Твори в п'яти томах. Том 1
Шрифт:
Вони з’їдять мене колись.
Цигане:
Не плач, небого, не журись,
У нас дітей нема й заводу.
Відьма:
Хоч з гори та в воду...
І тяжко, тяжко заридала.
Цигане довго дивувались,
Поки поснули — де хто впав,
Вона
Сиділа, ноги устромила
В гарячий попіл. Виступав
Щербатий місяць з-за могили
І на шатро мов дивувавсь.
Аж поки хмари заступили.
Чом не спиться багатому,
Сивому гладкому?
Чом не спиться убогому,
Сироті старому?
Один дума, як би його
На подзвін придбати,
А той дума, коли б швидче
Достроїть палати,
Отойді вже одпочину...
Аж у домовині.
А убогий і так собі
Де-небудь загине.
І обидва спочивають
І гадки не мають.
Убогого не згадують,
А того ще й лають.
Не спиться старому ні в полі, ні в хаті,
А треба як-небудь віку доживати.
Коло огню старий циган
З люлькою куняє
І дивиться на приблуду,
Може, що й гадає.
Циган:
Чому не ляжеш, не спочинеш,
Зірниця сходить, подивись.
Відьма:
Дивилась я, вже ти дивись
Циган:
Ми рано рушимо, покинем,
Як не проспишся...
Відьма:
Не просплюсь.
Уже ніколи не просплюсь,
Отак де-небудь і загину
У бур’яні...
(Співає)
«Гаю, гаю, темний гаю,
Тихенький Дунаю.
Ой у гаю погуляю,
В Дунаї скупаюсь,
В баговинні зеленому
Трошки одпочину
Та,
Приведу дитину».
Дарма... аби собі ходило
Та вміло матір проклинать.
Цить... цить... чи бачиш, на могилі
Очима лупа кошеня,
Ото до мене... кицю... кицю..,
Не йде, прокляте бісеня,
А то дала б тобі напиться,
Впилося б добре...
(Співає)
«Стоїть кутя на покуті,
А в запічку діти,
Народила, наплодила,
Та нігде подіти.
Чи то потопити,
Чи то подушити.
Чи жидові на кров продать,
А гроші пропити?»
Що, добре наші завдають!
Ото-то й то, а ти не знаєш,
Сідай лиш ближченько отут,
Я розкажу тобі. Ти знаєш,
Що й я в Волощині була,
Близнят в Бендерах 3 привела.
У білих Яссах колихала,
У Дунаєві купала,
В Туреччині сповила
Та й додому понесла —
Аж у Київ; та вже дома
Без кадила, без кропила
За три шаги охрестила,
А три шаги пропила.
Упилася, упилась
І досі п’яна...
І вже ніколи не просплюся,
Бо я вже й бога не боюся
І не соромлюся людей...
Коли б мені отих дітей
Найти де-небудь! Ти не знаєш,
Чи є в Туреччині война?
Циган:
Була колись, тепер нема,
Умер найстарший старшина.
Відьма:
Я думала — в Туреччині,
Аж і там немає.
Ось слухай же, скажу тобі,
Кого я шукаю.
Я шукаю дочку мою
І сина Івана,
А ще гірше я шукаю