Ясні зорі
Шрифт:
Та й інший хто щоб не почув бува...
Аміна
(ходе кілька часу туди й сюди, заспокоюючись)
Мовчатиму... Нехай вони ідуть...
Пильнуй же там, і як вона увійде,
То хвіртку ти мерщій замкни й біжи
Та пана клич.
Фатима
А ти йому казала
Про це, чи ні?
Аміна
Умовила його
Зостатися цей день, а не казала
Йому чого.
Фатима
Ти
От за оці,- отут не буде видко:
Невільники іще не всі з роботи
Відсіль пішли, бо гомін у саду...
Не зараз ти до їх виходь, загайся,
Бо поки ще ту хвиртку я замкну
Та збігаю до пана поки...
Аміна
Добре!
Хай з слугами іде баша, не сам...
Не гається нехай, а прийде швидко,
Щоб не втекли вони. Скажи йому
Там що страшне... таке, щоб він одразу
Прибіг... Іди ж!
Фатима
Та вже ж іду, іду!..
(Виходить, Аміна стає за кущі.)
ВИХІД ІІ
Дмитро
(сам увіходить)
Нема її... Чи їй чого лихого
Не трапилось? Тут може бути все...
Та ні, це так... ще рано, тим немає...
О, Боже мій! Невже даси мені
Побачити мій рідний край коханий?
О, дорогі, о, вічні ясні зорі!
Ви сиєвом пречистим з висоти
До вищих діл підносите нам душу,-
Присвічуйте ж невільникам сумним
Далекий шлях до радісної волі!..
Олена
(ввіходе й озирається)
Ти, Дмитре, тут... Ой, Боже, страшно як!
Дмитро
А що хіба? Щось бачила, чи чула?
Олена
Здалось мені, як я сюди ввійшла,
Неначе щось зашелестіло ззаду.
Мов бігло що... Біда, як хто довідавсь
Та назорив!.. У вас готово все?
Дмитро
Готово все.
Олена
А де ж це товариство?
Дмитро
Всіх замкнено: звичайно ж на ніч так...
Але ключі від тих льохів у мене,-
Мерщій ходім, і я їх відімкну.
(Виходять.)
ВИХІД ІІІ
Аміна
(виступаючи з-за кущів)
Ідіть! ідіть!.. Там замкнено вже все,
І помства вже над вами почалася.
Не втечете ви з рук моїх тепер.
ВИХІД ІV
Дмитро та Олена вертаються і не помічають ще Аміни.
Дмитро
Хтось хвіртку тут замкнув... Не можна з саду...
Олена
Це
Дмитро
Ще хвіртка є одна...
Олена
Веди мерщій!
Дмитро
Ходім!.. Кущами пройдем...
Аміна
(виступає з-за кущів)
Стривайте-бо! Не поспішайтесь так!..
Ви думали втекти? Надію киньте!..
Все замкнено з усіх боків, і ви
Вже сидите у пастці, наче пара
Тих мишенят дурних. Чи добре ж те
Сальце, що вас привабило у пастку?
Олена
(тулиться до Дмитра)
Ой, хто ж оце? Вона?.. Вона?.. Скажи!
Дмитро
Еге, вона...
Олена
Пропали ж ми навіки!
Аміна
А правду ти сказала: ви пропали.
Куди беруть із пастки мишенят?
їх оддають котові, щоб поїв.
Є і на вас у мене кіт путящий,
Ось прибіжить,- я вас йому віддам...
Побачимо, що будете робити!..
А, зраднику! Ти думав утекти
І сподівавсь, що це тобі минеться?
Забув про те, як присягавсь мені!
Дак я усе те добре пам'ятаю
І муками згадаю так тобі,
Що будеш сам благати в мене смерті.
Дмитро
Віддай ключі!.. віддай!.. пусти мене!
Давай сюди, бо задавлю без жалю!
Аміна
То й задави!.. А лиха не минеш,
Вже он біжать, в саду вже гомін чути:
То з слугами баша -.узяти вас.
Чути гомін і як люди біжать.
Дмитро
(До Олени.)
І справді йдуть. Тепер нам край приходе.
Не минемо, Олесю, ми біди!
Олена
І вмерти я з тобою вкупі рада.
(Дужче тулиться до нього.)
ВИХІД V
Баша вбігає з слугами.
Баша
Що сталося?.. Аміно, що тобі?
Чого мене?... А це тут хто з тобою?..
Аміна
Це зрада тут!.. Казав, що бережеш
Мене, як світ своїм очам, а ось
Улізла вже сюди і чорна зрада,
Баша
Та зрадник хто ж? Де він?.. Не розумію
Аміна
Тебе й мене хотів невільник цей
Ізрадити: з чужинкою цією
Ізмовившись, він утекти хотів,
А може, ще й страшнішії заміри
Ховалися у зрадницьких серцях.
Баша
А хто ж вона? Неначе правовірна...