— Відмінна можливість зменшити їх чисельність. Якщо все піде як треба, ми їм неабияк пустимо кров. — Він повернувся до офіцерів. — Починаємо. Вашим людям «потрібно виступати негайно, щоб вчасно зайняти позиції. Важко сказати, скільки вам доведеться чекати, але якщо Орден піде в наступ на світанку, я хочу, щоб ви до цього часу вже були на позиціях і готові атакувати.
— Орден обожнює атакувати на світанку, — зауважив капітан Ебернаті. — Ми зможемо виступити через годину. І до світанку вже будемо на місці і готові до бою.
— Ми теж, — кивнув лейтенант Лейден.
Обидва офіцери, поклонившись, попрямували до виходу. — Капітан! — Окликнула Келен. Галеєць обернувся.
— Так, Мати-сповідниця?
— Ви не знаєте, що могло затримати принца Гарольда і інші ваші війська? Він повинен був вже давно бути тут. Нам дуже б згодилися ваші основні сили.