Твори в 4-х томах. Том 4
Шрифт:
— Що ти робиш, Антоне? — запитав Леон.
— Думаю про свою дівчину з Ніагара-Фолз.
— Гайда, Ніку, — мовив Леон. — Ходімо від цього кашалота.
— Це ви від неї почули, що я схожий на кашалота? — запитав Галінський. — Бо вона обізвала мене кашалотом. А знаєте, за що? Я сказав їй по-французькому: «Мадемуазель Гебі, вам нічим мене зацікавити». Випий, Ніку.
Він простягнув пляшку з коньяком, і Нік трохи ковтнув.
—
— Не хочу. Ходімо, Ніку.
— Я заступаю на вахту опівночі, — сказав Галінський.
— Гляди не впийся, — промовив Нік.
— Я ніколи не впивався. Карпер нагорі щось буркнув.
— Що ти сказав, Карпере?
— Я благав господа покарати його.
— Я ні-іколи не впивався, — повторив Галінський і розлив півкухля коньяку.
— Покарай його, господи, — мовив Карпер. — Покарай.
— Я ні-іколи не впивався. Я ні-іколи не спав з жінкою.
— Благаю тебе, господи. Зроби праве діло. Покарай його.
— Ходімо звідси, Ніку.
Галінський подав Нікові пляшку. Той ковтнув і вийшов слідом за високим поляком.
За дверима вони чули, як Галінський кричав: «Я ні-іколи не впивався. Я ні-іколи не спав з жінкою. Я ні-іколи не брехав».
— Покарай його, — долинув тонкий Карперів голос. — Не пробачай йому цього, господи. Покарай його.
— Славні хлопці, — сказав Нік.
— Що це за Карпер? Звідки він?
— Він два роки пролежав у лікарні. Перед тим його вигнали з коледжу, а тепер повертається додому.
— Він забагато п'є.
— Карпер не дуже щасливий.
— Давай візьмемо пляшку вина й підемо спати в шлюпку.
— Давай.
Вони зупинились коло бару, й Нік купив червоного вина. Леон чекав біля стойки, височенний у своїй французькій формі. В барі була в розпалі гра в покер. Нік залюбки приєднався б, якби це не був останній вечір. Грали всі. Ілюмінатори були щільно зачинені, і в барі стояла задуха від цигаркового диму. Нік зиркнув на Леона.
— Хочеш пограти?
— Ні. Давай вип'ємо вина й поговоримо.
— Тоді треба взяти дві пляшки.
Вони вийшли з душного приміщення на палубу, несучи кожен по пляшці. Піднятися в одну з шлюпок не потребувало великих зусиль, хоча Нікові було страшно дивитися вниз на воду, коли він вибрався на шлюпбалку. Вони зручно вмостились усередині човна на рятівних поясах, притулившись спинами до поперечок. В обох було таке відчуття, що тепер вони по-справжньому опинились між морем і небом. Це не те, що хитатись на великому судні.
—
— Я щоночі сплю в одній із цих шлюпок.
— Я боюся, що можу ходити уві сні, — сказав Нік, відкорковуючи пляшку, — і через те ночую на палубі. — Він простягнув пляшку Леонові.
— Залиш цю собі, а мені відкоркуй другу, — промовив поляк.
— Бери цю, — відповів Нік. Він відкоркував другу пляшку і в темряві цокнувся з Леоном. Вони випили.
— У Франції можна буде дістати кращого вина, — сказав Леон.
— Я не буду в Франції.
— Я й забув. Шкода, що ми не служитимемо разом.
— З мене була б невелика користь, — мовив Нік. Він подивився униз на темну воду за бортом. Йому було лячно спускатися із шлюпбалок. — А от чи боявся б я? — сказав він.
— Ні, — відповів Леон. — Не думаю.
— Було б цікаво побачити літаки і все інше.
— Так, — промовив Леон. — Я збираюсь літати, як тільки зможу перейти в авіацію.
— Я б ніколи не зміг літати.
— Чому?
— Не знаю.
— Тобі не треба думати про страх.
— Я не думаю. Справді не думаю. Ніколи не думав. Просто я відчував себе трохи ніяково, коли ми оце з тобою залазили в шлюпку.
Леон лежав на боці, тримаючи пляшку просто над головою.
— Нам не треба думати про страх, — сказав він. — Ми не з таких.
— Карпер боїться, — мовив Нік.
— Так. Галінський казав мені.
— Через те його й відіслали назад. Ось чому він весь час п'є.
— Він не такий, як ми, — сказав Леон. — Послухай, Ніку. В тобі і в мені — в нас щось є.
— Я знаю. Тобто відчуваю це. Інших можуть убити, а мене ні. Я певен цього.
— От-от. Саме так.
— Я хотів служити в канадській армії, але мені відмовили.
— Знаю. Ти вже казав мені.
Вони випили. Нік відкинувся назад і дивився, як проти неба з димаря підіймається хмарка диму. Небо починало ясніти. Мабуть, скоро зійде місяць.
— В тебе є дівчина, Леоне?
— Ні.
— Ніякої немає?
— Ніякої.
— А в мене є, — сказав Нік.
— Ти живеш із нею?
— Ми заручені.
— Я ніколи не спав з дівчиною.
— Мені траплялося з повіями.
Леон ковтнув вина. Пляшка, яку він тримав, чорніла на тлі неба.
— Я не про це. Так і я спав. Це мені не до вподоби. Я маю на увазі цілу ніч спати з дівчиною, яку любиш.
— Моя дівчина спала б зі мною цілу ніч.