Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

ханства. Наприкінці 18-го століття Україна (1781) та

Кримське ханство (1783) перетворилися на провінції

Росії, Польща ж у результаті трьох поділів (1772, 1793,

1795) між Росією, Австрією та Пруссією зникла з кар-

ти Європи.

Наприкінці життя Хмельницький усвідомив, що

союз із Росією був помилкою. Він помер 6 серпня 1657

року від інсульту і був похований в Суботові в Іллінсь-

кій церкві. Хмельницький увійшов в історію як творець

незалежної України після більш ніж 300-річної

відсут-

ності української державності.

60

ІВАН СІРКО

(між 1605 та 1610 — 1680)

кошовий отаман Запорізької Січі

То не вітер в полі грає,

Не орел літає —

Ото Сірко з товариством

По степу гуляє!

Народна дума

Славнозвісний

кошовий

отаман Запорізького війсь-

ка, видатний полководець і

козацький лицар Іван Дми-

трович

Сірко

народився

між 1605 та 1610 роками,

за одними відомостями на

Поділлі, за іншими — в мі-

стечку Мерефі на Харків-

щині, ймовірно, в козаць-

кій родині.

У Мерефі в нього були

хата

і

млин.

Відомо,

що

у

Сірка

і

його

дружини

Софії

було

дві

дочки

і

двоє

синів.

Сам Сірко не господарював, бо все життя, починаю-

чи з молодих літ, перебував на Запоріжжі, зрідка від-

відуючи родину. У школі Сірко не навчався, тому був

неписьменний. Службу в Січі розпочав звичайним ко-

заком, але природжений розум, дотепність, філігран-

61

не володіння зброєю, незвичайна відважність і диво-

вижна винахідливість у бойових діях швидко виділили

62

його серед запорожців. Багато років Сірка обирали ко-

шовим отаманом Запорізької Січі (1663-1668,

1673-

1680).

За свідченням сучасників, Сірко був людиною над-

звичайних військових здібностей. Літописці

Самови-

дець9, Граб'янка10 і Величко11 називають його великим

ватагом, славетним кошовим отаманом, порівнюючи

з Ганнібалом12, Чінгізханом13

і Тамерланом14. Автор

«Історії запорізьких козаків» Дмитро Яворницький15

підрахував, що Сірко брав участь у 55 битвах і в усіх,

крім однієї, здобув перемогу. Козаки любили непере-

можного отамана, вважали його своїм батьком, склада-

ли про нього пісні, думи, перекази та легенди, наділяли

надприродними властивостями. Запорожці вірили, що

сам Бог обдарував Сірка здібністю перемагати ворогів.

Він був дуже віруючою людиною і постійно боровся за

визволення християн різних національностей з му-

сульмансько-татарської неволі. Татари і турки бояли-

ся його нещадності, називаючи Урус-шайтаном, тобто

руським сатаною. У той же час Сірко був великодуш-

ним до переможених, не переслідував слабкого ворога,

а після перемог ніколи не брав собі військової здоби-

чі. Йому були притаманні і такі риси вдачі щирих за-

порожців, як волелюбність, пристрасність, завзятість,

безстрашність. Зрідка любив погуляти і напідпитку

показати свій козацький запал. Сірко не терпів боягу-

зів, грабіжників, ледарів і особливо — зрадників.

Ніяких документальних свідчень про участь Сір-

ка в селянсько-козацьких повстаннях першої полови-

ни 17-го століття немає. Вперше його ім'я згадується

в документах, пов'язаних з участю українських коза-

63

ків у Тридцятилітній війні 1618-1648 років. За домов-

леністю між французьким послом у Польщі графом

де Брежі і Запорізькою Січчю загін українських коза-

ків чисельністю 2600 осіб на чолі з майбутнім гетьма-

ном України Богданом Хмельницьким у березні 1645

року прибув морським шляхом із Ґданська до Франції.

Загін складався із двох полків на чолі із старшинами

Сірком та Солтенком і, як самостійна частина, входив

до складу французької ар-

мії принца де Конде16. За-

порожці відзначилися при

облозі неприступної із су-

ходолу фортеці Дюнкерк17,

зайнятої іспанцями. У жов-

тні 1646 року Сірко здобув

фортецю штурмом з боку

моря та суходолу. Францу-

зи гідно оцінили героїзм і

військову майстерність ко-

заків і пізніше встановили

на березі протоки Па-де-

Кале погруддя Івана Сірка.

Повернувшись із Фран-

ції, Богдан Хмельницький

Принц Конде Луї ІІ

у 1648 році був проголоше-

Бурбон