Історія України-Руси. Том 9. Книга 2

Грушевський Михайло Сергійович

Необхідність такого толкування се само вже робить мало правдоподібною сю розвязку; але докладніший аналіз сих відмін показує, що вони не могли бути зроблені в березні 1654 р. Життє їх висунуло пізніше, і накинути їx старшині і війську московським політикам удалося тільки після упадку Виговського. Тому в супереч поглядові Карпова, принятому потім Буцінским і м. Макарієм і апробованому Антоновичем в його рецензії книги Буцінского, П. Шафранов в спеціяльній, дуже ґрунтовно зробленій студії, статті проголошені в 1659 році як статті 1654 року признав за фальсифікат, сфабрикований посольством Трубецького. А за автентичні статті Б. Хмельницького 1654 р. він проголосив т. зв. статті 21 березня, або статті в 11 пунктах. Його погляд був

прийнятий потім в працях Ейнгорна, Нольде і Розенфельда, в моїй студії про Переяславську умову, останніми часами ще раз переглянений і підтриманий А. І. Яковлевим в спеціяльній студії, і не вважаючи на зусилля В. І. Щербини підтримати стару теорію Карпова, я не вважаю можливим вернутись до неї, після всього зробленого для висвітлення анахронізмів статей Трубецкого ²).

При нинішнім стані наших відомостей ми не можемо противставити статтям в 11 пунктах, т. зв. 21 березня, якихось инших, які б мали більше права вважатися останнім вислідом московських переговорів і носити імя “статей Б. Хмельницького”. Тому вважаю потрібнім навести їх в цілости, в ориґіналі й перекладі, і з деякими важнішими поправками, зробленими на сім брульоні:

Бьютъ челомъ великому государю царю и великому князю АлексЂю Михайловичу, всеа Великія и Малыя Росіи самодержцу, и многихъ государствъ государю и обладателю, его царскаго величества подданные Богданъ Хмельницкой, гетманъ войска Запорожского и весь міръ христіянскій російскій, чтобъ его царское величество пожаловалъ ихъ тЂмъ, о чемъ посланники ихъ бити челомъ учнутъ, а они его царскому величеству во всякихъ его государскихъ повелЂньяхъ служити будутъ во вЂки ³)

Бють чолом великому государеві цареві і великому князеві Олексію Михайловичу, всеї Великої і Малої Росії самодержцеві і многих держав государеві й обладателеві піддані його царського величества Богдан Хмельницький гетьман Запорізького війська і весь мир християнський російський, аби його царське величество пожалував їх тим (дав їм те), про що битимуть чолом (проситимуть) посланики їx, а вони його царському величеству служитимуть во-віки в усім що їм государ повелить.

1. Чтобъ въ городЂхъ урядники были изъ ихъ людей обираны къ тому достойные, которые, должны будуть поддаными царского величества урежати и доходы всякіе, въ правду, въ казну царскаго величества отдавати, для того, что царского бъ величества воевода пріЂхавъ учалъ права ихъ ломать и уставы какіе чинить, и то бъ имъ было въ великую досаду; а какъ тутошніе ихъ люди гдЂ будуть старшіе, то они противъ правъ своих учнуть исправлятца.

1. Щоб по містах урядники були обирані з людей того гідних, будуть вони повинні підданими царського величества правити, і всякі доходи по правді віддавати до казни. А то тому, що воєвода царського величества, приїхавши, почав би права їx ламати і якісь устави заводити, і то було б (Українцям) прикро; а як будуть старшини місцеві, свої люди, то вони будуть поводитися згідно з місцевими правами.

И сей статьЂ царское величество пожадовалъ-велЂлъ быть по ихъ челобитью. А быти бъ урядникомъ, въ городЂхъ: войтамъ, бурмистромъ, райцамъ, лавникомъ, и доходы всякіе денежные и хлЂбные сбирать на царское величество и отдавать въ его государеву казну тЂмъ людемъ, которыхъ царское величество пришлетъ; да тЂмъ же прислаинымъ людемъ, кого для тоЂ сборные казны царское величество пришлетъ, и надъ тЂми сборщиками смотрить, чтобъ дЂлали правду.

Що до сеї статті царське величество пожалував-велів бути по їx прошенню. Мають по містах бути урядниками війти, бурмистри, райці, лавники, і доходи всякі грошеві і хлібні збирати на царське величество й віддавати до государевого скарбу тим

людям, которих пришле царське величество. І ті прислані люде, котрих царське величество пришле до того збору грошей, мають доглядати зборщиків, щоб робили по правді.

2. Писарю войсковому чтобъ по милости царского величества 1000 золотыхъ полскихъ для подписковъ давать, а на судей войсковыхъ по 300 золотыхъ полскихъ, а на писаря судейского по 100 золотыхъ полскихъ, на писаря да на хоружего полкового по 50 золотыхъ, на хоружего сотницкого 30 золотыхъ, на бунчюжного гетманского 50 золотыхъ ⁴).

2. Писареві військовому по милости царського величества щоб давано 1000 золотих польських на підписків (канцеляристів). на судей військових по 300 золотих польських, на писаря судейського по 100 зол. польських, на писаря й хорунжого по 50 зол., на хорунжого сотенного по 30 зол., на бунчужного гетьманського 50 зол.

Царское величество пожаловалъ, велЂлъ быть по ихъ челобитью; а давать тЂ деньги изъ тамошнихъ доходовъ.

Царське величество пожалував, велів бути по їx проханню; а давати ті гроші з тамошніх доходів.

3. На писаря и на судей войсковыхъ, на 2 человЂка, и на всякого полковника и на ясауловъ войсковыхъ и полковыхъ чтобъ по мельницЂ было, для прокормленья, что расходъ имЂютъ великой.

3. На писаря і на судей військових, на 2 чоловіка, і на всякого полковника, осаулів військових і полкових щоб було по млину, для прогодовання, тому що несуть великі видатки.

Царское величество пожаловалъ, велЂлъ быть по ихъ челобитью.

Царське величество пожалував, велів буть по їx проханню.

4. На подЂлку наряду войскового и на пушкарей и на всЂхъ работныхъ людей, которые у наряду бываютъ, чтобъ царское величество пожаловать изволилъ учинить свое царское милостивое призрЂнье, какъ въ зиму, такъ и о станахъ, такожде на обозного арматного 400 золотыхъ, а на хоружего арматного 50 золотыхъ.

4. На роботи військової армати, на пушкарів і всіх робочих людей що бувають при арматі, аби царське величество зволив вчинити милостиву ласку на зимове прогодованнє і пристановище; також на арматного обозного 200 зол., а на хорунжого 50 зол.

Царское величество пожаловалъ, велЂлъ давать изъ тамошнихъ доходовъ ⁵).

Царське величество пожалував, велів дати з тамошніх доходів.

5. Послы которые издавна къ войску Запорожскому приходять изъ чюжихъ краевъ, чтобъ гетману и войску Запорожскому которые къ добру были, волно приняти; а только что бъ имЂло быть противно царского величества, то должны они царскому величеству извЂщати.

5. Послів, котрі здавна приходять з чужих країв до війська Запорізького аби було вільно приймати, а коли б було щось противне царському величеству (в сих посольствах), мусять вони (козаки) сповіщати царське величество.

По сей статьЂ царское величество указалъ: пословъ о добрыхъ делЂхъ принимать и отпускать; а о какихъ дЂлехъ приходили и съ чЂмъ отпущены будуть, о томъ писать къ царскому величеству подлинно и вскорЂ. А которые послы присланы отъ кого будутъ царскому величеству съ противнымъ дЂломъ, и тЂхъ пословъ и посланниковъ задерживать въ войскЂ и писать объ нихъ о указЂ къ царскому величеству вскорЂ жъ, а безъ указу царского величества назадъ ихъ не отпускать. А съ турскимъ салтаномъ и съ полскимъ королемъ безъ указу царского величества не ссылатца.