Твори

Хвильовий Микола

⁸⁶Херасков Михайло Матвійович (1733—4807) — російський письменник, видавець. Був директором Московського університету.

⁸⁷Державін Гаврило Романович (1743—1816)—російський поет, автор популярних од.

Богданович Іполит Федорович (1744—803)—російський поет і видавець.

⁸⁹Петров Василь Петрович (1736— 179 ^е)) —російський поет, автор панегіричних од.

⁹⁰Дмитрієв Іван Іванович (1760—1837) — російський поет, байкар.

⁹¹Карамзін Микола Михайлович (1766^1826)—російський історик, письменник.

⁹²Батюшков

Костянтин Миколайович (1787—1855) —російський поет, автор популярних елегій та послань.

Жуковський Василь Андрійович (1783—1852) —російський поет

і перекладач.

⁹⁴Баратинський Євген Абрамович (1800-^1844) — російський поет, автор елегій, епіграм, філософської лірики.

«Опоязівці»—члени товариства російських учених, названого ОПОЯЗ (Общество изучения поэтического языка). Створене в 1916-^1918 рр. Сюди входили лінгвісти, літературознавці, письменники, зокрема О. Брік,

В. Шкловський, Б. Ейхенбаум, Ю. Тинянов. До опоязівців були близькими в 10-х — на початку 20-х років члени Московського лінгвістичного гуртка Г. Винокур, Р. Якобсон, а також Б. Томашевський, В. Виноградов. Хвильовому була близькою висунена російськими формалістами (зокрема Шкловським, Ейхенбаумом) теорія старіння й оновлення літературних форм.

^9ЬДив. № 5 «Плужанин а...» — тобто статтю С. Пилипенка «Голова без хвоста».

^9/«Романтику в і т а ї з м у» — цей термін, введений в обіг і пропагований М. Хвильовим, «ваплітяни», мистецьке коло Хвильового розуміли як провідний стиль сучасної їм літератури, як активний романтизм, поетизацію сильної, здатної на боротьбу нової української людини, котра не шукатиме патріархального спокою, а прагнутиме осягнути всю повноту життя.

⁹⁸Августин Блаженний Аврелій (354^430) — християнський теолог, представник західної патристики, прихильник неоплатонізму.

^ ⁹«Нове об’єднання,— пише про нас т. Щупак...» — Йдеться про утворення ВАПЛІТЕ. (Стаття С. Щупака «На літературні теми. Розділ І.— «Про спробу утворити нове літературне об’єднання» (Пролетарська правда;— 1925.—-25 жовт.) У.цій статті Щупак закликає письменників бути патріотами однієї літорганізації й ставитися вороже до утворення нових).

'°° Ділком справедливо: по одних лише принципах

марксизму ніколи не можна судити...— М. Хвильовий цитує Л. Д. Троцького за виданнями 20-х років.

¹⁰¹Шкловський Віктор Борисович (1893—1984) —російський радянський письменник, літературознавець, один з провідних теоретиків російського формалізму.

¹⁰²Якобсон Роман Осипович (1896—'1982) —російський і американський лінгвіст, літературознавець. Один із засновників Московського, Празького, Нью-Йоркського лінгвістичних гуртків (погляди членів Московського лінгвістичного гуртка були близькими до теорій опоязівців). Один з основоположників структуралізму в мовознавстві та літературознавстві. У журналі «Вапліте» (1927.— № 5) було вміщено статтю Р. Якобсона.

¹⁰³Кручених Олексій Єлисейович (1886^1968)—російський радянський письменник. У 20-ті роки активно виступав як поет-ку б офу турист. У 1922 р. вийшла його книжка про поетичну мову «Сдвигология русского стиха». Якраз вона йдає, очевидно, Хвильовому підстави називати Кручених поряд з визначними вченим и-формалістами.

¹⁰⁴Формалізм ми вважаємо за ідеалістичну течію...— Ставлення X вильового та його ваплітянського оточення до російськогоо формалізму аж ніяк не було таким однозначним. Категоричність

оцінки тут пояснюється полемічним запалом. Адже багато статей Хвильового свідчать про знайомство з роботами В. Шкловського, Б. Ейхенбаума. Він загалом поділяє деякі теорії формалістів про «самовідштовхування», про оновлення літературних форм (зокрема, й у «Ахтанабілі» сучасності», полемізуючи з В. Поліщуком). Інтерес до формалістів у 20-х роках на Україні був загалом значний. У журналі «Вапліте» надруковано статтю Р. Якобсона. У «Червоному шляху» (1926.— № 7-8) вміщено статтю Б. Ейхенбаума «Формальний метод у мистецтві» та — як відгук на неї — статтю А. Шамрая «Формальний метод у мистецтві». 1 це при тому, що в тогочасних українських журналах російські критики виступали рідко. _х

¹⁰⁰«Щоби з успіхом іти по слідах Мікеланджело...» — цитата зі статті Г. В. Плеханова «Пролетарський рух і буржуазне мистецтво» (1905) , написаної з приводу Шостої міжнародної художньої виставки у Венеції. (Див.: Плеханов Г. В. Литература и эстетика. У 2-х т.—.М., 1958.— Т. 1.— С. 119.)

«АХТАНАБІЛЬ» СУЧАСНОСТІ, АБО ВАЛЕРЯН ПОЛІЩУК У РОЛІ ЛЕКТОРА КОМУНІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Вперше, надруковано в журн.: Червоний шлях (1925.— № 11-12.— С. 309—327). Разом із розділами циклу, вміщеними в журналі «Культура і побут» памфлет увійшов до збірки «Думки проти течії» (Харків: ДВУ, 1926). Подається за вид.: Хвильовий М.Думки проти течії. Памфлети.— Харків: ДВУ, 1926.— 123 с.

Написаний з приводу брошури Валер'яна Поліщука «Літературний авангард. перспективи розвитку української культури, полеміка і теорія поезії» (Харків, 1926). Слово «ахтанабіль» першим вжив у своїй брошурі В. Поліщук, розуміючи під ним «романтику вітаїзму». Випади Поліщука були для Хвильового безпосереднім приводом до критики примітивізму, верхоглядства й претензійності ура-революційних літераторів (зокрема й «марксівської поетики» та «революційного» верлібру В. Поліщука; один із розділів Поліщукової брошури так і називався: «Верлібр і його соціальна основа»). «Ахтанабіль» сучасності»,— писав Юрій Шевельов,— належить до стилістично найблискучі-ших у писаннях Хвильового, і Поліщук ніколи вже не був спроможний піднестися з тих «двох лопаток, на які його поклав його критик». (Шевельов Ю. Про памфлети М. Хвильового.— У кн.: Хвильовий М.Твори. У 5-ти т.— Т. 4.— С. 33).

Сааді (справжнє ім’я Мусліхаддін Абу Мухаммед Абдаллах; між 1203 і 1210—1292) — персидський письменник і мислитель.

²«...І от Жовтень.ударив по всіх їх».— М. Хвильовий цитує уривки з автобіографічної розповіді В. Поліщука «Дороги моїх днів», вміщеної в книзі критика І. Капустянського «Валер'ян Поліщук» (Харків, 1925.— С. 49). У цьому фрагменті мова йде про революційні події жовтня 1917 р., свідком яких був і Валер'ян Поліщук, на той час студент Петербурзького інституту цивільних інженерів.

³«Ь’ Н и ш а п і Xё» — газета Французької комуністичної партії.

⁴«Я не з н а ю...» — М. Хвильовий цитує вірш В. Поліщука «Ненависть» (1924). (Див.: Поліщук В.Вибране. К.: Дніпро, 1987.— С. 107.)

° «Анкета»—оповідання Григорія Михайловича Косинки (1899— 1934), вперше опубліковане 1924 р. у журналі «Червоний шлях» (№ 6.—

С. 62—72).

⁶«Дорош-єфремовськи й... чи то пак зеро-хвильов-с ь к и й...» — Маються на увазі літератори, учасники літдискусії О. Дорошкевич, С. Єфремов, М. Зеров, М. Хвильовий.