Танґо смерті
Шрифт:
— Чекаю вас о третій. До обіду ще маю деякі заняття.
31
Останні звуки танґа влягаються, і запановує тиша, тендітна і крихка, Ярка повільно опускає руки, все ще стискаючи скрипку і смичок, а у вухах продовжує бриніти та сама тужлива мелодія, здавалося, тією мелодією просякли уже всі стіни і меблі, навіть маки упізнали її і повернули свої роззявлені пелюстки до скрипки, наче соняхи до сонця. Ярка стоїть перед учителем, мов уражена громом, бо те, що відчула під час гри, її спочатку вжахнуло, а потім викликало безліч питань, на які вона перш за все сама собі мусила відповісти, але не знала як. Це не було схоже на те, що відчувала раніше,
— Невже це правда? — каже вона крізь сльози.
Сльози течуть і по обличчю Мількера, смуток і радість у його очах, вуста тремтять, але жодне слово так і не зривається з них. Маки поволі опускають головки. Мількер простягає до дівчини руки, вона слухняно, мов сновида, підходить і пригортається до його грудей, він гладить її по голові, вона запорпується носиком у його шию і завмирає, все ще тримаючи в опущених руках скрипку і смичок, кілька хвилин обоє стоять непорушно, і здається, увесь старий будинок з поваги до них закляк, мов чапля, вмовк і не сміє потривожити жодним ані найменшим звуком, жодним скрипом чи шелестом, тиша триває доти, доки на сходах не залунали чиїсь кроки, дівчина випростується і дивиться запитально на старого, Йосип киває, вона робить два кроки назад, тремтячими руками прикладає скрипку до підборіддя і проводить смичком. Мелодія танґа злітає в повітря, бринить тонко на шибах, ковзає по книгах, маки знову оживають і підводять головки, пелюстки ворушаться в такт, ще трохи, і вони, розбившись на пари, підуть у танок, сонце вигулькує з-за дерев і вихлюпує щедрим промінням у вікна, довгі тіні падають на підлогу. Двері відчиняються, й увіходить Ярош з кількома примірниками спогадів Орка Барбарики. Увійшовши, завмирає, потім з подивом дивиться на Мількера, той усміхається до нього так, як ніколи раніше, як усміхається хтось, кого ти дуже любив, але давно з ним не бачився, усміхається і Ярка, хоч і крізь сльози, і обидва ці усміхи на тлі музики забивають йому подих, здається, що серце не витримає такого шаленого темпу, вирветься з грудей, Ярош прихиляється до стіни і слухає мелодію, яка провадить його закамарками снів і марень у щось незвідане і солодке, радісне і тривожне, погляд його падає на підлогу, де схрещуються тіні маків, тіні мерехтять, танцюють, кружляють, в очах аж рябіє.
— Господи! — вишіптує він і визирає у вікно, мовби намагаючись переконатися, що все ще там, де й був хвилину тому, за вікном і справді нічого не змінилося — проїжджають авта, сновигають перехожі, вусатий дядько з китицею кольорових бальонів крутиться біля входу на ринок, на лаві сидять бабусі і перешіптуються. Раптом серед перехожих упізнає пані Стефу. Що вона тут робить? Іде на базар? Начебто ні. Звертає у браму. У цю чи сусідню? Балькон заважає роздивитися. І в цю мить сходи на коридорі знову риплять, але не так важко, як під ногами Яроша, цокіт обцасів засвідчує, що піднімається сходами жінка. Ярош отерп і з сум'яттям дивиться на двері, раптом усвідомивши собі, що слухає не тільки мелодію танґа, а й слова, які нашіптує Мількер:
А як не стане мене з тобою, вкриють піски тіла, стрінемось там, де маки рікою, там, де їх тінь лягла.Кроки наближаються, Ярош вдихає повітря і відчуває, як немилосердно сильно гупає серце, ось кроки зупиняються, хтось переступає з ноги на ногу, потім двері відчиняються, але дуже повільно, мовби несміливо, мовби хтось вагається — зайти чи не зайти, та врешті зважується — й увіходить Данка. Вона дихає на повен рот, ніби пробігла дистанцію, але вуста її озорені радісною усмішкою, хоча на очах чомусь бринять сльози. Що вона тут робить? Ага, та ж вони домовлялися разом прийти до старого, але вона задзвонила, що запізниться, щоб ішов сам, а вона прийде незабаром. Він ще хотів назвати їй адресу, але вона сказала, що знає. Він не встиг запитати «Звідки?», як вона вимкнула мобілку, але потім згадав, що вона сама ж йому ту адресу й дала, хоча ніколи тут не була. А скрипка грає і грає, і здається Ярошу, що він кружляє у танґу, наче в танці дервішів, кружляє разом з тінями маків, але цього разу він очей уже не заплющує, а вбирає ними все, що є в кімнаті, — й усміхненого Йосипа
Словник
A ґiт— добре ( їдиш).
Аббація— популярний курорт в Австро-Угорщині, зараз — Опатія на території Хорватії.
Аль-Хідр, або аль-Хізр— ісламський пророк, учитель пророка Муси.
Андієвська Емма(народилася у 1933 р.) — українська поетеса, прозаїк і художник, живе в Мюнхені.
Арканум— держава на терені сучасної Туреччини, існувала в XVIII–VIII ст. до н. е.
Асник Адам(1838—1897) — польський поет і драматург.
Астурія Мітиленська— квітка, яка росла на морських скелях в Арканумі.
« Атляс» — ресторан на Ринку, де збиралась богема.
Бакеліт— перша штучна пластмаса, створена бельгійцем Лео Беклендом у 1909 р.
Балабухи дати— відлупцювати.
Балак— балачка.
Балія— велике корито з оцинкованої бляхи.
Банах Стефан(1892—1945) — математичний геній, професор.
Бачевські— родина горілчаних магнатів.
Баюра— синонім горілки.
Бенькарт— підліток.
Бібула— промокальний папір.
Біґос мисливський— квашена капуста, тушкована з ковбасками, цибулею і морквою.
Близна— шрам.
Блят— залізна поверхня печі.
Братрура— духовка.
Бригідки— тюрма на Городоцькій.
Бузя— рот.
Бюрко— письмовий столик.
Вайґль Рудольф Штефан(1883—1957) — біолог, медик, відкрив вакцину проти тифу.
Варґа— губа.
Вирозумілий— передбачливий, серйозний.
Відвошивня— заклади, у яких знищували вошей, функціонували в СССР.
« Віденка» — Віденська каварня.
Вільгауз Ґустав(1910 — загинув у 1945), оберштурмфюрер СС, комендант Янівського концтабору.
Вінкель— ріг будинку або вулиці.
Віц— жарт.
Вудзя— синонім горілки.
Вуйко— брат мами.
Вчворяти— встругнути.
Галєчко Софія(1891–1918) — перша українська жінка-офіцер, воювала в рядах Українських січових стрільців.
Гальба— кухоль.
Ганделеси— єврейські торговці вживаним одягом.
Гаргара— щось велике.
Геле! — вигук: агов, послухай ( чеське).
Гільгамеш— герой шумерського епосу, який шукав безсмертя.
Ґібати в цинадри— не звертати уваги.
Ґіт— добре ( їдиш).