ТАРС уповноважений заявити…
Шрифт:
Степанов веде далі: «Як же їм було не приїхати, коли Огано заявив кореспондентові «Кронікл» місяць тому: «Мої люди готові до останньої битви. Мої люди знають, як стріляти від живота і бити ножем у ключицю, отже, мої люди знають, як перемагати. Ми оволоділи новітньою технікою, ми відчуваємо міцні плечі у Луїсбурзі — все це дає нам певність щодо успішного завершення битви, яка має відбутися». Я хочу звернути увагу нашого уряду на слова генерала Огано з приводу «міцних плечей» у Луїсбурзі. Невже наш президент вважає, що вогонь війни, який спалахне за сімдесят кілометрів від нашої столиці,
Лоренс вимкнув телевізор, подивився на Глебба запитально:
— Ну як?
— Вас це лякає?
— Я лякаюсь лише тоді, коли хворіють мої онуки. Мене трохи здивувало інше: я тільки-но прочитав цей виступ Алвареша, мені його передав генеральний директор телебачення; він сказав, що питання про виступ дискутується в уряді. Отже, перемогла точка зору центру, якщо Алвареш виліз на екран? Чи не захоплюєтесь ви ставкою лише на саму тільки силу? Чи не переоцінюєте можливостей Стау?
— Точніше сказати «ми», Роберт, — зауважив Глебб. — Стау — наша спільна ставка.
Лоренс поморщився:
— Не чіпляйтесь до займенників. «Я», «ми» — хіба не однаково, зрештою? Ми робимо одне діло, і ми зобов'язані робити його добре. Але посол вагається: йому здається, ніби тепер не час передавати Огано вертольоти, він гадає, що в них техніки досить. А в нього, як вам відомо, особливі зв'язки з Пентагоном.
— Пошліть телеграму в Ленглі, запропонуйте відмінити операцію «Факел», та й по всьому, Роберт.
— Чого це ви такий сколошканий? Не треба так, Джон. Я викликав вас не як шеф, а як друг. Я хотів, щоб ми продумали всі можливі препозиції в бійці. Знаєте, бійка зі своїми — найприкріша, але водночас і найнебезпечніша.
— Правильно.
— Може, слід трошки скоригувати нашу лінію?
— Тобто?
— Джон, я більш-менш знаю росіян — все-таки я почав з ними спілкуватися в ту пору, коли ми підтримували деякі контакти з ними, і це були дружні контакти, поки Даллес не почав свою операцію з нацистами в Швейцарії. Я побоююсь тільки одного: щоб наші тутешні нікчеми не перелякались. Вони можуть дати задній хід, Джон.
— А що далі?
— Не зліться. Всі знають, що операцію «Факел» спланували ви. Всім відомо, як високо оцінив її адмірал і ті, хто його підтримує. Але мені доручено вести політичну лінію, адже я тут — як ви кажете — бос, і коли Державному департаменту» росіяни прищикнуть хвоста на чомусь, шишки полетять не тільки на вас, а й на мене.
Глебб засміявся не розтуляючи рота — це означало, що він страшенно лютий.
— Ну що ж, я не боюсь шишок, я до них звик. Але я гадаю, що той Стау, в якого ви перестали вірити, все-таки проведе операцію, яку я задумав, і це скерує тутешніх центристів разом з їхнім президентом у потрібному напрямі.
— До цього я й веду, Джон. Чи варто так відкрито дрочити росіян? Може, розумніше головну ставку робити на гру? Може, доцільно трошечки підредагувати виступи наших меттерніхів, трошечки спрямувати їх у русло стриманості?
— Це —
— Пробачте, але мушу спитати, Джон… Десь промайнуло повідомлення, що у вас є особисті інтереси в Наготі. Ніби ви там втратили якісь вклади і таке інше… Я но заперечую проти особистого інтересу, який поєднано з нашим загальним, глобальним інтересом, просто мені хотілось би знати — чи це правда?
— Дурниці. Де промайнуло таке повідомлення? В Росії? І ви їм вірите?
— Їм я не вірю. Повідомлення, однак, з'явилося не в них — у Європі.
— Воно у вас є?
— Буде.
— Вам не хочеться відкривати своє джерело інформації?
— Треба добре перевірити це джерело, днів за три буду готовий до детальної розмови, і, звичайно, ви можете покладатися на мою підтримку, я не вірю, що ви здатні бодай у дрібниці переступити межу закону і заради своїх інтересів плутати державні справи з особистими. Я хочу, щоб світ говорив про нас як про тих, хто ділу боротьби за демократію служить у білих манишках, з чистими руками, по закону.
— Спасибі за добрі слова, Роберт, тільки в мене одне запитання: ви певні, що в нас з вами вийде діло, якщо будемо дотримуватись межі закону?
— Я вважаю, що ми трудимося в рамках закону, Джон. Я так хочу думати. Гра мусить бути законною — навіть з росіянами. Коли ми бережемо Розумного, ми чинимо законно, ми думаємо про благо агента, хіба не так?
— Кого ви хочете обманути, Роберт? Себе чи мене?
— Я не зовсім вас зрозумів, Джон…
Глебб підвівся, засміявся знову, але тепер гучно й розгонисто:
— Бос, я зрозумів вашу ідею. Дайте мені час серйозно подумати, і я вам покладу на стіл план розвитку комбінації — повірте, я так само, як і ви, шаную закон і живу по закону.
Вийшовши від Лоренса, Глебб подивився на годинник: до коктейлю, який влаштовувала Пілар, лишилась година. Він сів за кермо і помчав у посольство. Там піднявся в кімнати шифрозв'язку, котрі охороняли морські піхотинці.
«Негайно повідомте мені особисто дані про осіб, які публікують матеріали про мою «зацікавленість» у Нагонії, тут може бути російська рука. Глебб».
Шифровку він адресував резидентові ЦРУ в Федеративній Республіці; він колись працював помічником Глебба в Гонконзі; зв'язувала їх не тільки дружба, але й спільний інтересуділі.
ШТРИХ ДО ВПК (II)
Цього разу Нелсон Грін улаштував обід у себе в офісі: поряд з кабінетом, дуже маленьким і скромним (єдина розкіш — картини Шагала, Пікассо і Сальвадора Далі у вузеньких білих рамках), був зал; білі меблі вісімнадцятого століття; вітражі, привезені з італійських монастирів; багато квітів у високих глиняних глечиках — подарунок єгипетського короля Фарука.