Вишневі усмішки. Заборонені твори (збірник)
Шрифт:
А на селі цяя справа значно простіша. Портативніша, сказать би.
Бачите: он через дорогу під куминими Уляниними ворітьми – кілька колодок лежить…
Ото й є наша «Головполітосвіта»…
«Праця» починається так само, як і в місті: о 9—10 годині. Тільки там уранці, а тут увечері.
Колегії нема. Кожний сам собі «колегія».
Тез не пишуть…
За тези править гармошка…
А за тими «тезами» все йде, мов по писаному.
За голову Андрій.
Хто такий Андрій, хочете знати?
– Ну й сукин же син! – так характеризувала його Уляна. – Земля під ним, анахтемським, ходором ходить! Та там як скаже, як прикаже,
…Працює «Головполітосвіта» систематично щовечора. Як ото тільки починає сутеніти, чуєте з переліску за Уляниним городом:
– Ах-х-хи! Чорнява!
То голова «Головполітосвіти» на «занятія» йдуть!
За кілька часу, дивись, з улички або через тин з’являються постійні одвідувачі нашої культосвітньої установи.
І починається…
Починається завжди з польки.
Середина праці – полька.
Кінчається все теж – полькою.
Метелиці чи там чогось іншого, що колись ми свого часу вигупували, нема…
Польки!
На які ж тільки «музком» коліна її не сибірить?!
І так… І сяк… І отак…
А Андрій!! Андрій!!
Він і боком, і задом, і вигинається, й виправляється, й присідає, й підскакує…
Е-е-е-е-е-х!!
– Повірите, – казала Уляна, – під п’ятдесят літ маю, а, їй же Богу, іноді сидю біля вікна й соваюсь! Ну, як шилом, повірите, хто штрика! Аж старий іноді гримає: «Ти б, – каже, – стара печерице, краще святої Євангелії почитала!» А я не вдержусь! Ну сова мене, кида мене, не при хаті згадуючи!
…Та де там утриматися?!
І ви б, їй-бо, не втримались!
– Я, – казав дід Савка, – вже, здається, всього бачив, а сидиш оце на ґанку, та за бильця так і держишся!
Ноги якось самі собою тільки: дриг! дриг! дриг! І хапаєшся за ліву то за праву.
А воно як іще молодик Великим Возом на Чумацький Шлях виїде та ще як чортяка тобі над самісінький ґанок соловейка принесе, – ну, нема тобі порятунку, й квит!
Іноді гармошка затихає…
Тиша-тиша…
Аж ось різонув тугу тишу «ляск».
Лящить або Химка, або Марина…
І в голосі тім і біль, і щастя, і протест, і згода!
Одне слово – і хочу, і не хочу! Не розбереш!
То вже Андрій в «емансипацію» вплутався!.. [37]
Хвилина… і регіт!
Дзвінкий, розложистий регіт скаженими покотьолами подавсь через перелісок у ярок. Докотився до дубового лісу, що ген-ген по тім боці, за пшеницею – й мчить назад, та по пшениці перепелятами…
…Музичний відділ кінчився…
Далі – вокальний!..
37
До читачів. Я фотографую з свого, звичайно, погляду життя на селі. Дуже мені було б прикро, коли б хто подумав, що в данім разі я допускаюсь порнографії. В різних виразах (частіш оригінальних, а іноді комбінованих) я хочу зазнайомити, якого значення (здебільша жартовливого, а іноді й цілком серйозного) набрали на селі нові слова. – Авт.
Починає Тимоха:
Як була я молода,То була я рєзва…Тут уже мої сусіди рішуче йдуть до хати
Високим фальцетом кінчає Тимоха останній куплет…
І знову регіт…
І знову «ляск»…
І так до першої, до другої години, а то й більше…
На останку ще буйна злива польки й вихор із спідниць та з чобіт…
Останній акорд. І «Головполітосвіта» йде спать…
Ідуть парами…
«Жінвідділ»
Коли отак глянете на наше село, розведете руками:
– Ну самий тобі «Жінвідділ»…
Дивіться: он Сторчиха за ворітьми когось кляне.
Кого?
Спитайте її: вона й сама не знає… То вже в неї така професія…
Прокидається з «трясцею» й лягає з «сто чортів»…
Он кума Тетяна репіжить Миколку за те, що шапку, «стерво собаче», згубив…
Он Наталка Василину деркачем виховує:
– Слухайся, сукина дочко, матері! Слухайся!
Он Домаха… Он Параска… Он Устя… Он Горпина…
Он… он… он…
Ні, краще перечитайте святці: там вони всі є…
Це ж тільки на вулиці. А ще ж по городах, по хлівах, по садках, по клунях…
Дід Глушко, так той просто сказав:
– Баби тії в нас, ну, як жука-кузьки!..
За проводиря тут у нас править Уляна… Вона головний організатор, проводир і радник.
Засідання «Жінвідділу» по неділях удень на тих самих колодках, де ввечері «засідає» «Головполітосвіта»…
Порядок денний?!
Ех, голуб’ята мої! Коли б ви там у столиці могли за якихось чотири-п’ять годин вирішити стільки справ, скільки наш «Жінвідділ» вирішує, – я з почуттям щонайдужчого до вас подиву офірував би вам чудесну сукувату грушеву палку, що нею я по лісу гадюк смалю!
Матіночко моя! Чого-чого тільки вони не обговорять, чиїх тільки кісточок вони не поперевертають!.. Кому тільки не ікається в цей день!
Починається (не так, як у вас!) з біжучих справ!
…А чи водили свою Муру до бугая?
…І щось я, голубонько, помічаю, що в моєї молока меншає! Коли б то, Господи, не відьма!
…І не говоріть, матінко, цур йому, пек! На тім тижні в Свинарному входить Чопиха, так уже стемніло, в хлів… А воно з-під корови тільки – шусь!..
…А чули, в Сторчихи – донька?! Я їй казала: «За своїми, шеймо, дивись!» А тепер ік Петру: «Нате вам, мамо, онука!»
…А та! Щербата?! «Чхать, – каже, – я на вас хочу!» Ач яка! Чоловік тільки з двору, так мов той роплан, через тин у садок до Петрового Гната! «Чхать!»… Матері своїй у великодній очіпок чхни, сукина дочко!..
…Це – «внутрішні справи»…
А політика?! І зовнішня і внутрішня?!
Та куди тому нещасному «Рейтерові», чи «Рості» [38] , чи «Ратау» [39] ?!
Таких «кореспондентів», як має наш «Жінвідділ» (а за ним і все село!), жодне найкраще й найпопулярніше агентство не має!
38
РОСТА – Російське телеграфне агентство (1918—1925); із 1925 р. – ТАРС – Телеграфне агентство Радянського Союзу.
39
РАТАУ – Радіо-телеграфне агентство України, утворене в 1918 р.