Архе
Шрифт:
лавочці?
Компашка затихла. Поглядами вони ловили кроки торгаша. Хлопчина кілька разів
силкувався піднятися, але щораз безсило осідав, ніяковів і напружувався.
Дівчата стали гнати його в шию. На штивних ногах той піднявся і послідував за
штовхачем. Терезка витягла з наплечника жовту пляшечку, сплюнула туди «воду
тиші», витерла рукою губи й вийшла з тіні. (На сонці спека.) Коли молодик у береті прочовгав повз, Терезка впала йому на хвіст.
– Плаз-зз-ззз-зз-зма-плазма-шіазма-плазма-плазма...
–
Раптом він гикнув, здригнувся і на ходу глянув через плече.
Терезка, підлаштовуючи крок, спитала:
– Скільки флакон...?
Молодик сповільнився - Терезка теж. Він знову гикнув, роззирнувся і примружив
очі. Мружити очі - найперша ознака битого архемана.
– Десятка.
7 Архе-фактор - людина, яка продає власноруч закалатані краплі, штовхач.
Через картель у «час архе» далеко не кожен наважувався продавати краплі на
вулиці заради ідеї. Тому для безпеки архе-фактори брали в напарники нунція -
людину, яка попередньо готує місце контакту. Тандем фактора і нунція породив
низку міфологем, мотто яких - діалектична спряженість цих людей. У Львові
певний час був відомий тандем видців Сантехніка і Курсанта. Вони
безпосередньо причетні до вибухового поширення «плазми» на природничих
факультетах вищих навчальних закладів міста. Архе-пушер - найманий робітник, який продає краплі для картелю чи іншої організації.
(за: АМДавихам, неопубл.).
– Це на скільки раз? Юнак розгледівся по боках і поправив окуляри.
– А ти шо, не крапала?
– не допетрав той і пляцнув себе по лобі: - Ну й
дурень! Якби крапала, не питала би...
– То скільки?
– У флаконі десять порцій. По двадцять крапель на око. Якщо гарно оком
розкрутити, то в'ючить8 десь години три.
Юнак знову Сторожко озирнувся і гикнув утретє. Помружився. Помітно було, як
очі спіймали нового клієнта. Самурайський Хвіст ніяково оглядався назад, шукаючи підтримки серед дівчаток. Крапляр глянув поверх Терезки, зненацька
здер із голови берета і шмигонув у найближчу
браму.
Терезка знизала плечима і послідувала за баригою. У під'їзді було по-
ранковому прохолодно і темно. Пахло гливами. З-за спини долинули кроки
хлопаки.
Хлопчур зайшов у під'їзд, зміряв Терезку поглядом. Подивився на сходи догори
і спитав:
– Де він?
Терезка вдала, ніби не знає, о цо ходзі9.
– Та ладно, не мнися, я тоже хочу собі закрапатись.
– Хлопчина топтався з
ноги на ногу. Розгублений і насуплений, він Терезі не подобався.
Тому вона спитала першою:
– А ти вже крапав колись?
– Нє, я власне хотів попробувати,
історій, то, виявилося, поки я екзамени здавав, тут ТАКЕ відбувалося! Кажуть, тут на краплях цілий
8 Бути нав'юченим, в'ючити (син.: печеніжити, щурити, гриирти, пацючити) -
перебувати у стані зміцненої (посиленої) свідомості, як правило, внаслідок
вживання офтальмологічних психоделіків; для опису нав'язливих ІНтоксикацій, викликаних барбітуратами, транквілізаторами, психотропаМИ використовують
більш влучне дієслово «марамулити». На певній стадії одурманення дієслово
«марамулити» по відношенню до «мармулядити» стає антонімічним. Рос. сурж.
аналог: ковбасити; (за: А. М. ДавихаМ, неопубл.).
9 У чому справа (япон.).
28
бум тривав! А потім усі чогось узяли і покинули те діло, от, віриш, не
розумію, з чого би це, то, думаю, треба й самому спробувати...
Ну, ясно. Цей, на противагу Терезі, мовчати не звик.
Із підвалу вигулькнуло знекровлене від страху лице крапляра. Окуляри та берет
він заховав до сумки і на дану мить нічим особливим не вирізнявся.
– Гляньте, чи там за дверима нікого немає, - сказав він.
– Таких старших
чоловіків... з ломиками. В оранжевих безрукавках...
Проноза з хвостиком визирнув.
– Нема?
– Чисто. А за тобою шо, погоня?
– поцікавився піжон і підморгнув Терезі. їй
стало зле.
Плазматик пригласкав борідку і, мовби виправдовуючись, мовив:
– Я ж насправді не від картелю чувак. Я так собі - підробляю самопалом...
Тільки не думайте, шо я вам воду хотів продати. Крапельки супер, сорт
«Мьобіус»...
– «Мебіус»?
– «Мьобіус». Ну, ви в курсах. Це тридцятипроцентний, на лідокаїні. Досі ше їх
крапаю... То як, берете?
Хвилю хлопчур вирішував, дурять його чи ні. Врешті кивнув.
– А цього... «фрактала» восьмипроцентного не маєш?
– Е, братику, «фрактал» тільки під замовлення роблять. Це ж на бромі. Гривень
на сорок потягне. Елітний... Ну, то як?
– торгашеві краплинами не терпілося
скинути речові докази.
– Будеш брати, нє?
– Один флакончик... Ой, нє, два флакони, ше один для Олі та Юлі, - хлопчина
вказав вухом на двері, за якими сиділа ранкова тусня жужок.
– О, слухай, а як
їх крапати? Слухай, а може, давай заприятелюємо? Мене от Бубою звати, а тебе?
– Антон.
– О, Антон! Антон... гм... Чекай-чекай... то ти, може, Бронкса знаєш? Коля
його звати. Колян мій друг, також
«архе» колись на вулиці талкав. Знаєш? Таке волосся довге, от десь доци.