Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія
Шрифт:
— Що я тут роблю? Ось що ти тут робиш! — Чоловік вказав на її плаття. — І що це на тобі надіто?
— Сукня Сестри, — видала вона одну зі своїх фірмових усмішок.
— Сестри? — Запитав Зедд. — Якої Сестри?
Рікка знизала плечима.
— Тієї, яка не хотіла поділитися зі мною платтям. Через жадібність вона втратила свою голову. — Вказівним і великим пальцями дівчина відтягнула свою нижню губу. — Бачиш? Я взяла і її кільце. Довелося пробити отвір і почепити його сюди, тому і вдалося виглядати
Дівчина пересмикнула плечима від огиди і з люттю подивилася на лежачу на підлозі Тахиру. Ривком піднявши її, Ріккі за волосся підтягла підручну Джеганя до Еді.
— Зніми цю штуку з її шиї, — показала вона на Рада-Хань.
— Я не зроблю цього…
Рікка з насолодою встромила ейдж Сестрі під підборіддя. На нижній губі Тахіри виступила кров. Задихаючись в агонії, Сестра почала хапати ротом повітря.
— Я сказала, зніми цю штуку з шиї Еді. І не змушуй мене знову просити тебе.
Сестра Тахіра схилилася до Еді, щоб зробити те, що наказала Морд-Сіт.
Чейз притиснув кулаки до губ, дивлячись на все ще лежачого на землі Зедда.
— Так… Що будемо робити далі? — Запитав він старого. — Прикинемося сплячими, щоб повалятися і подивимося, хто ще прийде тебе рятувати?
— Сука!.. Хто-небудь мене чує? Капітан, твої люди повинні забиратися звідси!
— Тепер ти не будеш говорити погані слова при дітях, — Рейчел пальцем показала на Зедда.
Дівчинка надумала над ним жартувати. Решта ніяк не бажали його зрозуміти. Задихаючись від обурення, Зедд подивився на Чейза.
— Та знаю, на мені вона теж тренується, — відгукнувся хранитель кордону.
— Сонце сідає! — Прогарчав Зедд.
— Буде краще, якщо ми не будемо висовуватися, поки не настане ніч, — запропонував капітан Зіммер. — Простіше буде вибратися з табору під прикриттям темряви.
Гудіння наповнило намет, повітря завібрувало, потім пролунав раптовий металевий звук. Еді радісно скрикнула, коли нашийник впав.
— Хто-небудь мене чує? — Зедд піднявся на ноги, розмахуючи руками. — Я активізував призахідне заклинання!
— Що? — Перепитав Чейз.
— Призахідне заклинання. Один з захистів, придуманих у Замку. Коли стає зрозуміло, що всі інші захисти зруйновані і цінності, які захищалися, винесені, воно активується і поширюється серед вкрадених речей. Коли злодії відкриють їх, щоб подивитися, що там, заклинання активізується. І коли сяде сонце, заклинання спрацює і знищить все, що було вкрадено.
— Ти дурень! — Замахнулася на Зедда Сестра Тахіра. Її швидко заспокоїли ударом по голові.
— Тоді давайте забиратися звідси, — запропонувала Ріккі, схопивши старого чарівника за руку: Чейз схопив іншу його руку:
— Зараз же заспокойтеся, — настійливо наказав він. Зедд вивільнив обидві руки і показав друзям на вікно, за яким ясно
— У нас дуже мало часу, поки це місце не перетворилося на вогняну кулю.
— Наскільки велика вогненна куля? — Уточнив капітан.
— Він уб'є тисячі людей, весь табір, звичайно, не знищить, але весь цей район перетворитися на рівнину, — знову змахнув руками Зедд, намагаючись показати розміри чекаючего їх лиха.
Всі заговорили одночасно, але Чейз різко припинив усі розмови, звелівши всім замовкнути.
— Тепер послухайте мене, — сказав він. — Якщо ми будемо виглядати як втікачі, нас схоплять. Капітан, ти і твої люди підете зі мною. Ми поведемо справу так, ніби Зедд і Еді наші полонені. І Рейчел теж: я так сюди і пробрався, зрозумівши, що вони і дітей тримають. — Він махнув у бік Ріккі і Сестри Тахіри. — Вони будуть Сестрами, які охороняють бранців, а ми — супроводжуючою вартою.
— Ти не хочеш спочатку позбутися від цієї штуковини на шиї? — Поцікавилася Рікка у Зедда.
— На це немає часу. Йдемо.
— Ні, — Еді стиснула руку Зедда.
— Що?!
— Послухай мене. У цих наметах навколо нас — сім'ї та діти. Вони загинуть. Ти йди. Доберися до Замку. А я виведу невинних людей звідси.
Зедду не сподобалася ця ідея, але сперечатися з Еді — дурна затія, крім того, часу в обріз.
— Тоді ми поділимося, — вирішив капітан Зіммер. — Я і мої люди будемо грати роль охоронців і виводити чоловіків, жінок і дітей звідси, назад до наших позицій, разом з Еді.
Ріккі згідно кивнула.
— Скажи Верні, що я піду з Зеддом, — попросила вона капітана. — Треба допомогти йому відвоювати Замок. Без Морд-Сіт він обов'язково влипне в неприємності.
Всі подивилися один на одного, але інших аргументів не знайшлося. Не було сказано ні слова. Все вирішилося раптово.
— Домовилися, — погодився Зедд. Він обійняв Еді і поцілував її в щоку. — Будь обережна. Скажи Верні, що я пішов відвойовувати назад Замок. Допоможи їй захистити проходи.
— Будь обережний, — кивнула Еді. — Слухай Чейза. Він хороша людина, якщо прийшов сюди, щоб допомогти тобі, — повчально додала вона.
Зедд посміхнувся, але зауважив, що Чейз вже вийшов і кличе його назовні.
— Сонце сідає, йдемо. Пам'ятай, ти — наш бранець.
— Цю роль я добре знаю, — усміхнувся Зедд, згадавши як його притягли в цей намет і кинули на стілець, немов мішок з зерном.
Він посміхнувся, побачивши, що Еді, майже відвернувшись, в останній раз подивилася на нього через плече. Жінка знову посміхнулася, і вони вийшли.
— Почекайте! — Попросив Зедд своїх супутників. Чарівник швидко підійшов до одного з возів і дістав те, що хотів зберегти. Він поклав це в кишеню. — Тепер все в порядку. Йдемо.