Блакитна лінія
Шрифт:
— Без вас? — спохмурнів Віллі: розумний задум перетворювався на авантюрну витівку.
— Гауптштурмфюрер Майєр! — перейшов Хейніш на офіційне звертання.
— Слухаю! — виструнчився Віллі.
— Чи ви забули? Мене щомиті може викликати обергрупенфюрер. За його наказом ми вже завтра починаємо виконувати свої прямі службові обов’язки. З наступного дня на приватні справи часу не матимемо. Зараз приїде штурмбанфюрер Шенк з вантажем. Я й так беру на одного себе обов’язки квартирмейстера. Вам ясно?
— Ясно!
— Отак відразу їхати? — розгубилася
— А це ми зробимо зараз. Негайно! — Хейніш вийняв з внутрішньої кишені мундира блокнот у шикарній шкіряній палітурці. — У мене зберігся номер хатнього телефону Шеєрів.
— І все-таки для мене було б небажано…
— Облиште! Зрештою, я мушу забезпечити персонал житлом як офіційна особа. Хіба ви не помітили? Тут для жінок помешкань нема. Речі ваші спаковані. Чого ж нам штучно гальмувати хід подій? Ага, ось і телефон… Сподіваюсь, номер не змінився.
— Що ж, коли ви наполягаєте…
— Не наполягаю, а дію з максимальною доцільністю. І врахуйте, фрейлейн, на жаль, у рейху досі існують нелояльні елементи, яким наш чорний одяг не до шмиги. їм, бачите, робиться недобре від одного погляду на мундир СС. Фрау Шеєр саме з отаких! Мені віддавна відомі її не дуже поштиві — визначимо їх так! — погляди на існуючий лад. Але вона мовчить, і це її рятує. Миші, що принишкли по своїх закапелках, не становлять небезпеки. І все це я кажу тепер лише тому, що вам доведеться безпосередньо спілкуватися з фрау Шеєр.
— Ви радите мені переодягнутися?
— Невже ви не зрозуміли? Навпаки! Форма її настрахає.
Крістіна завагалася:
— Але ж перше враження…
— Про це ж і йдеться — про враження. Дуже добре, що одразу з’явитеся їй на очі в чорному. Чорний колір вам до лиця! Пригадуєте, я сказав про це при першій зустрічі? Хай звикає одразу. Зрештою, ми не можемо поміняти вам форму на догоду примхам старої відьми.
— Ви мене лякаєте…
— Заспокойтеся, фрейлейн. СД — достатньо могутня організація, щоб належно вплинути на якусь там зарозумілу фрау. Ми будь-кого здатні примусній виконувати наші рекомендації. Ретельно і безвідмовно!
— Неприємно, якщо в домі Адольфа виникне атмосфера неприязні. У моєму двозначному становищі…
— А це залежить виключно од вашої поведінки. В усьому необхідна нордична рішучість і наполегливість панівної раси. Вони — у вас в крові! Ви — шарфюрер, працівник СД. Ви — у передових лавах завойовників життєвого простору. Невже не відвоюєте собі свій маленький хатній лебенераум [3] ? Запам’ятайте: у двобої перемагає той, чия натура агресивніша і хто активніший у діях.
3
Життєвий простір. (нім.).
— Ваші думки мене завжди вражали, пане Хейніш, — пробурмотіла приголомшена цією «нордичною» словесною зливою фрейлейн Бергер, і це була щира правда.
Штандартенфюрер
— Зараз я телефонуватиму фрау Шеєр. Послухайте, як слід з нею розмовляти.
Він зняв трубку телефону і неквапом, навіть дещо напоказ набрав номер.
— Фрау Шеєр? Радий вітати вас… Питаєте хто? Ваш давній знайомий, друг вашого чоловіка… Так, це я, але ваші знання дещо застаріли, гауптштурмфюрером я був ще до війни. Тепер я — штандартенфюрер Хейніш! Я турбую вас у службовій і водночас у родинній справі. Такий збіг обставин… Ні, йдеться не про Шеєра-батька — про Шеєра-сина.
Трубка про щось швидко залопотіла.
Хейніш прикрив її долонею і переможно мовив:
— Усе! Спіймалася на гачок.
Він знову приклав трубку до вуха. Деякий час нудьгуюче дослухався, потім сказав:
— У вас безліч запитань. Щоб відповісти на них, потрібен час, його в мене завжди обмаль. Однак справу легко залагодити. Мій ад’ютант гауптштурмфюрер Віллі Майєр товаришував з гауптманом Адольфом Шеєром, знає про нього силу-силенну подробиць… Ні, призначати побачення немає жодної потреби, бо я зараз же відряджаю Майєра до вас. Зараз тому, що іншого часу найближчого місяця в нього не буде. О, чути від вас подяку мені навіть дивно!
Затулив мембрану долонею і по-змовницькн повідомив:
— З нетерпінням чекає. Аж палає!
Далі слухав, ворушив губами, немовби смакував і пережовував мовлені йому слова. Нарешті подав голос:
— Одне слово, даю Майєру машину. Від мене до вас далеченько, різні райони… Попереджаю: з моїм адютантом буде жінка — шарфюрер Крістіна Бергер… Питаєте чому? А тому, що вона була нареченою вашого сина Адольфа… Таж вона вагітна! Я вивіз її з фронтового пекла, бо вважав такий вчинок своїм громадянським обов’язком в ім’я світлої пам’яті загиблого під Брестом мого друга оберста Теодора Шеєра! Що? Які ще докази вимагаєте, коли я це кажу? Ваша недовіра образлива і неетична. Адже тепер ваш обов’язок полягає у тому, щоб заопікуватися вагітною невісткою.
Очевидно, розмова набирала небажаної гостроти.
Хейніш знову замовк, густо буряковіючи. Відтак зірвався:
— Я вам от що скажу, пані Шеєр. Німецька жінка не пиячить, не смалить цигарки і не розцяцьковує губи!
З цього фрейлейн Бергер збагнула, про що казано з того кінця дроту. Такого й слід було чекати: розфарбована повія з вояцького казино, «зозуля» в чуже гніздо… Цей Хейніш все зіпсував. А вони стільки обмірковували, як їй краще осісти в Берліні… Незграбний фанфарон!
Голос Хейніша загримів:
— Німецька жінка народжує дітей і слугує фюрерові! Фрейлейн Бергер — зразкова німецька жінка! Ваш патріотичний обов’язок, якщо ви зневажили святі родинні почуття, — оточити її максимальною увагою. І це вам говорить не якийсь там просто знайомий, а штандартенфюрер СД! — І по короткій паузі відрубав: — Ні, їдуть до вас негайно. Все! Хайль Гітлер!
Він кинув трубку на важелі й навіть з деяким подивом прогарчав:
— Яка відьма, га?