Ясні зорі

Гринченко Борис Дмитриевич

І на цьому тебе скарає світі,

І на тому!..

Невільник 4

В пекельному вогні

Щоб мучилась, не знавши відпочину!

Невільник 5

Бо так і Бог, як ми, тебе прокляв!

Невільник 6

І не простить!

Невільники

Будь проклята навіки! Будь проклята!.. Будь проклята!..

Дід Панас

Амінь!

Аміна

О,

Господи!.. Стривайте!

Не кляніте!.. Я бачу вже: грішила я...

Але ж Мене страшне нещастя пригнітило,

Неволею стоптала віру й край...

Дід Панас

Та волею ти потім панувала

І волею в неволі нас держиш.

Дмитро

Невже в душі і крихітки нема

Ані жалю, ні милосердя в тебе?

Не хочу ж я від кари утекти:

Бери мене,- як схочеш, так і муч,

А їх пусти, нехай того не знають.

Дід Панас

Коли б тебе турецькії розкоші

Не надили,- ти з нами б утекла,

А не була б сама у цій неволі

І нас катам не віддавала б ти!..

Олена

Згадала б ти, як люба рідна ненька

Тебе малу до лона пригортала,

Як батенько дочку свою кохав...

Аміна затуляється накриттям.

Сестриченьку і братика згадала б...

Згадала б ти найкращий в світі край:

Сади-гаї, квітчасті наші луки,

Широкий степ... могили на степу,

Козацькії високі могили...

Дніпро старий... Ой, Боже правий мій!

Якби ще раз почути рідну пісню,

Послухати, як верби там шумлять,

Побачити, як сяють наші зорі,

Обнять синка маленького...- тоді

Хоч і вмирать!..

Аміна

(ридаючи)

Ой Боже! Боже мій!..

І ні рабів нема там, ні невільниць...

І вільною я там була, зросла...

І проклята... і проклята навік!..

Дід Панас

Коли тобі в душі не вмерла правда,

Коли вона прокинулась, встає,

То не барись, покинь гидке життя,

Покинь чуже, усіх цих бусурменів,

Вернись назад до рідної землі!

І там свій гріх спокутуй щирим серцем,

То Бог простить.

Олена

(підходячи до Аміни)

Еге, простить усе…

Аби сама того схотіла тільки,

Вернулася душею до своїх

По щирості... Давно ти у неводі?

Аміна

Вже п'ятий рік...

Олена

Така ще молоденька!..

І забрано від рідних, дорогих,

І кинуто серед чужих!.. Адже

Зосталися у тебе батько й

ненька?

І любий брат? Сестриця-жалібниця?

Аміна

О, краще цить, не згадуй ти того,

Що вже воно не вернеться повік,

Про що мені і думати не вільно!

Олена

О, вернеться!.. Все можеш ти вернуть…

Аміна

Ні, пізно вже!.. Бо я зламала віру

І туркові я жінкою була,

Людей своїх я мала за рабів,-

Вернутися у рідний край такою

Не можу я: мені не буде щастя.

Олена

Кинь ці думки! Воно минеться все,

Забудеться усе і буде так,

Мов ти на світ ізнову народилась.

Не одвертайсь!.. Послухайся мене!

Я як сестрі тобі добра бажаю.

Аміна

Мені добра бажаєш ти? Мені?

А я ж тобі приготувала смерть!

Бо вернеться баша і буде кара.

Олена

Так Бог судив!.. Не буду я клясти

Тебе за те! Сама я жінка й знаю,

Як тяжко те знести, що ти знесла.

Дмитро

У справі цій тут винен тільки я...

Я каюся, панове-товариство,-

Я согрішив і вам біди завдав

Своїм гріхом... Я каюся, Аміно,

Що я й тобі занапастив життя...

Аміна

О цить бо, цить!.. Болюче не вражай!..

(До Олени.)

На ключ, візьми!.. Одімкнеш хвіртку з саду..

А там байдак... На волі всі!.. Ідіть!..

Дід Панас

І ти іди, тікай із нами вкупі!

Ми вернемось ізнов на ясні зорі

У рідний край, на тихі води... Знов

Побачимо своїх... Ну, не барись!

Аміна

Не можу я, не можу. Я пропаща!

Великії мої гріхи й мені

Вертатися додому вже несила.

А вам іще цвіте життя - ідіть!

Не гайтеся!.. Чого ж ви стоїте?

Олена

Ми хочемо, щоб з нами ти пішла.

Невільники

Щоб з нами й ти!.. Ходім з неволі вкупі!..

Аміна

Я не піду,- про це вже я сказала...

Як вернетесь щасливо в рідний край,

То за мою молітесь грішну душу...

Тепер же йдіть!.. Нехай поможе Бог

В дорозі вам!.. Не гайтесь! Спізнитеся!

Дід Панас

Нехай же Бог тебе благословить

І зглянеться на тебе так, як ти

Ізглянулась на нас ласкавим серцем!

Як рідную я в молитках тебе

По вічний вік ізгадувати буду.