Архе
Шрифт:
– А хочеш, ми тебе з Терезкою з другого поверху викинем? Х-ха! Думаєш, не
зможемо? І не таких викидали! Та я, коли в общазі жив, та я з афганістанцями
знаєш шо робив? Я гашиш курив!
92
93
– З бангладешцями, вуйку.
– Та один хуй. Ну шо, Терезко, заходь зліва, а я таково справа... І таково ЇЇ
попід руки, і-і-і-і-і ррраз!.. І-і-і-і дв-в-ва!
– Пусти, зараза! Пус-ст-ти, зволоч! Ай, людоньки! Кидають!
– Та ж ми, вуйку, хіпі!
– Точно, пізно. Треба було їй раніше думати. А вона думала, шо я такий
простий! А я нє-е-е, я хіпі!.. Між іншим, про афганістанців. Ми з ними з
дев'ятого поверху вики-дували чучела. А в чучела клали банку з томатним
соком. І головою вниз! Об асфальт! Бац! А сік - хляп! Піздєц, карочє. Це я, блядь, хіпував - так хіпував. Оце були деньки!..
Аж раптом вуйкові відсікло.
10
Терезка, тепер уже нічим не переймаючись, струсила попіл на турецький килим і
лиґнула пива.
Вуйко, зажмурившись, слухав музику і зі щораз меншим успіхом удавав, наче не
сталося нічого етапного.
За кілька хвилин йому зробилося трохи не по собі.
– Оце ми да-а-а-али...
– Оце ТИ дав, вуйку. Теж придумав: жінку - з балкона. Тільки ногами, бідна, фуркнула. Хоча... Певно, лежить зараз в аґристі зі звернутою шиєю... Ще пива?
– Нє.
Запала чергова пауза.
11
– Ну, Терезко, - знову почав своє вуйко.
– шо не кажи, а вона сама
напрошувалася.
– Абсолютно. Тільки так. Лізла, як жаба під косу, - Терезка кивнула, склала
руки на животі й заплющила очі. Вона світилася спокоєм, наче сита молода
мама.
Вуйко намагався щось вимовити, але напружена внутрішня боротьба відтягувала
цей момент за обрій можливого. Коли на душі у вуйка Юліка, старого хіпі, завгоспа, а тепер ще й вдівця, зробилося зовсім сцикотно, він витиснув:
– Знаєш шо, Терезко?
Терезка запитально кивнула, не розкриваючи очей.
– їхала би ти собі додому. Я вже шось нахіпувався.
12
Делікатно розпрощавшись із вуйцьом Юліком, вийшла з хати завчасу - до поїзда
ще цілих дві години. Терезка заглянула в садок під злощасний балкон. Пишні
кущі аґрусу проламалися під чимось важким, звідки неприродно вертикально
задерлася нога у сандалику. Заглядати всередину кратера, утвореного погнутим
галуззям, вона не наважилася.
Щоб не плестися перед часу на вокзал, вирішила піти на річку. Було безлюдно, тільки здалеку чулося повільне баламкання дзвіночка на шиї корови.
Посиділа собі трохи на мості, звісивши ноги з висоти; кидала камінці у
винесений на берег повінню іржавий кістяк фургона.
«Унікальний колір», - подумала Терезка. Нарешті камінець попав по металу.
Іржа. Сполохані дзенькотом, з верби при воді спурхнули горобчики. Зачепившись
об одну з гілляк, на вітрі шелестів блакитний кульок. Коли Терезка зауважила
це, у п'яти кольнув страх.
«Поїду-но додому... і так усі помруть. І я помру. Хіба мені є шо втрачати?
Очевидячки, нє», - подумала Терезка, найхоробріша дівчинка на світі (і я
готовий був аплодувати їй стоячи).
Сонце хилилося до заходу. Тіні у лісі поруч нагадували колекцію відтінків
щонайрідкісніших гатунків високогірного чаю та якнайделікатніших порід
шоколаду.
Терезка ще раз - уже вкотре - витягла з кишені мою записку. «Стережися
кульочків!
– кричали літери.
– СТЕРЕЖИСЯ КУЛЬОЧКІВ!»
95
Пробіглася очима, пробуючи відчитати щось у моєму почерку. Та марно.
На записку приземлилося сонечко і задоволено потерло руки.
Терезка слухає Антона
1
Фраєра-горе-баригу Терезка підстерегла там, де й сподівалася - недалеко від
вулиці Беранже, де був розміщений закинутий будинок. Про будинок досить було
сказати: «той, що горів» - і кожен відразу розумів, про який будинок ідеться.
Внизу вулиці Беранже, біля скверу, ще місяць тому громадилися найризиковіші
споживачі «архе». Там же ж, у архе-пушерів можна було придбати краплі
«заводського розливу». Казали, картель викупив цілий будинок у Бродах, де
організував серйозну фабрику-лабораторію з оперативного фасування крапель.
Але «серійні» краплі не цінувалися - картельники кріпили емульсію витягами з
аконіту. Ходили чутки, буцім від бродівських крапель можна підхопити гнійний
кон'юнктивіт.
Через знайомих «плазматиків»-видців можна було дістати щось поміцніше, ніж
«броди». Існували такі вигадливі ґатунки емульсії, як «мебіус», «семіосфера», ба навіть «амфотерна глюкоза» чи «гамма-міопія». Чи той же ж восьмипроцентний
«fractal 8» - сорт, що зробив справжній переворот у середовищі математиків.
Горе-барига сидів на лавочці, меланхолійно бовтав ніжкою і дивився на голубів
у керунку, протилежному тому, звідки явилася Терезка. На небі прокаркала
зграя ворон.
Тихо, у властивій їй покрадьковій манері підійшла до цього неляканого птаха й
дала знати про себе привітанням.
її антре справило на Антона вражіння петарди, покладеної під язик замість
валідолу. Антон вкляк, крякнув і випустив з рота цигарку.