Снігова Королева
Шрифт:
– От шкода, квітка справжня! – підхопили фрейліни.
– Давайте краще подивимось, що в іншій коробці, – мовив імператор.
Із коробки дістали солов’я, і він так чудово заспівав, що ніхто не міг сказати про цей спів нічого поганого.
– Шарман, шарман, – сказала одна панночок по-французьки. Усі фрейліни принцеси намагалися розмовляти французькою, але виходило у них це погано.
– Спів цієї пташки дуже нагадує мені музичну скриньку покійної
– Це справді так, – мовив імператор і заплакав, як мале дитя.
– Сподіваюсь, пташка несправжня, – промовила принцеса.
– Та ні, справжня, – запевнили ті, хто діставав подарунок.
– То хай собі летить, – пхикнула принцеса й відмовилася зустрітись із принцом.
Але принц не засмутився. Він замурзав лице грязюкою, вбрався за простака, насунув капелюха на лоба й пішов до палацу.
– Вітаннячко, імператоре, – сказав він. – Чи не знайдеться у вас якоїсь роботи при дворі для мене?
– Ми маємо достатньо прислуги, – відповів імператор. – Вільних посад зараз нема. Втім, зажди-но хвильку! Щойно мені спало на гадку – треба чоловіка, який глядів би свиней.
Так принца призначили імператорським свинопасом. Тепер він жив у вбогій комірчині біля свинарника. Цілісінькими днями він трудився, а коли приходила ніч, майстрував горщика. На його вінцях висіли маленькі дзвіночки, й коли вода в горщику закипала, дзвіночки починали награвати мелодію:
В хліві весела свинка безжурно поживала, І трійко поросяток весела свинка мала!Але от що найдивовижніше: варто було піднести палець до струменя пари, що здіймався над горщиком, щоб відчути запахи всіх страв, що готувались на кожній кухні в місті. Звісно, такий винахід вражав значно більше, ніж троянда. Почула ту мелодію принцеса, спинилася й зацікавлено прислухалась. Принцеса також уміла її грати – правду сказати, це була єдина мелодія, яку вона виконувала.
– Я знаю цей наспів! – вигукнула дівчина. – Свинопас, певно, має непогану освіту. Сходіть до нього й дізнайтесь, скільки цей інструмент коштує.
Одна фрейліна пішла, щоб запитати. Аби не забруднитись у болоті, вона взула дерев’яні черевики.
– Скільки ти хочеш за свій горщик? – запитала фрейліна.
– Десять поцілунків принцеси, – відповів свинопас.
– Помилуй, Боже! – вигукнула фрейліна.
–
Принцеса поцікавилась у фрейліни, коли та вернулась:
– Яку ціну він назвав?
– Я не можу цього вам сказати, – відповіла фрейліна.
– То прошепочи на вушко.
Принцеса вислухала умову свинопаса й обурилась:
– Як нечемно з його боку!
Вона вже зібралась було йти, як дзвіночки знову заспівали:
В хліві весела свинка безжурно поживала, І трійко поросяток весела свинка мала!– Спитай у нього, – наказала принцеса, – чи досить йому буде десять поцілунків моєї придворної дами?
Свинопас відмовився.
– Десять поцілунків принцеси, або горщик лишається в мене, – сказав він.
– Це ж треба, яка морока, – зітхнула принцеса. – Ну що ж, фрейліни, станьте колом біля мене, щоб ніхто цього не бачив.
Дами оточили принцесу колом, затулили її сукнями, і вона десять разів поцілувала свинопаса, щоб отримати від нього горщик.
Це була неабияка розвага! Удень і вночі в горщику кипіла вода. Не лишилось такої кухні в цілому місті, про яку вони не знали б, що там готується.
– Ми знаємо, хто їстиме суп і млинці. Ми знаємо, хто їстиме кашу й котлети. Ох, як це цікаво!
– Дуже цікаво, – погоджувалась принцеса. – Але дивіться мені: не зрадьте мою таємницю. Я ж усе-таки донька імператора!
– Триматимемо язика за зубами, – пообіцяли фрейліни.
А свинопас – звісно ж, він був принцом, але про це ніхто не здогадувався, – не сидів склавши руки. Він змайстрував брязкальце. Коли його розкручували, воно награвало вальси, галопи й польки – всі, що були на світі.
– Неймовірно! – вигукнула принцеса. – Я ще ніколи не чула нічого красивішого. Ідіть до нього й запитайте, скільки коштує інструмент. Але цілувати його я більше не збираюсь.
– Ціна – сто поцілунків принцеси, – повідомила дама, яка ходила питати свинопаса.
– Та він, певно, здурів! – сказала принцеса й пішла собі. Але незабаром спинилася.
– Мистецтво треба підтримувати, – сказала вона. – А я – донька імператора. Скажіть йому, що він отримає десять поцілунків від мене, як і перед тим. А ще дев’яносто разів його поцілують мої фрейліни.
– Але ми не хочемо цілувати свинопаса! – сказали вони.