Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія
Шрифт:
— Зроби це так, щоб вони ясно побачили, що станеться, в іншому випадку все це буде марно. Не примушуй мене відчувати біль даром.
Кара стиснула губи, сильно незадоволена його командою. Дівчина ще раз подивилася в очі Річарда і побачила в них тверду рішучість. Тоді вона теж зважилася. Заглянувши в очі Кари, Річард зрозумів, наскільки боляче їй тримати ейдж. Він зціпив зуби і кивнув, показуючи, що готовий. Зберігаючи кам'яний вираз обличчя, Морд-Сіт направила ейдж на внутрішню сторону передпліччя. Річард відчув себе так, немов його вдарила блискавка.
Найстрашніша, яку він тільки міг уявити. Жахливий сплеск болю пронизав руку. Біль відгукнулася в плечі. Здавалося,
Річард затримав дихання, стиснувши м'язи живота, і опустився на одне коліно — він не збирався цього робити, а просто не міг більше вистояти на ногах під лавиною болю, що обрушився на нього. Люди задихалися, шоковані виглядом крові і страждань. Багато здивовано перешіптувалися.
Кара відвела зброю. Річард відчув напругу в м'язах. Насилу дихаючи, він нахилився вперед, намагаючись відновити дихання і піднятися. Кров стікала з пальців.
Келен стояла ззаду з невеликим шарфом, який Дженнсен дістала з кишені.
— Ти в своєму розумі? — Люто прошепотіла вона, перев'язуючи його закривавлену руку.
— Спасибі, — подякував він дружині за турботу, не бажаючи відповідати на її запитання.
Річард не міг змусити пальці перестати тремтіти. Кара трималася злегка ззаду. Він був упевнений, що дівчина була обережна і не зламала жодної кістки, але відчував себе так, немов це з ним було пророблено. Повільно приходячи в себе, Річард відчув, що від болю по обличчю біжать сльози.
Коли Келен закінчила перев'язку, Кара взяла його під руку й допомогла встати.
— Мати-Сповідниця права, ти не при своєму розумі, — пробурчала вона.
Річард не став сперечатися і доводити вірній подрузі необхідність того, що він наказав їй зробити. Замість цього він повернувся до глядачів і показав їм руку. Темно-червона пляма повільно зростала по всій довжині шарфа.
— Ось і могутня магія. Ви не могли бачити її, але можете оцінити результати. Така магія може вбити, якщо Кара захоче цього, — люди кидали на Морд-Сіт стривожені погляди, наповнені повагою. — Але вона не може подіяти на вас, тому що ви не взаємодієте з подібною магією. Тільки ті, хто народився з іскрою дару, можуть відчути дотик ейджа.
Настрій людей змінився. Вид крові протверезив усіх.
Річард повільно підійшов до них.
— Я довів вам, що все розказане мною — правда. Я не приховав від вас нічого важливого або такого, що відноситься до справи. Тепер ви знаєте, хто я, і хто ви, і як ми всі разом опинилися в цій ситуації. Якщо ви хочете дізнатися що-небудь ще, я готовий дати вам чесні відповіді.
Коли Річард замовк, люди стали переглядатися, видивляючись, чи є у кого-небудь питання. Питань не було.
— Прийшов час вам прийняти рішення про своє майбутнє і майбутнє тих, кого ви любите, — продовжив Річард. — Сьогодні ви визначите своє майбутнє. — Він показав на Оуена. — Я знаю, що у нього була кохана дівчина Мерілі, яку забрав Орден. Знаю, що ви всі постраждали від дій Ордена. Мені не відомо, як звуть кожного з вас, і невідомі імена людей, яких ви втратили, але повірте, я розумію ваш біль. І хоча мені ясно, як ви дійшли до такого стану, що зважилися отруїти мене, але все ж ви не мали права робити це.
Багато людей тепер уникали погляду Річарда, опускаючи очі.
— Я збираюся дати вам шанс стати на правильний шлях. — Він трохи помовчав, щоб вони усвідомили сказане. — Ви багато витримали і довго страждали, зіткнувшись із гнобленням, але тепер ви повинні
Річард опустив руку на руків'я меча.
— Я хочу знати, де ви ховаєте протиотруту від отрути, якою мене напоїли.
Люди обмінялися стривоженими поглядами. Вони озиралися по сторонах, намагаючись зрозуміти почуття своїх товаришів; вони разом звикли вирішувати, що робити.
Оуен намагався розгадати наміри своїх друзів, але вони були ще більш розгублені, ніж він сам. Нарешті хлопець облизав губи і боязко запитав:
— Якщо ми пообіцяємо розповісти тобі, де протиотрута, ти згоден спочатку дати нам слово, що допоможеш нам?
Річард почав ходити. Люди нервово спостерігали за ним, чекаючи його відповіді, дивлячись на криваві краплі, падаючі з його пальців, і доріжку, яку вони залишали на камені.
— Ні, — категорично відмовив Річард. — Я не дозволю вам об'єднувати дві незв'язані між собою проблеми. Ви отруїли мене, це неправильно. У вас є шанс виправити помилку. Якщо я дозволю вам торгуватися зі мною, ставити мені якісь умови в обмін на виправлення цієї помилки, таким чином я визнаю, що ваші дії можна виправдати. Розповівши мені, де заховане протиотрута, ви вчините єдиним гідним чином, і ви повинні зробити це без всяких умов. Сьогодні ви приймаєте рішення про те, яким буде ваше майбутнє. Я не скажу ні слова, поки ви не повідомите мені про своє рішення.
Деякі виглядали так, немов ось-ось ударятся в паніку, інші — так, немов зараз заплачуть. Оуен відтіснив бандакарців від Річарда, щоб вони могли обговорити це між собою.
— Ні, — сказав Річард, раптово зупиняючись. Люди замовкли і повернулися до нього. — Я не хочу, щоб хто-небудь погодився з рішенням більшості. Я хочу, щоб кожен з вас висловив мені свою особисту думку.
Люди пильно дивилися на нього. Зрештою хтось запитав, що він має на увазі.
— Я хочу знати, без всяких умов, що кожен особисто вирішить для себе — позбавити мене від отрути або використовувати її як загрозу, щоб змусити мене співпрацювати. Я хочу знати, що вирішить кожен з вас.
— Але ми повинні прийти до спільного рішення, — заперечив один чоловік.
— З якою метою? — Поцікавився Річард.
— Щоб наше рішення було правильним, — пояснив він, — Без цього неможливо прийняти гідне рішення ні по одному важливому питанню.
— Ви віддаєте вирішення питань моралі на суд натовпу, — сказав Річард.
— Але спільне рішення дозволяє розсудити гідно, тому що відображає волю більшості людей, — наполягав інший.
— Зрозуміло, — розсудив лорд Рал. — Значить, якщо всі ви сп'яну вирішите згвалтувати мою сестру і вважатимете це цілком моральним, тому що рішення про згвалтування було спільним, і я стану вам заперечувати, то опинюся аморальним я, тому що залишуся на самоті і не визнаю вашої ухвали. Ви такий спосіб вирішення мали на увазі?
Люди стиснулися від огиди.
— Ну… не зовсім… — заговорив він.
— Гарне і погане не може бути предметом договору, — перервав Річард. — Ви намагаєтеся побудувати добродійну владу натовпу. Розумний моральний вибір будується на повазі до життя, а не на угоді. Рішення не змусить сонце зійти опівночі, так само як не зможе переробити погане в хороше. Якщо щось неправильне, то не має значення, скільки тисяч людей висловилися за це, ви повинні протистояти їм. Якщо щось справедливе, ніякий суспільний осуд не повинен зіштовхнути вас зі шляху. Я не бажаю більше слухати цю незрозумілу балаканину про спільне рішення. Ви не стадо гусей, а люди. Я хочу знати, що думає кожен з вас. — Він вказав на землю перед ними. — Нехай кожен візьме по два камінчики.