20 000 льє під водою
Шрифт:
— Спостерігати! — вигукнув гарпунер. — Що тут можна побачити, у цій залізній тюрмі! Ми пливемо наосліп…
На останнім Недовім слові в салоні раптом погасло світло й запала цілковита темрява — аж мені враз заболіли очі, як то буває, коли зненацька вийдеш із пітьми на яскраве світло.
Ми заніміли, не знаючи, яка ще чигає на нас несподіванка — приємна чи лиха. Аж тут щось зашурхотіло. Здавалося, зовнішня обшивка «Наутілуса» розсувається.
— По всьому! Каюк! — вигукнув Нед.
— Зграя гідромедуз! — пробурмотів Консель.
Несподівано в салоні поясніло.
Прожектор освітлював море на цілу милю довкола «Наутілуса». Що за видиво! Яке перо спроможне його описати! Хто годен відтворити красу проміння, що міниться веселкою в прозорих морських водах — від глибинних шарів аж до поверхні!
Морська вода надзвичайно прозора. Вона просвічується ліпше за джерельну воду. Розчинені в ній мінеральні й органічні речовини ще побільшують її прозорість. Приміром, біля Антильських островів, крізь шар води сто сорок п'ять метрів завгрубшки видніє піщане дно, а сонячне проміння сягає на триста метрів у глибину. Та електричне сяйво, що спалахнуло в океановій безодні, пронизувало водяні обшири набагато далі. «Наутілус» плив, здавалося, не в осяйній воді, а в текучому полум'ї.
Якщо вірити гіпотезі Еремберга, котрий уважав, ніби вода в морських глибинах випромінює світло, то природа справді дарувала морським мешканцям одне зі своїх найчарівніших видив. Я впевнився в цьому, споглядаючи, як ряхтіло різнобарвне проміння. Ми дивилися в безодню незвіданого. Поряд із темрявою салону світло зовні яріло ще яскравіш, і крізь кришталеві шиби океан скидався на велетенський акваріум.
Здавалося, «Наутілус» не пливе, а стоїть на місці. Це тому, що за вікнами — жодної цяти, яка б засвідчувала рух судна. Проте вряди-годи перед нашими очима пролітали струмені води, розтяті форштевнем.
Зачаровані, ми припали до вікна, не здобуваючись на слово. Нарешті Консель промовив:
— Ви, друже мій Неде, хотіли бачити — от і дивіться!
— Дивовижно! Дивовижно! — скрикував приголомшений канадець, забувши про свою лють і задуми втечі.— Варто поїхати на край світу, аби побачити таку красу!
— Тепер я розумію життя капітана Немо! — вигукнув я. —Він сотворив собі незвичайний світ і насолоджується його чудесами.
— Ну, а де ж риба? — запитав канадець. — Я не бачу риби!
— Чи вам не однаково, друже Неде, — озвався Консель, — ви ж на ній зовсім не тямитесь.
— Я не тямлюся! Та я ж рибалка! — вигукнув Нед Ленд.
Між двома друзями розгорілася суперечка — обидва вони зналися на рибі, та міряли її різною мірою.
Відомо, що риби складають четвертий і останній клас хребетних. Наука визначила їх як «хребетних з подвійним кровообігом та холодною кров'ю, що дихають зябрами й пристосовані до життя в воді». Вони складають дві різні групи — костисті та хрящеві. Костисті — це риби з кістяним хребтом,
Може, канадець і чував щось про такий поділ, але Консель знався на класифікації значно краще. А що він був приязний до Неда — йому до жаги схотілося просвітити гарпунера.
— Друже мій Неде, ви, як кажуть, гроза риб, ви ревний і сміливий рибалка. Ви на своїм віку виловили силу-силенну цих цікавих істот. Але я ладен забитися навзаклад — ви й уявлення не маєте, як їх класифікують.
— Овва! Яка мудрація! — серйозно відповів гарпунер. — Риб класифікують на їстівних і неїстівних.
— Так можуть класифікувати тільки обжери, — відповів Консель. — А чи знаєте ви, яка різниця між костистими рибами та хрящевими?
— Може, й знаю, Конселю!
— А як далі ділиться кожен із цих двох класів?
— Та хто його знає!
— Отож слухайте, любий Неде, та добре затямте! Костисті риби діляться на шість підрядів. Перший — колючопері з цілісною і рухомою верхньою щелепою, з гребінцюватими зябрами. До цього підряду належить п'ятнадцять родин, тобто три чверті всіх відомих риб. Представник — звичайний окунь.
— Нічогенький на смак, — додав Нед Ленд.
— Другий підряд, — вів далі Консель, — риби з черевними плавцями, що містяться позаду грудних, але не сполучені з плечовою кісткою. До нього належить п'ять родин, здебільша — прісноводні риби. Представники підряду: короп, щупак.
— Фе! — зневажливо скривився канадець. — Прісноводна риба!
— Третій підряд — м'якопері, у яких черевні плавці під грудними і сполучаються з плечовою кісткою. Підряд нараховує чотири родини. Представники: палтус, камбала.
— Смаковита риба! Ой і смаковита! — вигукнув гарпунер, що не визнавав іншої класифікації, окрім смакової.
— Четвертий, — спокійно правив своєї Консель, — безпері, з видовженим тілом, без черевних плавців, укриті твердою слизуватою шкірою. До цього підряду належить лише одна родина. Це вугрі — звичайний та електричний.
— Риба так собі! — озвався Нед Ленд.
— П'ятий підряд — пучкуватозяброві з цілісною рухливою щелепою, зябри складаються з китичок, розташованих парами вздовж зябрових дуг. Сюди належить одна родина. Представники: морський коник, летючий дракон.
— Гидота! Гидота! — скривився гарпунер.
— Нарешті шостий підряд — зрослощелепні; в них кістки, що обмежують рот, зверху зрослися, і через те щелепи не рухливі; вони не мають черевної порожнини. Представники: голчасточеревні та риба-місяць.
— Цією поганню тільки каструлю паскудити! — вигукнув канадець.
— Ну, любий Неде, ви що-небудь зрозуміли? — запитався вчений Консель.
— Анічогісінько не второпав, — відказав гарпунер. — Та дарма, розказуйте далі, цікаво послухати.
— Що ж до хрящових риб, — статечно провадив далі незворушний Консель, — то вони нараховують всього три підряди.
— І то багато! — буркнув Нед.
— Перший — круглороті, в яких за щелепу править один носовий отвір, а за черепом є ряд круглих зябрових дірочок. Цей підряд має тільки одну родину. Представник: мінога.