Чарiвна круговерть (на украинском языке)
Шрифт:
Машини насторожено загурчали й зсунулися ще щiльнiше.
Дiвчинка рiшуче ступнула на смугасту дорiжку. Всерединi в неї все завмерло.
– "Зебра"! Вона йде по "зебрi"!
– зойкнув хтось злякано.
I машини кинулися у рiзнi боки.
Варя повiльно перейшла вулицю.
– Все! Ось тепер усе!
– радiсно закричала вона, зняла з шиї маленький бiленький свистунець з променистими камiнцями й пiднесла його до вуст...
Немов тисячi тисяч крихiтних срiбних дзвiночкiв розсипалися!
Ворота
ДРУЖИНА ЗНАВЦЯ-МОРГУНЦЯ
На подвiр'ї стрункими лавами стояли...
...ЗАГОНИ ВОЇНIВ!
Синiх - з круглими та квадратними щитами.
Жовтих - з круглими та трикутними щитами.
Бiлих - з щитами в синiй та чорнiй рамках.
Смугастих - чорно-бiлих.
А перед ними... перед ними височiв незвичайний богатир з дванадцятьма очима!
– Знавець-Моргунець!
– прохрипiв хтось у натовпi машин.
Знавець-Моргунець махнув рукою у бiлiй рукавичцi й громовим голосом скомандував:
– За-а-агони! На мiсцi кро-о-оком руш!
У ту ж мить воїни почали розмiрено крокувати на мiсцi:
– Раз-два! Раз-два!
Яскраво-червоним вогнем спалахнули верхнi очi ватажка. I всi разом, вiдбиваючи такт, заспiвали:
Запалав червоний
Руху заборона.
Все стоїть!
Та ось згасли червонi очi. Запалали середнi й залили все навколо променями золотавого свiтла.
Попередив жовтий:
Будь напоготовi!
Через мить...
Згасли жовтi очi, й вiдразу ж чистим зеленим вогнем засяяли нижнi, смарагдовi.
Ось зелений вогник
Рухатись дозволив.
Марш!
За знаком командира загони рушили з мiсця. Машини розсипалися врiзнобiч i кинулись навтiкача.
– Раз-два! Раз-два!
Знавець-Моргунець приймав парад.
– Вiтаю вас, синьоокi Дружки-Кружки!
– вигукнув вiн.
Перед ним проходив перший загiн воїнiв. Вони спiвали:
Вдень, вночi, у спеку й холод
Ми на вартi, ми довкола
I на вулицях, в провулках,
На дорогах i завулках!
– Раз-два! Раз-два!
– з'явився iнший загiн. Потiм ще iнший, потiм ще... Нарештi з'явився загiн Рукастикiв-Смугастикiв. I всi схожi мiж собою як двi краплi води.
– Вiрнi мої помiчники!
– вигукнув Знавець-Моргунець.
– Охоронцi порядку! Добрi та уважнi Рукастики-Смугастики!
Загони проходили перед Знавцем-Моргунцем i прямували до ворiт.
Коли пройшли останнi лави дружинникiв, вулиця стала тихою i безлюдною.
Варя схаменулась: час їхати назад до своїх друзiв!
Вона не гаючись знову стрибнула на сiдло велосипеда й покотила слiдом за дружиною Знавця-Моргунця.
Коли б з нею був вiрний i кмiтливий Рукастик-Смугастик, то застерiг би вiд прикрої помилки.
Вона їхала тiєю ж самою велосипедною дорiжкою!
ПIДСТУПНИЙ
Дружина йшла вулицею. Воїни карбували крок. Вiд струнких лав раз у раз вiдокремлювалися групи дружинникiв i займали пости на перехрестях i провулках.
На "Острiвцi безпеки" в цей час стояли Малько-Ванько та Рукастик-Смугастик. Вони боялись, що в тiснотi й штовханинi якась очманiла машина ненароком заїде на острiвець i зiб'є їх. Та цього не сталося. Автомобiлi злякано сторонилися бiлої лiнiї, - певне, дуже не хотiли, щоб у них повiдпадали колеса...
Коли машини зринули, Рукастик-Смугастик, який нетерпляче пiдстрибував на мiсцi, кинувся вперед. Вiн так поспiшав до своїх, що навiть не попрощався. Лише махнув рукою. Мить - i вiн вже зайняв мiсце в лавах Рукастикiв-Смугастикiв.
– Щасливо!
– кинув йому навздогiн Малько-Ванько. Раптом хтось штовхнув його в бiк. Вiн здивовано озирнувся - поруч тупцював Жучок.
– Ти ще тут?
– Бiда! Зараз трапиться бiда!
– гарячково випалив той.
– Яка бiда?
– Малько-Ванько насторожився.
Жучок озирнувся i прошепотiв:
– Громобiй наказав Тягачу доставити Шляховий Коток на височенну гору й пустити його звiдти на дружину Знавця-Моргунця. Коток не має гальм, i його нiхто й нiщо не зможе зупинити!
– Обманюєш!
– I зовсiм не обманюю, - образився Жучок.
– Ваша Варя теж спочатку менi не вiрила, а потiм повiрила. Це я допомiг їй звiльнити дружину Знавця-Моргунця. Отак!
– А де ж вона?
– Зараз приїде. Але не можна гаяти жодної хвилини!
– Що ж робити?
– задумався Малько-Ванько.
– Бiжи он туди за рiг будинку i чекай мене там. Я вiдвезу тебе на ту гору, й ти зупиниш Шляховий Коток.
– Як же його зупинити?
Та Жучок вже тiкав геть - дружина пiдiйшла зовсiм близько.
– Потiм скажу!
– на бiгу вигукнув вiн.
Чи треба казати, що Малько-Ванько не гаяв жодної секунди? Треба було рятувати дружину Знавця-Моргунця! За хвилину вiн був уже в провулку.
Чекати довго не довелося. З-за рогу вискочив Жучок, але який вiн мав вигляд! Одна фара в нього чомусь не свiтилась, бiк був добряче пом'ятий. Та вiн хвацько пiдкотив до тротуару.
– Сiдай!
– розчахнув дверцята.
– Машини щось пронюхали. За мною женуться...
Ледве Малько-Ванько опинився у кабiнi Жучка, як з провулка вискочило кiлька машин. Попереду мчав грiзний Громобiй.
– Ось вiн! Стiй, зраднику!
– загримiв вiн.
Жучок дав повний газ i так рвонув з мiсця, що хлопчика жбурнуло назад.
– Тримайся!
I почалася гонитва!
Жучок кривуляв, мов заєць, круто завертаючи в провулки. Переслiдувачам нiяк не випадало добре розiгнатися - вони весь час стримували швидкiсть.