Без права на реабилитацию
Шрифт:
Народна мудрість гласить, що лише та нація, та держава, яка шанує своє минуле, гідна благополучного майбутнього. Історія є своєрідним заповітом предків наступним поколінням, уроком на майбутнє. Саме тому переважна більшість наших громадян сприйняли прийнятий Верховною Радою України Закон України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років» як вияв поваги держави, усього суспільства до своєї історії, як прагнення дотримуватися історичних традицій українського народу — зберігати пам’ять про захисників Вітчизни, її творців.
На жаль, в останні роки під гаслом необхідності відновлення історичної справедливості,
«Новатори» від науки і політики на догоду сучасній політичній кон’юнктурі і зарубіжним радникам — консультантам довільно тлумачать історичні події, грубо перекручують істину, механічно змінюють плюси на мінуси і, навпаки, нав’язують «нову концепцію» української історіографії.
Особливій ревізії піддається радянська епоха та її доленосний період — Велика Вітчизняна війна. У багатьох академічних виданнях, вузівських і шкільних підручниках, художніх творах, кінофільмах, через засоби масової інформації ці роки подаються як період суцільних репресій, «тоталітаризму і диктатури», «гулагів», «голодоморів» тощо. Події Великої Вітчизняної війни висвітлюються у викривленому вигляді, замовчується або відкидається вирішальний внесок Радянського Союзу в Перемогу над фашизмом та історичне значення самої Перемоги, спотворюються складові Перемоги — героїзм воїнів і трудівників тилу, патріотизм і дружба народів Радянського Союзу.
В той же час без достатніх аргументів, нерідко всупереч історичній правді широко висвітлюється діяльність Організації українських націоналістів та її озброєних формувань — Української повстанської армії, героїзуються ті, хто свідомо співпрацював з фашистами і чиї руки заплямовані кров’ю тисяч вбитих і замучених ними ні в чому не винних наших громадян.
Такий підхід не має нічого спільного з принципами наукової та історичної правди, закриває дорогу новим поколінням до знання минулого нашого народу, веде до формування нігілістичного ставлення до життя та діяльності старших поколінь своєї Вітчизни, деформує духовність.
З огляду на викладене і у зв’язку з наближенням 60-річчя визволення України від гітлерівської Німеччини та 60-річчя Перемоги над фашизмом ми заявляємо: спільними зусиллями суспільства і держави треба припинити фальсифікацію новітньої вітчизняної історії.
З цією метою:
Органи державної влади і місцевого самоврядування мають забезпечити безумовне виконання Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років», відповідних указів Президента України, Постанови Верховної Ради України від 23 травня 2003 р. щодо необхідності правдивого висвітлення вітчизняної історії, посилення патріотичного виховання молоді на кращих героїчних і трудових традиціях свого народу;
Міністерству освіти і науки України, профільним науковим установами з метою об’єктивного висвітлення вітчизняної історії, подій Великої Вітчизняної війни внести відповідні зміни у навчальні програми загальноосвітніх шкіл та спеціальних навчальних закладів, оголосити конкурс на кращі підручники з історії, залучивши до їх підготовки вітчизняних фахівців.
Ми закликаємо керівників навчальних закладів, ветеранських і молодіжних організацій налагодити конструктивний діалог і плідну співпрацю, спрямувавши спільні зусилля на посилення героїко-патріо-тичного
Ми звертаємося до журналістів, керівників засобів масової інформації усіх форм власності, працівників освіти і культури: прислухайтеся до нашого заклику, пропагуйте справжню, а не перекручену політичною кон’юнктурою правду про вітчизняну історію, про життя старшого покоління — ваших батьків і дідів.
Ми, ветерани — творці і свідки новітньої вітчизняної історії, знаємо: вона була нелегкою і суперечливою, героїчною і трагічною. Водночас ні одна її сторінка не повинна стертися з народної пам’яті. Своїм минулим можна пишатися або соромитися. Його можна любити або ненавидіти. Але в жодному разі його не можна забувати, фальсифікувати, переіначувати.
Дорогі співвітчизники! Не будьте байдужими до своєї історії, до прожитого і зробленого Вами, не дозволяйте неправдиво висвітлювати своє власне життя! Боріться за те, щоб у пам’ять наших нащадків була закладена свята правда про нашу Вітчизну та її творців.
Учасники слухань
16 вересня 2004 року
Раздел восьмой
Международная общественность осуждает апологетику бандеровщины
Письмо из Польши
Президенту Украины В.Ющенко Председателю Верховной Рады Украины В.Литвину Премьер-министру Украины Ю.Еханурову Послу Украины в Польше Организации ветеранов Украины.
Товарищество памяти жертв Организации украинских националистов и родственников загубленных поляков от человеконенавистнической организации ОУН-УПА полностью поддерживает обращение Комитета ветеранов Украины от 24 мая 2005 года с требованием не придавать членам ОУН-УПА статуса участника боевых действий против фашистов в ходе Второй мировой войны.
Постановление это подготовлено Министерством труда и социальной политики Украины (В .А.Кириленко), сообщил Укринформ. Подготовлен проект для рассмотрения Кабинетом Министров и Верховной Радой Закона о внесении изменений в законы Украины, касающихся статуса ветеранов войны и гарантии их социальной защиты.
В проекте предусмотрено, что его задачей является:
В целях исторической справедливости уравнять права всех украинцев, которые воевали на фронтах Второй мировой войны.
2. Придание ветеранам разных армий, в т.ч. бывшим фашистским, одинакового статуса и социальных гарантий.
Товарищество считает, что министр и автор проекта не видят большой разницы с правовой и моральной стороны участия в войне ветеранов Великой Отечественной войны и боевиков УПА, не беря во внимание, что цели настоящих ветеранов и боевиков были разные, как и мотивы их героизма в войне.
Ветераны ВОВ погибали и проливали кровь в защиту своего народа, своей земли и народов Европы от фашизма.
Красная Армия была главной силой в антигитлеровской коалиции. УПА, наоборот, задерживала освобождение Европы и уничтожала безоружных польских людей в землях: Волынской, Тернопольской, Полесской, Львовской, Станиславской, Люблинской, Ржеговской.