Архе
Шрифт:
X
X X X Ххххх ххх х хх
XXX
X
X
Зненацька Терезка зірвалася з місця. Щойно вона пережила диявольськи
реалістичний малімон.
– Як ти це зробив?
– вона закліпала очима й обмацала лице. Сон чи ні?
– Шо «зробив»?
– Ну! Так дмухнув: пух-х... а мене, як пір'їну в порохотяг, засмоктало!..
Башка - пуф-ф-ф! Як хлопавка!.. Тьфу, аж мороз обдер, - Терезка розтерла
гусячу шкіру на ліктях.
– В мене мало очі
тебе, а тут ти починаєш тягнутися і паф! Хлоп! В шиї - трісь! У носі - хрясь!
А очі взагалі в боки роз'їжджаються, як у п'яної.
– Ішо, побачила шось нове?
– Так! Там є новий фокусі Ти якось розтягнув це... упорядкував. Ти показав
мені, де шукати новий фокус для очей! Я не можу це пояснити, але... Ти
взагалі розумієш, про шо я, чи це малімони? Ти ніби розтягнув простір, звільнив його від
42
43
– Виділа. Точно виділа... Сильно. Навіть зараз, коли пригадую собі, як я
виділа, потрохи наповнююся нею. Роблюся іншою. Навіть здається: чим більше
пригадую, тим більше наповнююся. Тим більше я інакшаю... А де цей, другий?
– Буба? Буба впав у кому. Задивився у щілину між світами і йобнувся вниз
головою.
– І де він зараз?
– Не знаю. Певне, далеко-далеко. Десь на краю книжки. Надто м'який для
«плазми», - пояснив Антон.
– А ти -? ні. Тобі не цікаво, чому?
До її вух долинули черкання сірника і звук припалюваної цигарки. Затягнуло
димом. Терезку ледь не вивернуло. Вона пересилила нудоту. Антонові губи з
тихим звуком розліпилися, і він заговорив:
– Мені це бачиться як астероїд. Він влітає в атмосферу і майже весь згоряє.
Зате у ла мок, який падає в мо ре - той улам ок гартується. Ну, і так далі.
Січеш, н є? А Буба ПУУУУ У УУХХ X X Ххххх х х х хх х х
fc^v
X
X
ХХХХ XX X
Терезка зірвалася, наче з неї щось порснуло.
– Як ти це зробив?
– вона закліпала очима й обмацала лице, перевіряючи, чи не
спить.
– Шо «зробив»?
– Ну. Так дмухнув: пух-х - і ніби пір'їна вилетіла! А мене цілу аж мороз
обдер! Ти мені очі цим ледь не вивернув. Вкидуєшся, про шо я? Господи, Я
ЗРОЗУМІЛА!..
– Шо? Скажи, шо ти зрозуміла!
– На моїх очах існує постійний спазм. А тобі вдалося цей корч на мить
напружити, щоби він попустився! Існує також інший фокус для зору - не тільки
прямолінійний! А ти - ти ніби розтягнув простір, звільнив його ЦЕ ВЖЕ БУЛО ТИ
ВЖЕ РОБИВ ЦЕ! ТИ РОБИВ ЦЕ!!!
44
Антон затягнувся цигаркою. Потер неголене підборіддя. Зміряв Терезку
поглядом. Пустив носом
Затяжка. Видих. А між ними свист.
Терезка, незважаючи на шок, встигла подумати: «Який він все-таки сопляк!».
Раптом Антон їй перестав подобатися. І це було дивно.
Фацет затягнувся ще раз.
– Значить, усе-таки виділа, - мовив Антон розважливо і затягнувся.
– Бо не
виділа б - не знайшла би і фокусу.
Затяжка (свист). Видихнув дим і продовжив:
– Ти виділа «плазму». І Буба видів. Але Бубу, як уже було сказано, не могло
врятувати ніщо. Він булькнув у безконечність.
Терезка розгублено кліпнула.
– Я не про те, - сказала вона.
– Я говорю: ти вже робив це колись. Навіть не
так: робив це не КОЛИСЬ, а саме ТОДІ, КОЛИ ти це робив... От бля, все
перемакітрилося задом наперед, - вона облизала пересохлі губи. Болюче
бракувало слів.
– Суцільне дежав'ю якесь...
Антон затягнувся цигаркою. (Цей свист затяжки - чому Терезка відчуває його аж
по сам чубок голови? Наче по тім'ячку водять смичком.)
– Я розумію, про шо ти, - промовив Антон, видихаючи.
– Не хвилюйся. Це одна з
форм утечі від свободи архе. Тобі не переповідали історій про те, що дехто з
плазматиків губився в «плазмі»? Не витримували її спопеляючої свободи і
тікали в галюцинації. Та ти й сама розумієш...
Терезка знизала плечима.
– Ну...
– знову затяжка і свист аж у корені голови, там, на маківці.
– Уяви
собі: є крапочки. Так? А тут ти вирішила їх порахувати, і починаються в тебе
галюцинації на ґрунті математики. Ну, це так, на хлопський розум.
Терезка зміряла Антона своїм новим поглядом і переконалася: барига не просто
перестав викликати симпатії. Хай тепер навіть на довіру не розраховує.
45
– А хто рахує?
– спитала вона.
– Шо рахує?
– Крапочки. Нашо їх рахувати?
– Є такі. Заставляють цим займатися. Насправді крапочки - це не крапочки, а
такі собі півкрапочки. Я навіть знаю, як вони називаються. Ноони, щуриш?
– Про що ми взагалі говоримо?! Малімон якийсь!
– Серйозно. Слухай-слухай! Потім сама мені розкажеш. Я сам відкрив їх. Це
такі часточки, які не можуть існувати повністю у нашому світі. Кажучи мудрими
словами, вони є базисом паліндромічної реальності. Дзеркальність свідомості.
Ноо-. ноон. Дзеркальний горизонтально і дзеркальний вертикально. Те, що він
дзеркальний вертикально, можна тільки підозрювати... або закрапатись архе. Є