Твори в п'яти томах. Том 1

Шевченко Тарас Григорович

На панів лукавих,

Бо згинете осміяні,

Наробите слави,—

Злої слави на сім світі,

А на тім!.. Крий боже!

За гріхи такі великі

Сам бог не поможе.

Нехай пани знущаються,

Братами торгують

Та сльозами кровавими

Сатану

частують, їх вже душі запродані,

То їм і байдуже,

А вам треба стерегтися,

Стерегтись, та й дуже!

Стережіться ж — кохайтеся

Хоч і з наймитами,

З ким хочете, мої любі,

Тільки не з панами.

Після осіннього Миколи ¹

Обідрані, троха не голі,

Бендерським шляхом уночі

Ішли цигане. А йдучи,

Звичайне, вольнії співали,

Ішли собі, а потім стали,

Шатро край шляху нап’яли,

Багаття вбоге розвели

І коло його посідали,

Хто з шашликом, а хто і так,

Зате він вольний, як козак

(Колись то був). Сидять, куняють,

А за шатром в степу співає,

Неначе п’яна, з приданок

Додому йдучи, молодиця.

(Голос за шатром)

«Ой у новій хаті

Полягали спати,

Молодій приснилось,

Що мати сказилась,

Батько утопився.

Свекор оженився,

І!.. гу!.. гу!.. гу!..»

Цигане слухають, сміються.

«І де тут п’яні ті возьмуться?

Оце, мабуть, із-за Дністра,

Бо тут все степ... Мара! Мара!!»

Цигане крикнули й схопились,

А перед ними опинилась

Та, що співала... жаль і страх,

В свитині латаній дрожала,

А на руках і на ногах

Од стужі кров повиступала,

І довгі коси в реп’яхах.

Постояла і мовчки сіла

Коло

огню, і руки гріла

На самім полум’ї. «Ну, так!

Оженився неборак!» —

Сама собі ніби шептала

І якось страшно усміхалась.

Цигане:

А відкіля ти, молодице?

Відьма:

Хто! я... я...

(Співає)

«Як була я молодиця,

Ціловали мене в лице,

А як стала стара баба,

Цілували б, була б рада».

Цигане:

Співуча, нічого сказать,

Якби собі таку достать,

Та ще й медведя...

Відьма:

Я співаю

Чи то сижу, чи то гуляю,

Все співаю, все співаю,

Уже забула говорить,

А перше добре говорила...

Цигане:

Де ж ти була, що заблудила?

Відьма:

Хто? Я?.. З дочкою пан лежить,

Огонь погас, а місяць сходить,

В яру пасеться вовкулак ².

Я в приданках була, впилася

І молода не придалася,

А все то прокляті пани

З дівчатами такеє діють...

Піду ще сина хоронить,

А то без мене не зуміють

І в домовину положить...

Цигане:

Не йди, небого, будь ти з нами,

У нас, єй-богу, добре жить.

Відьма:

А діти єсть у вас?

Цигане:

Немає.

Відьма:

Кому ж ви їсти даєте?

Кого ви спати кладете?

Кого колишете вночі?

Лягаючи і встаючи,

За кого молитесь?.. Ох, діти,

І все діти... і все діти!

І мені нема де дітись.

Де не піду, усе за мною,