Атомний вогонь над океаном
Шрифт:
Стефсон заплющив очі. Так ось чому бомба не вибухнула! Хріс Браун пожертвував заради цього життям.
— Сер! — Еверет випростався в кріслі, на його старечому обличчі жили тільки очі. — Я уповноважую вас повідомити: що ПЕК зацікавлена тільки в мирному використанні ядерної енергії. Думаю, таке повідомлення зараз найважливіше. — В цю мить у нього промайнула думка: «Транзисторні атомні батареї для великих транспортних машин — для кораблів, літаків, автомобілів, це значить для військових кораблів, бомбардувальників, танків…»
Бен Вайт подякував президенту.
Еверет нахилився до розмовного апарата і сказав:
— Це я маю вам дякувати
— Дуже цікаво, сер. Я передам пресі відповідне повідомлення.
В апараті щось клацнуло, розмова закінчилася. Сьогодні ввечері інформаційне агентство Байта передасть усім газетам повідомлення: «ПЕК почне друге століття свого існування епохальним досягненням в галузі мирного дослідження ядерної енергії…» В повідомленні не буде жодного слова про випробування в районі Ратакових островів.
— Містер Стефсон, містер Метіус! — Еверет підвівся з крісла. — Дякую вам. Давайте поговоримо про вашу дальшу роботу в Мехіко-Занді. — Він вказав на невеликий стіл у другому кінці кабінету. — Перейдімо туди, там трохи зручніше.
Що це означало? Він визнав свою поразку чи обдумував, як її перетворити на перемогу?
На сторічний ювілей ПЕК до Міамі з'їхалися гості з усього світу. Президент Джеймс Еверет виголосив святкову промову в підкреслено стриманому тоні. Організацію свята було покладено на начальника секретаріату Вільямса. Ні Френка Вільсона, якого вважали наступником президента ПЕК, ні Атомного слона на святі не було. Нікого не видно було і з учених-атомників Мехіко-Занда. З усім цим не в'язалися слова Еверета про те, що нове століття принесе ПЕК великі успіхи в галузі використання ядерної енергії. Конкретніше президент нічого не сказав, пославшись на те, що говорити ще рано.
— Уже самі прізвища І. Ф. Стефсона і Мерлана Метіуса, — сказав президент, — гарантують успіх досліджень, наслідки яких не поступляться перед досягненням ні дружньої англійської нації, ні інших народів.
Стефсон і Метіус одразу ж після розмови з Еверетом вилетіли з Міамі в Нью-Йорк, де зустрілися з Джеймсом Стефсоном і Бердом Магоном. Наступного дня до Нью-Йорка прилетіла також Біт Стефсон. Від неї вчені дізналися, що Еверет прийняв пропозицію Стефсона і Метіуса і призначив Варна Кальмана начальником другого відділення. Отже, Барн став наступником свого батька. Спочатку президент не хотів цього робити, але Стефсон не поступився, і Еверет мусив погодитись. Правда, найважливіша посада в атомному місті ще не зайнята, бо досі ще немає домовленості з комісією з атомної енергії про те, хто заступить Брекдорпа. Але це не так важливо. Адже керівництво науковою роботою зосереджено в руках трьох людей, які вважають себе досить сильними, щоб не допустити ніякого відхилення од поставленої мети — провадити справді мирні ядерні дослідження. Нову програму робіт міста мали затвердити одразу ж після святкування сторіччя ПЕК. Скласти цю програму було доручено Стефсону. Для її розгляду і затвердження Еверет обіцяв особисто приїхати в Мехіко-Занд.
Через три дні в Нью-Йорку сів «Альбатрос», у якому прилетіли Барн Кальман і Джон Стіпс. Зустрічати їх на
Побачивши обох приятелів, Біт на хвилинку затрималася, щоб вгамувати хвилювання, але так і не змогла цього зробити — побігла і кинулась в обійми Барну.
Джон Стіпс відкашлявся, тицьнув Варна, в плече і спитав:
— Ти мене познайомиш?
— Пробач, звичайно познайомлю, — відповів Барн і випустив Біт. — Це Джон Стіпс. А це Біт Стефсон.
Усі троє повільно пройшли до машини Біт. Джон хотів попрощатися, але дівчина його затримала.
— Ви поїдете з нами, Стіпс. Нас чекає дід, а також тато і Метіус. Обидва професори, — звернулася вона знову до Барна, — хочуть привітати нового начальника відділення.
— Ти хочеш сказати, що мене?.. — зупинившись, спитав Барн.
— Саме так. — Біт побачила, як його очі засяяли і одразу ж знову потьмарилися.
У машині дівчина спитала:
— А як почуває себе твій батько, Барн?
— Я весь час думаю про нього. Він мріяв побачити мене начальником відділення. Це була небезпечна мрія — Барн провів рукою по очах і додав — Сподіваюся, він почуває себе добре, принаймні краще, ніж у день вибуху. Він вилетів на спеціальній машині з борту «Ізабелли» в Гонолулу. В нього нервове потрясіння. Ми боялися, що буде гірше.
Друзі поїхали на квартиру Джеймса Стефсона. Старий професор і Берд Магон зустріли їх в під'їзді будинку. І. Ф. Стефсон і Метіус чекали гостей в кабінеті.
Прибульців сердечно привітали. І. Ф. Стефсон обняв Барна, поплескав його по плечу і по-батьківськи сказав:
— Сину мій.
Кілька хвилин усі постояли мовчки, вшановуючи пам'ять Хріса Брауна.
— Я хочу запропонувати, — сказав І. Ф. Стефсон Метіусу, — назвати новий реактор, перший реактор в Мехіко-Занді, який даватиме ядерну енергію лише для мирних потреб, ім'ям Хріса Брауна. Ви з цим згодні?
Мерлан Метіус нахилив голову і відповів:
— Він надто рано пішов від нас, І. Ф., щоб з його ім'ям можна було пов'язати науковий подвиг. І все ж його прізвище займе належне місце серед імен героїв атомної ери.
Потім Барн і Стіпс розповіли про останні години свого перебування на острові.
В уяві присутніх знову ожили всі події.
— Цю спробу обдурити людство, хоч вона й провалилася завдяки самовідданості Хріса Брауна, так не можна подарувати, — сказав Джеймс Стефсон. — Ми подамо до верховного федерального суду скаргу на комісію з атомної енергії і вимагатимемо, щоб суд ухвалив рішення припинити ядерні випробування.
Барн Кальман хитнув головою, наче був не згоден з таким рішенням.
— А ви дотримуєтеся іншої думки, друже? — запитав Джеймс Стефсон, помітивши цей жест.
— Так, — відповів Барн. Ця коротка відповідь прозвучала майже неввічливо. — Я вам вдячний, містер Стефсон, — звернувся Барн до батька Біт, — що ви виявляєте мені таке довір'я і даєте можливість заступити мого батька, хоч мені було б нелегко своєю роботою виправити наукові і політичні помилки батька. Але в мене інша мета, і я не боюся, що не зможу виправдати вашого довір'я. Ви і професор Метіус поставили перед собою високе наукове завдання. Ви хочете відкрити нову ядерну енергію, яка служитиме тільки миру. Дуже добре і те, — звернувся Барн до Джеймса Стефсона, — що ви хочете подати скаргу до федерального суду. Треба спробувати всі шляхи і засоби. Скарга до суду буде протестом, про який знатиме весь світ. Але чи пощастить вам досягти, більшого, професоре, чогось реального?