Сплячий лелека
Шрифт:
— Справді? — зрадів Майєр.
— Я слів на вітер не кидаю!
— О, пане оберштурмбанфюрер…
— Зайдіть до мене разом з нею.
— Слухаюсь!
За хвилину виструнчена шарфюрер Бергер відрапортувала:
— З’явилася на ваш виклик, пане оберштурмбанфюрер!
— На запросини, — люб’язно виправив її Хейніш, даючи зрозуміти, що розмова не матиме офіційного характеру. — Цього разу тема нашої розмови буде далекою від службових справ.
— Слухаю вас!
Хейніш запитав руба:
— Чому ви не повідомили мені, що готуєтесь стати матір’ю?
— Не думала, що вас це може цікавити.
Хейніш повчально
— У службі безпеки, фрейлейн, працюють люди, серед яких дружба вважається однією з головних позитивних рис. Більш того, на це є навіть відповідна графа в особистих анкетах. СД — одна велика, міцно збита сім’я, батько якої наш улюблений фюрер! Таким чином, ваша вагітність для нас, лицарів імперії, значною мірою теж є справою службовою, а не обмеженою колом ваших особистих, приватних турбот. Що ви скажете на це, Віллі? — звернувся він до Майєра, намагаючись розтягти службово-емоційний ефект.
— Цілком поділяю ваші мудрі міркування, пане оберштурмбанфюрер! Нема такої сфери громадського життя, до якої була б непричетна СД. Звісно, фрейлейн Бергер в силу обставин, які склалися в її житті, може цього й не знати.
— Ясна річ. Вона — фольксдойче. Наші принципи прості й зрозумілі. Між іншим, маємо наказ, що усім жінкам рейху треба бути матерями. Чи знаєте ви, фрейлейн, хто його підписав?
— Я про це вперше чую, — відповіла Крістіна щиру правду.
— Шеф СД, обергрупенфюрер Кальтенбруннер! Тепер ви зрозуміли, яку велику помилку зробили, приховавши від мене факт вашої вагітності? Вас якоюсь мірою виправдовує лише те, що ви досі не обізнані з деякими аспектами побутового життя рейху. А всі вони зводяться до одного: кожен живе для фюрера, для рейху, для остаточної перемоги. І в цьому розумінні народження дітей набуває стратегічного значення, тобто є часткою військової дисципліни на службі вищим інтересам нордичної раси.
Хейніш розцвітав у менторському запалі.
— Прийде час, і ми з допомогою наших високопатріотичних жінок перетворимо наш рейх в глобальний розплідник висопородних арійців! Уже зараз віддані фюрерові жінки забезпечують майбутню велич рейху добірними солдатами, не керуючись застарілими патріархальними уявленнями про шлюб і моральними догмами струхлявілого світу.
— Я не знала про це, — мало не пошепки мовила Крістіна.
Вона справді нічого подібного не чула. А між тим нацисти послідовно проводили політику шлюбно-сімейних стосунків, керуючись настановою фюрера про нагальну потребу «передусім перетворити шлюб із стану довготривалої расової ганьби в інститут високої святості, покликаної продовжувати образ і подобу божу».
Нічого не знала вона й про те, що в Німеччині уже існували свого роду злучні пункти, де відібрані з «породистих» есесівців жеребці, забезпечені висококалорійними спецпайками, опліднювали молодих жінок, яким ці примусові злучки були піднесені як «священний обов’язок перед рейхом». Шеф служби безпеки Кальтенбруннер, на наказ якого посилався Хейніш, чорним по білому накреслив: «Аби забезпечити німецькій нації панівне становище і водночас збільшити германське населення, необхідно зобов’язати всіх неодружених і пошлюблених німкень, у яких поки нема чотирьох дітей, народити до 35-ти років чотирьох дітей від чистокровних і здорових німців. Жодного значення не має та обставина, одружені ці чоловіки чи ні. Кожна сім’я з чотирма дітьми може віддати свого чоловіка
І хоч усе це Крістіні Бергер було ще невідоме, вона вловила головне в повчальній балаканині пана обер-штурмбанфюрера: завдяки офіційному ставленню до дітонародження виконання її завдання набагато спрощується. Дальший перебіг розмови довів їй, що далекі товариші, ретельно готуючи передумови її перебазування до Берліна, не помилялися в можливості ускладнень і намагалися врахувати все до дрібниць. Мусить виїхати не просто до Німеччини, а закріпитися в Берліні, у матері Адольфа Шеєра.
І про це їй нагадав оберштурмбанфюрер Хейніш:
— Отже, не хвилюйтеся, фрейлейн, все буде гаразд. Питання лише в тому, де вам зупинитися, — адже у рейху, як і поза ним, рідних у вас нема.
— Нема, — згаслою луною озвалася Крістіна.
— Оберштурмфюрер Майєр пропонує відправити вас до родини батька вашої дитини.
— Конкретно — до фрау Патріції Шеєр, — втрутився Біллі.
— Це ж мене і хвилює! Я добре знаю Патріцію — свавільна жінка, що надто прямолінійно трактує деякі застарілі релігійні догми…
— Вона не прийме мене! — розпачливо мовила Крістіна.
— Примусимо! — рішуче мовив Майєр.
— Не так це просто, — остудив його запал Хейніш. — Ця пані досі не усвідомила, як нестерпно, коли німецьким дітям проповідують буцім їхні патріархи — брудні єврейські свині Авраам, Ісаак та Іаков. Вона не розуміє, що німецькими героями не можуть бути Мойсей, Давид і Соломон. А тим самим вона відкидає істинних героїв німецького духу — Зігфріда і Брунгільду, Армінія і Верцінгеторікса, Фрідріха Великого і Бісмарка.
Це було важливо для Крістіни: Патріція Шеєр вимальовувалась у цікавому освітленні.
— Гадаю, — гримів далі Хейніш, — після сказаного вже нікого не здивує, що вона висповідує біблійно-пацифістську догму «не убий». — І люто додав: — А їй же кілька разів намагалися втовкмачити, що отака уява про світ межує з нелояльним ставленням до расової науки, до історичних дороговказів фюрера! Жахлива жінка, пойнята зрадницькими настроями… Тільки й рятують її впливові зв’язки і те, що вона сидить, мов миша, вдома і за стіни свого варнякання не виносить. Ясно?
— Кепські справи! — замислено мовив Майєр.
— Ви знову поспішаєте з висновками, Віллі, — зупинив його Хейніш. — Вони були б кепські, якби фрейлейн не носила на пальчику обручку Шеєрів. І будьте певні, через цю річ пані Патріція переполохає пів-Берліна, щоб обернути фрейлейн Бергер на повноправну фрау Шеєр! Фрейлейн, чи зможете ви колись сказати, що працівники служби безпеки не приділили вам максимальної уваги?
Хейніш явно хизувався своєю зичливістю. Як і кожен кат, він полюбляв виставляти себе добряком. Чекає подяки… Ну, що ж!