Вбивство на 31-му поверсі
Шрифт:
Єнсен чув, як начальник патруля давав комусь наказ. Потім стало тихо.
13.46.
Єнсен і далі сидів у тій самій позі. На виду він теж не
змінився.
Радист здвигнув плечима й ледве стримався, щоб не
позіхнути.
13.52.
— Комісар?
— Так.
— Натовп порідшав. Цього разу вони впоралися швидше. Уже виходять останні.
— Яка обстановка?
— Усе гаразд. Під'їзди до будинку перекриті на сто відсотків. Пожежна машина вже прибула. Одне слово, порядок.
Начальник патруля здавався спокійним і впевненим. Голос його бринів розважно, майже заспокійливо.
— Господи, скільки того люду! Як маку. Тепер уже всі вийшли.
Єнсен стежив за секундною стрілкою, що бігала кружка.
13.55.
Радист позіхнув.
— Щастя, що нема дощу, — зауважив начальник патруля.
— Не вдавайтесь до…
Єнсен здригнувся й трохи підвівся зі стільця. __ Усі вийшли з будинку? Кажіть негайно!
— Так, крім невеличкого спеціального відділу. їм там нічого не загрожує, та й не виведеш їх за такий короткий…
Перед Єнсеном постало інше видиво. Він побачив усе так ясно, ніби в спалаху магнієвої блискавки. Не дослухавши, що каже начальник патруля, він опустився на стілець.
— Де ви?
— І далі перед…
— Негайно до вестибюля! Чуєте?
Блискавка не гасла. Єнсен уже знав, яка думка сяйнула йому на коротку мить,
— Я у вестибюлі…
— Мерщій до будки сторожа. До телефону. Наберіть номер тридцять першого відділу. Там є список усіх телефонів.
Тиша. 13.56.
— Телефон… він не працює. Номер…
— А ліфти?
— Електричний струм скрізь вимкнено. І телефони, і все…
— А якщо сходами? Скільки треба часу? — Не знаю. Десять хвилин…
— У будинку хтось ще є?
— Двоє наших, але не вище за п'ятий поверх.
— Покличте їх. Не відповідайте. Нема часу.
13.57.
— Вони спускаються.
— Де пожежна машина?
— Перед входом. Мої люди вже спустилися.
— Нехай пожежники під'їдуть за ріг бокового крила.
— Виконано.
13.58.
— Відійдіть у безпечне місце. За крило. Бігом. Важкий тупіт і засапаний віддих.
— Дім порожній?
— Так… крім… тридцять першого…
— Знаю. Притисніться до стіни в кутку, щоб на вас щось не впало. Розтуліть рота. Розпружте м'язи. Глядіть, щоб не прикусили язика. Я кінчаю.
13.59.
Єнсен вимкнув апарат.
— Дайте гасло тривоги, — звелів він черговому поліцаєві. — Не забудьте про службу вертольотів. Справа негайна
Єнсен підвівся й пішов до свого кабінету. Він сів до столу й налаштувався читати. Він сидів зовсім тихо й подум-ки прикидав, чи вибух буде чутно аж сюди.