І знову Муфтик, Півчеревичок та Мохобородько. (Кн. 4)
Шрифт:
Минуло дві години чи трохи більше, і тоді Муфтик украй насторожився.
— На дорозі люди! — вигукнув і зменшив швидкість.
Мохобородько й Півчеревичок ввіткнулись у переднє віконце фургончика. Дві людини. Двоє чоловіків з нав’юченими до краю подорожніми обладунками.
— Послухайте! — скрикнув Півчеревичок — Адже це краєзнавці!
Так
— Щось хочуть, — припустив Мохобородько.
Муфтик набурмосився. Він не мав особливого бажання зустрічатися з краєзнавцями, та що вдієш, треба ж їхати далі.
Авто підкотило до краєзнавців. Зупинитися? Ні! Муфтик лише показав пальцем назад, даючи зрозуміти, що в машині немає місця. Та при цьому крізь вітрове скло пильно поглянув в очі краєзнавцям. Ну, звичайно, впізнали! І з яким виглядом вони зиркнули на Муфтика! Зрозуміло, вони нізащо не могли уявити, що так званого вовчого вихованця побачать за кермом! Безмежно тупий подив надав обличчям краєзнавців такого вигляду, що Муфтик вибухнув сміхом.
— Ну, після цього не вважатимуть тебе вовчим вихованцем, — сказав Мохобородько.
І він теж не стримався і зареготав. Це був заразливий сміх; незабаром сміявся і Півчеревичок. І раптом вони всі відчули: напруга, яка щойно панувала між ними, — цілком зникла. Краєзнавці лишилися позаду. Мандрівка тривала.
Ліс поступово рідшав. Нарешті, нарешті! Важко було точно сказати, де саме закінчувався ліс і де починається широке поле. Принаймні нарешті кумедні чоловічки вирвалися на рівнину. Вдалині виднілося шосе. Муфтик зупинив авто, щоб вони перед зустріччю з людьми дещо причепурилися. І ледве замовкло татакання мотора, як Мохобородько випалив:
— Послухайте!
Вони сторожко вслухалися. Муфтик одчинив навіть дверцята машини.
Дивовижний далекий гомін…
І Півчеревичок сказав тремтливим
— Море гомонить.
Ніхто з кумедних чоловічків не вимовив і слова. Майже побожно усі троє вслухалися в таємничий гомін моря.
І знову Муфтик, Півчеревичок та Мохобородько
ПОВІСТЬ-КАЗКА
Для молодшого шкільного віку
КНИГА ЧЕТВЕРТА
Переклав з естонської Олександр Завгородній
Художник Едгар Вальтер
Київ «ВЕСЕЛКА» 1992
ББК 84 Р25
Четверта книжка повісті-казки відомого естонського письменника, лауреата Літературної премії ім. Ю. Смуула про захоплюючі пригоди трьох веселих чоловічків.
Перша і друга книжки вийшли у «Веселці» 1983, третя — 1988 року.
Перекладено за виданням:
Raud Eno. Jalle need naksitrallid. — Tallin:
Eesti Raamat, 1982
Рауд Ено.
Р25 І знову Муфтик, Півчеревичок та Мохобородько: Повість Для мол. шк. віку / Пер. з ест. О. С. Завгороднього; Худож. Е. Вальтер. —Кн. 4. —К.: Веселка, 1992. — 128с: іл.
ISBN 5-301-00892-7 (укр.)
Четверта книжка повісті-казки відомого естонського письменника, лауреата Літературної премії ім. Ю. Смуула про захоплюючі пригоди трьох веселих чоловічків.
Перша і друга книжки вийшли у Веселці 1983, третя — 1988 року.
ББК 84
ISBN 5-301-00892-7 (укр.)