20 000 льє під водою
Шрифт:
— Ось, пане Аронаксе, викреслення судна, на якому ви перебуваєте. За формою це видовжений циліндр із конічними краями. Він скидається на сигару; цю форму в Лондоні давно схвалено для таких-от конструкцій. Довжина циліндра сімдесят метрів, ширина в найгрубшому місці — вісім метрів. Співвідношення цих розмірів у наших швидкісних парових суднах прийнято як одиниця до десяти. Я ж не тримався усталених пропорцій, і судно моєї конструкції не зазнає великого опору, витиснена вода не гальмує його руху.
Ці дві величини дозволяють нам обчислити площу й об'єм «Наутілуса».
Проектуючи підводне судно, я врахував, що дев'ять десятих його об'єму занурюватиметься і тільки одна десята виступатиме над водою. За таких умов судно має витискати не більше дев'яти десятих свого об'єму, тобто одну тисячу триста п'ятдесят шість і сорок вісім сотих кубічного метра води, або важити стільки ж тонн. Отже, конструкція судна не допускала навантаження, більшого за цю вагу.
«Наутілус» має два корпуси — внутрішній і зовнішній, з'єднані між собою двотавровими залізними балками; ці балки надають суднові надзвичайної міцності. Справді, завдяки тавровій сітці між двома сталевими обшивками судно витримує будь-який тиск, ніби в стінках немає порожняви, ніби вони монолітні. Обшивка «Наутілуса» не вгинається, але то не завдяки заклепкам: окремі частини корпусу складаються з однорідних матеріалів і зварені одна з одною; тим-то корпус такий монолітний, що здатен змагатися з найлютішими морськими бурями.
Корпус обшитий листовою сталлю, питома вага якої сім і вісім десятих. Зовнішня обшивка — п'ять сантиметрів завгрубшки, загальна вага — триста дев'яносто чотири і дев'яносто шість сотих тонни. Внутрішня обшивка, кіль — п'ятдесят сантиметрів заввишки, двадцять п'ять завширшки, на шістдесят дві тонни вагою, — машини, баласт та інше обладнання, умеблювання, внутрішні перегородки — все це разом важить дев'ятсот шістдесят одну й шістдесят дві сотих тонни. Загальна вага судна — тисяча триста п'ятдесят шість і сорок вісім сотих тонни. Це — зрозуміло?
— Цілком зрозуміло, — відповів я.
— Отож, — вів далі капітан, — «Наутілус» за таких умов виступає над водою однією десятою об'єму. А щоб зануритись до решти, «Наутілус» мусить мати резервуари, об'єм яких дорівнював би десятій частині загального об'єму, тобто резервуари на сто п'ятдесят і сімдесят дві сотих тонни води. Такі резервуари на судні є, пане професоре. Містяться вони в трюмі «Наутілуса». Тільки я відкрию крани, резервуари наповнюються водою і судно занурюється на рівень з морською поверхнею.
Я роздивлявся машини «Наутілуса» зацікавлено й пильно.
— Гаразд, капітане, але саме тут ми й стикаємось із справжніми труднощами. Я розумію — ви можете триматися на однім рівні
— Цілком слушно, пане професоре!
— То коли ви по вінця не наповните ваших резервуарів, я не уявляю собі, як «Наутілус» опуститься на глибину.
— Пане професоре, — відповів капітан Немо, — не слід плутати статику з динамікою, це призведе до значних похибок. Не треба великих зусиль, щоб опуститися на дно океану, — адже тіла як такі мають тенденцію «пірнати» в воду. Тож слухайте.
— Я вас слухаю, капітане.
— Коли я взявся визначити, скільки має важити «Наутілус», щоб він міг опускатися вглиб, я передусім вирахував, як меншає об'єм морської води на різних глибинах під тиском верхніх її шарів.
— Певно, що так, — мовив я.
— Відомо, що вода ущільнюється, але незначною мірою. Ба й справді, за найновішими обчисленнями вона стискається на чотириста тридцять шість десятимільйонних при підвищенні тиску на одну атмосферу, чи на кожні тридцять футів глибини. Із заглибленням на тисячу метрів я врахував уже зменшення об'єму під тиском водяного стовпа тисячометрової висоти, себто — під тиском ста атмосфер. У такому разі об'єм поменшає на чотириста тридцять шість стотисячних. Водотоннажність самого судна побільшає до тисячі п'ятисот тринадцяти і сімдесяти семи сотих тонни, тоді як нормальна водотоннажність його — тисяча п'ятсот сім і дві десятих тонни. Таким чином, щоб збільшити водотоннажність, треба взяти на борт баласт на шість і п'ятдесят сім сотих тонни.
— Тільки й того?
— Тільки й того, пане Аронаксе, і ці обчислення легко перевірити. Я маю запасні резервуари місткістю на сто тонн. Це дозволяє мені занурюватися дуже глибоко. Коли ж мені хочеться виплисти на поверхню — досить випомпувати воду із запасних резервуарів; а захочеться, щоб «Наутілус» виплив на одну десяту свого об'єму, — мушу випомпувати всі резервуари.
Я нічим не міг заперечити математично обґрунтованих доказів.
— Згоден з вашими обчисленнями, капітане, — відповів я, — і тут марні будь-які вагання, бо їхню правильність щоденно стверджує саме життя. Однак я маю сумнів.
— Який саме, пане професоре?
— Коли ви перебуваєте на тисячометровій глибині, на судно тисне сто атмосфер. А щоб виплисти на поверхню, ви мусите спорожнити резервуари, аби полегшити «Наутілус», і тоді вашим помпам доводиться додати тиск на сто атмосфер, тобто тиск, що дорівнює ста кілограмам на один квадратний сантиметр. Це вимагає такої потужності…
— Яку може дати тільки електрика, — докінчив капітан Немо. — Повторюю, пане професоре, потужність моїх машин майже безмежна. Ви самі вже мали нагоду цього допевнитися, коли занурююсь на півтори-дві тисячі метрів. Але коли мені заманеться відвідати океанові безодні — побувати на глибині двох-трьох льє, я застосовую інший спосіб — складніший, а проте й надійніший.