Твори

Хвильовий Микола

⁷«Гомер революції» — так запопадлива критика смішила звеличити

В. Поліщука як «найавангарднішого» поета за його 'звертання до верлібру.

⁸«Європа на вулкані» — «надзвичайна поема» В.Поліщука (Харків, 1925). ⁷

⁹...б рошура як брошура! Розділи два й будуть мати поспіх...» — Брошура В. Поліщука «Літературний авангард» складалася

з двох розділів: «Контратака» та «До марксівської поетики».

¹⁰Ми говоримо про той передостанні й...— Йдеться про книгу В.Поліщука

«Розкол Європи» (К., 1025), що була його першим внеском у літдискусію. Своєрідним продовженням стали «Літературний авангард» (1926) та «Пульс епохи. Конструктивний динамізм чи войовниче назад-ництво?» (Харків, 1927).

¹¹...з а вітаїзм: мовляв, це ж страшенне неуцтво

викинути з цього слова «л».— Віталізм — вітаїзм — тут гра слів. Віталізм (від лат.іЧаІіз—життєвий) —ідеалістична течія в біології, що визнає наявність в організмах нематеріальної, надприродної сили («життєва сила», «душа»), яка й керує життєвими явищами.

¹²«Ц е ж малокультурність вживат и...» — Тут і далі Хвильовий цитує брошуру В.Поліщука «Літературний авангард».

¹³Драгоманов Михайло Петрович (1841 —1895) —український .історик, фольклорист, філософ, публіцист, організатор київської Громади. Перебуваючи з 1876 р. в еміграції, видавав журнал «Громада». У працях Драгоманова ставилися близькі Хвильовому питання про зв’язки української культури з європейською, про те, що українська культура зможе повнокровно розвиватися лише тоді, коли зможе прилучатися до,джерел, до здобутків європейської думки безпосередньо, а не через російських інтерпретаторів.

¹¹На де он Семен Якович (1862—1887) —російський поет, один

з останніх представників громадянської лірики XIX ст., продовжувач некра-совської традиції. У його віршах звучить скорбота чесного інтелігента, співчуття до «страждаючого брата». «Українським Надсоном» Поліщук в «Літературному авангарді» зневажливо називає Павла Тичину. «Українським Пільняком» не стомлювалася називати Хвильового недоброзичлива критика.

^|С)Петніков Григорій Миколайович (1894—1971) —російським

поет-футурист. Багато перекладав творів українських поетів.

¹⁶Г а м с у н (справжнє прізвище Педерсен) Кнут; 1859—1952) — норвезький письменник, лауреат Нобелівської премії. «Вікторія» (1898), «Голод» (1890), «Пан» (1894) —романи К. Гамсуна.

¹⁷Хатяни — група українських письменників-модерпістів, які об’єднувалися навколо журналу «Українська хата» (1909—1914). Лідерами групи були М.Сріблянський (Шаповал), М.Євшан, А.Товкачевський, близьким до них був і Г.Чупринка. Хатяни обстоювали культ сильної особистості, в їх творчості звучали ніцшеанські мотиви. Груш бракувало яскравих талантів, творчих особистостей, і Хвильовий не раз у своїх памфлетах підкреслював поверховість європеїзму хатян, епігонський характер багатьох їхніх теорій, характеризував це як «краватко-фрачне європенківське хатянство».

¹⁸«Український економіст» — газета, що виходила у 20-х роках у Харкові.

¹⁹Петіпа Віктор Маріусович (1879—1939)—російський та український актор, працював у Києві, Харкові, Одесі.

²⁰Донцов Дмитро Іванович (1883—1973) — критик,-публіцист,

один

з ідеологів українського націоналізму. В 20—30-х роках редагував «Літера-турно-науковий вісник» (з 1933 р. називався «Вісник») у Львові.

²¹Чёрнявський Микола Федорович (1868^-1946)—український поет, прозаїк, перекладач. У 1927—1931 рр. вийшла збірка його творів у 10-ти томах.

²²Черкасенко Спиридон Феодосійович (літ. псевдонім Петро Стах; 1876—1940)—український письменник, автор віршів, позначених впливами символізму* драматичних творів з історичного минулого України.

²³Осьмачка Тодось Степанович (1895—1965) —український поет. Почав друкуватися в 20-х роках на Україні, належав до групи «Ланка». Емігрував за кордон, там опублікована більшість його творів, Помер в США.

²⁴...«Д ума про Б а р м а ш и х у» та різані «Ж и т а...» — назви книжок В. Поліщука «Дума про Бармашиху» (1922) та «Радіо в житах» (1923).-

²⁵«Н о в а А с к а н і я» і «М айовий дощик із божого н е-

б а» — асоціація з двома творами В. Поліщука: «Дощ іде, співа й ридає» (1919) та «Асканія Нова» (1925).

²⁶Доленго Михайло (справжнє прізвище Клоков' Михайло Васи-' льович; 1896—1981)—український радянський поет, літературний критик, літературознавець. Йдеться, очевидно, про його працю «Жовтнева лірика. (Нотатки до історії української революційної лірики)» / Червоний шлях.— 1924.— № 10.—С. 163—173.

²⁷...«п етербурзьк ом у писареві» із відомої тобі п’ є-с и...— Йдеться, судячи із дальших згадок цього персонажа у тексті памфлета, очевидно, про Хлестакова з комедії М. Гоголя «Ревізор».

²⁸Корінфський ордер в архітектурі — один з трьох головних архітектурних ордерів. Має високу колону з базою, стволом, прорізаним жолобками, і пишною капітеллю.

²⁹Козьма Прутков — колективний псевдонім і сатиричний образ, створений у 1850—1860-х роках російськими письменниками А.К. Толстим, братами' Жемчужниковими. Під цим іменем вони виступали з пародіями, байками, афоризмами.

³⁰«Єфремівське саморекламств о».— Йдеться про розділ брошури В.Поліщука під назвою «Саморекламетво С. Євремова та Жовтнева революція». Єфремов Сергій Олександрович (1876—-1939> —український літературознавець, критик, публіцист, громадський і політичний діяч. Під час революції був одним з лідерів Української партії соціалістів-федералістів. До 1929 р. дійсний член Всеукраїнської Академії наук. У липні 1929 р. був , арештований і засуджений у справі СВУ. Загинув на засланні. Засуджені у справі Спілки визволення України реабілітовані в 1989 р.

^и «Вир р'еволюці ї» — літературно-мистецький збірник, виданий 1921 р. у Катеринославі (тепер Дніпропетровськ). У збірнику вмі цені вірші

В.Чумака, В.Поліщука, М.Терещенка, оповідання В.Атаманюка, В.Підмогиль-ного та інших. Тут з’явилася і стаття В.Поліщука «Динамізм у сучасній українській поезії».

³²...б рата цього ж академік а...— Йдеться про Єфремова Петра Олександровича (1883 — ?), брата С.Єфремова, професора Дніпропетровського інституту народної освіти.