Загнуздані хмари
Шрифт:
Не слухаючи більше Горного, він розгублено побіг до станції, помилково влетів у двері кімнати Мака, повернув назад і помчав, як вихор, далі, шукаючи свій кабінет.
Але тут на порозі його зловила господиня Катруся, що не зносила ніяких проявів поганого апетиту у мешканців станції.
— Ага, ви, здається, не снідали?!
Вона схопила професора під руку і хутко потягла до їдальні.
Тимчасом черепаха вилізла з кімнатки Мака і, блукаючи коридором, потрапила до кабінету Ролінського і відразу ж стала цікавою розвагою для
Коли Ролінський після сніданку зайшов до себе, його очі побачили неймовірний хаос.
Оскаженіло схопив він черепаху в якусь газету і, з огидою розкарячивши руки, побіг до Горного.
— Будь ласка!.. — простогнав він. — Ваші звірі!.. Це, певно, жарти вашого сина… але ж ця тварина надто непристойна!
Професор побіг назад і взявся наводити лад.
Липка рідина, що пролилась на одну з книг, зробила її палітурку динно прозорою, як сКло. Похитавши головою, Ролінський кинувся рятувати інші книжки й папери.
У руках його на мить затримався якийсь папір. Це була стара газетна стаття: «Сорок років роботи над штучним дощуванням професора Ролінського» — колишній ювілейний нарис про його роботу.
Іронічна смутна посмішка скривила уста Ролінського. Вся його робота, про яку писали, за яку називали видатним вченим, здавалась йому тепер непотрібною.
Станція Горного з грандіозними приладами перекривала найсміливіші його мрії про керування погодою. Його рентгенівські трубки, бомби з дощієм можна було віддати на іграшки дітям.
Навіщо ж було витягати його з гірського притулку? Його запросили, щоб він налагодив роботу розвідки, і віддали в його розпорядження «прекрасне поле» для дальших дослідів. Але, здавалось, наукова робота більше не вабила своїми перспективами, бо найдорожче, найрідніше було розв'язане…
— А може, ні?.. Може, це знов тільки невиправданий експеримент? І майбутнє належить його дощієві, його рентгенові…
Ролінський дбайливо зібрав рештки рідини з розбитої мензурки і сховав у шафу.
МАК У НОВІЙ РОЛІ
Мак повернувся з прогулянки навантажений, як запасливий лісовий їжачок. З його кишень стирчали квіти і степові рослини для Дженні, у сплетеній Галинкою корзиночці лежали стиглі полуниці, а в коробці шаруділи кілька перших експонатів ентомологічних спроб Мака — спіймані ним цікаві жуки.
Станція тільки-но приземлилась після короткого підйому для спостережень і пила повітря своїми відчиненими вікнами. Був час обіду, і всі, за винятком одного чергового радиста, зійшлися у їдальні. Чекали Ролінського, що знов порався в розвідковій. У повітрі стояла нестерпна спека. Вона душила
Мака, що пропадав з самого ранку десь на землі, зустріли веселими жартами. Люди станції любили посміятися в години відпочинку.
— Ого, ти, здається, маєш намір перетворитися на мишу-землерийку, від тебе на кілометр пахне степом! — сказав Грицько.
Мак з захопленням почав розповідати про колгоспний виселок, про рододендрон, про незвичайного діда, що подібний до бронзової статуї, про чудових баранів і свою лекцію про дощування.
— Ой, — сплеснула руками Рая, — бідним чабанам довелося, мабуть, поламати всі дрючки на спинах своїх баранів, щоб збудити їх після такої цікавої лекції!
Мак засміявся — він звик на кораблі до дружнього обстрілу гострими словами. Раптом він зойкнув і вивернув рукава блузи. На білосніжний стіл упав жук-оріховець. Катруся, що саме подавала вареники, рішуче запротестувала проти цього.
— Хороший екземпляр горіховця, прош не ображатись, — поважно сказав Мак, тримаючи його в руці.
— Це в Мака починається нове захоплення! — усміхнувся Горний.
— Любий Маку, — сказав з комічним переляком пілот Гандін, сухорлявий красивий юнак з тонким нервовим обличчям. — Я відчуваю, що ви хочете загарбати професії всього світу. Чи не сказали б ви нам, ким ви збираєтесь, нарешті, бути?..
— Ким?.. — хитро усміхнувся Мак, тримаючи за спинку жука. — Ясно, біологом, ентомологом, зоологом, метеорологом, рентгенологом, інженером-електриком, фізиком-експериментатором, астрономом, агрономом…
Він не встиг договорити під загальний сміх своєї тиради, бо, захопившись, занадто жваво махнув рукою, і жук упав на підлогу, клацнувши, як металева кулька. Муха помчала до нього.
— Ой! — закричав новоспечений ентомолог, кинувшись рятувати від Мухи свою здобич.
— Товариші! — перервала розмову Катруся, що зібралась послати в жолобок між рядами тарілок автоматичну розливальницю з компотом. — Вам треба звернути увагу на злісного зривщика апетитів. Професор не йде обідати, я й снідати його тягла… отакечки… гачком…
І почервоніла Катруся показала, як саме вона тягла Ролінського.
Горний стривожено постукав по столу своїми довгими пальцями.
— Професор сердиться, — сказав він. — Маку! Ти ще не знаєш сьогоднішньої історії з Дженні?
І він розповів Макові, як ображений чимось Ролінський примчав до нього з Дженні в руках.
— О, — схвилювався Мак, — яку ж то непристойність могла вчинити наша Дженні?
— Може, — скромно зауважила Рая, — у неї почалася холера?
— Пху, — обурився під загальний регіт Мак. — Ви, Раю, псуєте нам апетит. А крім того, це неправда, бо, коли хочете знати, Дженні у нас ще нічого не їла!
— О, — співчутливо сказав Гандін, — вона ж може вмерти!