Твори

Хвильовий Микола

^оіДон-Жуан — персонаж старовинної іспанської легенди про людину, яка все життя проводить у любовних пригодах. Легенда послужила сюжетом для багатьох визначних творів світової літератури, зокрема комедії Мольєра «Дон-Жуан» (1665), драми О. Пушкіна «Кам’яний гісіь» (1839), драми Лесі Українки «Камінний господар» (1912).

⁰⁴Тартюф — персонаж однойменної комедії Мольєра, написаної 1669 р., ханжа і лицемір.

⁰⁰Август Гай Октавій (44 до п. е.— 44 и. е.) — римський імперії гор, небіж Юлія Цезаря, заклав основи принципату -

особливого »и;іу монархії

зі збереженням деяких республіканських принципів.

⁰⁰Вольтер (справжнє прізвище Друс Мирі-Фрапсуа; 1694 1778)

французький письменник і філософ-просвітитель.

^5/Лютер Мартін (1483—1546) — діяч Реформації в Німеччині, засновник лютеранства — одного з напрямів протестантизму.

⁵⁶Чорнокнижник із Вюртемберга.— Йдеться про доктора Фауста.

⁵⁹Мерінг Франц (1846—1919)—діяч німецького робітничого руху, філософ, історик, літературний критик. Був членом «Союзу Спартака». Наведені Хвильовим слова є неточною цитатою з книги Ф. Мерінга «Карл Маркс. История его жизни».— М., 1957.— С. 157.

^ьи Друга цитата з Плеханов а...— Хвильовий цитує роботу, Г. В. Плеханова «К вопросу о роли личности в истории».— М.: Государственное издательство политической литературы, 1938.— С. 38.

⁰¹Кащенко А дріан Феофанович (1858—1921) — українськи й письменник, автор популяризаторських романтичних повістей з історії України.

⁰²Гаркун-Задунайськи й.— Мається на увазі персонаж оповідання Володимира Винниченка «Антрепреньор Гаркун-Задунайський» (1903). Цей напівграмотний, малокультурний і претензійний антрепренер провінційної театральної трупи став уособленням провінціалізму, далекого від справжнього мистецтва заробітчанства.

^ «Красная новь» — перший російський радянський літературно-художній, науково-публіцистичний журнал, виходив у Москві в 1921—1942 рр. Першим відповідальним редактором його був О. Воронський.

⁰⁴Устрялов Микола Васильович (1890—1938) — російський політичний діяч, кадет, один із ідеологів зміновіхівства.

⁶⁰Метлинський Амвросій Лук’янович (літ. псевдонім Амвросій Могила; 1814—1870) —український поет, фольклорист, учений і видавець.

⁶⁶Братчики — члени Кирило-Мефодіївського братства, таємної антикріпосницької й антицаристської організації в Києві у ґрудні 1845 — січні 1846 р. До неї належали М. Гулак, М. Костомаров, В. Білозерський, Т. Шевченко. Основним своїм завданням вважали ліквідацію кріпацтва, повалення самодержавства, об’єднання слов’янських народів у федеративну парламентську республіку. /

^ь7Євшан Микола Йосипович (1889—1919) —український літературний критик, який заперечував народницькі тенденції в українській літературі, наголошував на культі краси, значенні творчої індивідуальності.

¹⁾⁸Вороний Микола Кіндратович (1871—1937) — український поет, перекладач, театрознавець, один із зачинателів і лідерів українського модершзму.

⁶⁹Арі ос то Лудовіко (1474—1533) — італійський поет,

автор поезій в дусі Горація, Овідія, поеми- в октавах «Несамовитий Орландо».

^/иКобилянська Ольга Юліанівна (1863—1942) — українська письменниця, діячка феміністського руху.

⁷¹Куліш Пантелеймон Олександрович (1819—1897) —український письменник, історик, фольклорист, етнограф і перекладач. Активний діяч Кирило-Мефодіївського братства. Для М. Хвильового Куліш був перш за все європеїзатором, одним з найкультурніщих українських письменників, який своїми перекладами, різнобічною видавничою, освітньою діяльністю розширив рамки українського письменства, «вікно в Європу».

' ²«Ставити тепер нашому письменникові такі абстрактно-європейські вимоги...» — цитата зі статті О. Дорошкевича -«Ще слово про Європу (До нової дискусії на стару тему)». (Див.: Шляхи розвитку української пролетарської літератури.— Харків, 1928.— С. 124).

⁷³Вер гі лій Публій Марон (70—19 до н. е) — римський поет, автор поеми «Енеїда», збірки «Буколіки».

⁷⁴Златовратський Микола Миколайович (1845—1911)—російський письменник, автор романів і повістей з селянського життя. Близький до народництва.

Успенський Гліб Іванович (1843—1902) — російський письменник, з народницьких позицій розкривав соціальні протиріччя пореформеного

села^

⁷⁽³Калітіна Ліза—героїня роману І. С. Тургенева «Дворянське гніздо» (1859), одна з романтичних і дещо ідеалізованих «тургеневских девушек».

⁷⁷Грінченківщина — походить від прізвища Грінченка Бориса Дмитровича (і 863—1910), українського письменника, вченого і громадського діяча, автора чотирьохтомкого «Словаря української мови». Один з активних діячів київської «Просвіти». «Грінченківщина» для Хвильового — синонім просвітянства, культурного епігонізму.

⁷⁸Тугєнхольд Яків Олександрович (1882— 1928) — російський критик, мистецтвознавець офіційного спрямування. Хвильовий цитує працю Я. Тугенхольда «Французьке мистецтво 19-го століття» (К., Держвидав, 1921.—С. 4).

⁷⁹«Да, у нас нет литератур ы...» — цитата зі статті Віссаріона Григоровича Бєлінського (1811—1848) «Литературные мечтания», написаної 1831 р. (див.: Белинский В. Г.Полн. собр. соч.— М., 1953.— Т. 1.— С. 22).

⁸⁰Скотт Вальтер (1771 — 1832) —англійський письменник, автор знаменитих історичних романів.

⁸¹_ Шіллер Йоганн Крістоф Фрїдріх (1759—1805) — німецький поет, драматург, теоретик мистецтва.

⁸²Бальзак Оноре де (1799— 1850) — французький письменник, автор циклу романів під назвою «Людська комедія».

⁸³Корнель П’єр (1606— 1684) — французький драматург.

⁸⁴*Арістофан (бл. 445 — бл. 385 до н. е.) — древньогрецький поет-

комедіограф.

⁸⁵Ломоносов Михайло Васильович (1711—1765) —перший російський вчений-природодослідник світового значення, поет, історик, художник.