Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
Шрифт:
— Якщо я спробую медитувати, — голос його знову звучав рівно, — то знову побачу в своїй уяві вмираючих дітей. Я цього не винесу. Мені потрібно заснути без сновидінь.
— Без сновидінь? Тебе турбують сни?
— Кошмари. Втім, кошмари чекають мене і вдень, коли я не сплю, але тоді вони принаймні реальні. Соноходець не може проникнути в мої сни, але він все ж примудрився змусити мене бачити кошмари. О добрі духи, даруйте мені спокій хоча б уві сні!
— Явна ознака дисгармонії меридіана Фен Сан, —
Він розстебнув один з Кошелів у себе на поясі і дістав звідти кілька маленьких мішечків. Один він прибрав назад.
— Ні, це знімає біль, але не допоможе заснути. — Він понюхав наступний. Це блювотне. — Він перебрав всі мішечки і знову склав їх у кошіль. — Ні, боюся, у мене з собою немає нічого простішого. Я привіз тільки рідкісні засоби.
— Що ж, дякую за спробу, — зітхнув Річард. Дрефан повернувся до Надін. Вона була сама готовність і стояла, стиснувши губи, щоб не видати свого тріумфу.
— Те, що ти дала матері Йоніка, для Річарда буде занадто слабким, сказав їй Дрефан. — У тебе немає хмелю?
— Є, — спокійно відповіла вона, явно задоволена тим, що нарешті хтось запитав її. — Екстракт, зрозуміло.
— Чудово, — кивнув Дрефан і ляснув Річарда по спині. — Помедитуєш іншим разом. А сьогодні заснеш, ледь до подушки доберешся. Надін зробить тобі настоянку. А я піду наставляти слуг.
— Не забудь помедитувати, — пробурмотів Річард, коли Дрефан пішов.
Бердіна залишилася вивчати щоденник, а Надін, Кара, Раїна, Докас з Іганом і Келен попрямували слідом за Річардом в його спальню, яка знаходилася неподалік від його кабінету. Докас з Іганом, як завжди, залишилися в коридорі.
Решта увійшли в кімнату.
Річард кинув свій золотий плащ на стілець. Зняв через голову перев'язь і поклав на плащ Меч Істини. Потім ліниво стягнув через голову розшиту золотом куртку, зняв сорочку і залишився в чорній майці без рукавів.
Надін куточком ока стежила за ним, одночасно вголос відраховуючи краплі, які капали в склянку з водою.
Річард плюхнувся на край ліжка.
— Кара, будь добра, стягни з мене чоботи. — Кара закотила очі.
— Я що, схожа на лакея?
І взялася за справу, а Річард лише посміхнувся:
— Скажи Бердіні, нехай знайде будь-які згадки про цю Гору Чотирьох Вітрів. Може, наткнеться на ще щось путнє.
Кара глянула на нього знизу вгору.
— Блискуча ідея! — З глузливим ентузіазмом вигукнула вона. Готова посперечатися, вона в житті б до цього сама не додумалася, о всезнаючий і мудрий повелителю!
— Гаразд-гаразд. Схоже, я тут нікому не потрібен. Так де там мій чарівний напій?
— Вже несу, — радісно проспівала Надін. Кара крякнула, стягуючи з нього другий чобіт.
— Розстебніть штани, я їх теж зніму. Річард кинув на неї
— Спасибі, сам впораюся.
Кара хихикнула, а він скотився з ліжка і підійшов до Надін. Та простягнула йому склянку.
— Не пий все. Я накапала п'ятдесят крапель. Цього більше ніж достатньо, але я вирішила, хай у тебе буде запас. Випий третину, а якщо прокинешся вночі, можеш зробити ще пару ковтків. Я додала ще валеріани та пустирника, щоб ти заснув вже напевно і без сновидінь.
Річард залпом випив половину і скривився.
— Судячи з гидкого смаку, я від цієї штуки або засну, або помру.
— Будеш спати, як немовля, — посміхнулася Надін.
— Чув я, що немовлята сплять зовсім не так міцно, як прийнято думати.
Надін тихо розсміялася мелодійним сміхом.
— Ти заснеш, Річард. Обіцяю. А якщо прокинешся дуже рано, просто випий ще трохи.
— Спасибі. — Він сів на край ліжка і оглянув усіх жінок по черзі. — А зі штанами я впораюся. Клянуся. Кара закотила очі і попрямувала до дверей, підштовхуючи перед собою Надін. Келен поцілувала Річарда в щоку.
— Лягай. Я прийду і поцілую тебе на ніч, тільки розставлю охорону.
Раїна вийшла слідом за Келен і закрила двері. Надін чекала в коридорі, погойдуючись на підборах.
— Як рука? Змінити припарку?
— Рука набагато краще, — відповіла Келен. — Мабуть, вистачить припарок. Але спасибі за пропозицію.
Вона схрестила на грудях руки і втупилася на Надін. Кара теж втупилася на Надін. Раїна втупилася на Надін.
Надін переводила погляд з одної жінки на іншу. Потім глянула на Докаса з Іганом, які теж очей з неї не спускали.
— Ну що ж, гаразд. Доброї ночі.
— Доброї ночі, — в один голос відповіли Келен, Кара і Раїна.
Вони стояли і дивилися як Надін ішла геть.
— Я тебе ще раз прошу — дозволь мені її вбити, — крізь зуби просичала Кара.
— Може, й дозволю, — відповіла Келен і постукала в двері. — Річард? Ти ліг?
— Так.
Кара хотіла теж увійти.
— Я тільки на хвилинку, — сказала їй Келен. — Навряд чи він встигне за цей час мене згвалтувати.
— Від Магістра Рала всього можна чекати, — вдавано насупилася Кара.
Раїна розсміялася і грюкнула її у спину.
— На твоєму місці я б не стала турбуватися. Після того, що ми сьогодні бачили, навряд чи у когось з нас буде відповідний настрій, — сказала Келен і закрила двері.
У кімнаті горіла одна свічка. Річард лежав, укрившись до пояса ковдрою.
Келен присіла на краєчок ліжка, взяла його руку і притиснула до грудей.
— Ти дуже засмучена? — Запитав він.
— Річард, ми неодмінно одружимося. Я чекала тебе все життя. Ми з тобою разом. А все інше не важливо. — Річард посміхнувся. Його стомлені очі зблиснули.