Долина Гнівного потоку
Шрифт:
Він схопив кістлявого шукача одною рукою за барки, а другою за штани і вмить відірвав од жертви. Аж тепер, тримаючи перед собою напасника, що пручався й вимахував руками, Біллі побачив, кого той душив. Дехто в танцювальній залі почав уже сміятися з усього того, але Біллі розлютився.
— Що? — гаркнув він. — То ти он кого схопив за шию! Хотів задушити мого приятеля?
Дужий, як бугай, він підняв копача і так гепнув ним об підлогу, що той тільки застогнав та й витягся. В обох залах запала тиша. Біллі нахилився над шукачем, поторсав його, почекав, але той не ворушився. Тоді він знову взяв його
Біллі вже годі було стримати. Він обернувся спиною до вікна і виставив уперед голову, озираючи всіх налитими кров’ю очима. В повітрі запахло бурею, всі завмерли. Тільки банківник коло рулетки хутенько згріб усі гроші до шпарки в столі.
Тоді Док проштовхався крізь натовп і дав знак чоловікові біля музичної скриньки. Той негайно крутнув корбу. За Доком, наче у нього в кільватері, задріботів Пастор і схопив його за поли. Док сердито обернувся і крізь зуби вилаяв його:
— Одчепися! Сядь каменем! Не бачиш, яке тут осине гніздо?
Але Пастор щось п’яно белькотів і навіть хотів пролізти наперед. Може, саме це й зняло напруження в залі. Тим часом Жаба підвівся, хапнув повітря, побачив Біллі і, простягши руки, поточився до нього.
— Хай живе мій приятель! Вгору його! Аж до неба! — закричав він.
Біллі схопив його в обійми.
Глядачі підкинули вгору не тільки Біллі, а й Жабу, навіть узяли його на плечі. Той тішився, як дитина.
— Сьогодні всі хай п’ють на мій кошт! — вереснув він. — Несіть мене до Доротеї!
Горлаючи й на всі лади вихваляючи Жабу, гості понесли його до прилавка. Там він, не злазячи додолу, висмикнув сорочку з штанів, розстебнув черес і кинув його на прилавок. Гості знову радісно закричали, заспівали йому хвалу.
— Все на мій рахунок, Доро! — звелів Жаба й переможно підняв руку.
Поки його несли до столу, Доротея зважила золото й записала суму. Гримнула музика, банківник знову пустив рулетку. На його знак хирлявий клерк, що сховався тим часом за дужого негра в кутку біля прилавка, виклав нову купу грошей. Люди з танцювальної зали посунули до грального столу.
Юрба підхопила й Гая Джілберта. Опинившись коло дверей гральної зали, він заглянув, чи немає там брата. Той уже півгодини мирно сидів собі, схиливши голову на стіл, і хропів. Юрба заступала його від Гая. Притулившись до одвірка, Гай через голови роззирався по залі.
Док підійшов до Біллі, однак той не дав йому й слова сказати.
— Можу я в цьому кублі взяти наборг чи ні? — крикнув він. — Ви з мене видурили всі грошики своєю пекельною цяцькою, а я не хочу, щоб мене Жаба напував! Я заплачу, як вернеться Боєр.
Док і взнаки не дав, що тієї миті з п’яної балачки зробив собі висновок, куди веде ниточка. Он звідки в Біллі гроші.
— Тут нікому не дають наборг, Біллі, ти сам добре знаєш, — спокійно сказав він.
Біллі поїдав Дока очима. Він перекривив його й люто замахав довгими руками:
— Тоді я ставлю останні свої гроші, і банк буде мій!
Він оглянувся по залі, шукаючи жертви, й наглядів Пастора.
— Іди сюди, апостоле гнидявий! — крикнув він. — Іди хоч раз зроби добре діло!
Пастор непевною ходою наблизився й підняв руки.
— Ось на, постав за мене! — погрозливо сказав він. — І якщо не виграєш, то теж полетиш у вікно.
Пастор спробував випручатися.
— Не хочу, то диявольська гра! — заверещав він.
Та Біллі затис йому гроші в руці й підштовхнув до рулетки.
— Став! Я саме й хочу, щоб ти відібрав у диявола гроші!
Пастор розгнівався, почав відбиватися й шпурнув гроші геть. Жмут упав на рулетку, якраз на тринадцятий номер. Біллі здивовано глипнув на стіл, відпустив Пастора, що заходився обтріпуватись, а сам вищирив зуби й почав стежити за кулькою. Вона покотилася по колу й зупинилась у невеличкій заглибині.
— Тринадцять, червоне! — оголосив банківник. — Повний виграш.
Біллі спершу аж рота роззявив, та потім засміявся, ніби інакше й бути не могло, і почав вихваляти себе на всі лади, неслухняними руками запихаючи виграш у кишеню. Свою ставку він лишив на номері. Рулетка крутнулася знову.
Біллі нарешті впорався з грішми і вже обернувся до Пастора, коли це банківник знову сказав:
— Тринадцять, червоне. Повний.
Біллі вдруге виграв. Тепер уже гості почали товпитись до столу, витягаючи шиї, і Біллі довелося розштовхувати їх ліктями. Далі він уже стежив за кулькою, як кіт за мишею, але цього разу програв. Та Біллі й так був задоволений; знизав плечима і, мабуть, хотів знову щось сказати Пасторові, бо відіпхнув шукачів, що заступили йому залу, і оглянувся навколо. Док, що стояв поряд, побачив, як Біллі вмент змінився. На обличчя його ніби лягла тінь, очі примружилися. Док простежив за його поглядом і коло Пастора побачив Гая Джілберта. Той щось казав старому ковбоєві — видно, хотів його забрати з собою.
— Ага, — буркнув Біллі, — пташка сама залетіла в клітку.
Він витер товсті губи і рушив крізь натовп до них.
— Це твій приятель? — запитав він Гая стримано, наче прицінювався до нього. — Чи ти хочеш забрати його в мене, щоб він вигравав тобі гроші?
Гай спокійно глянув на нього й холодно мовив:
— Ані те, ані те, Біллі.
— Я тобі якраз хотів порадити, щоб ти цього не робив.
— Я не потребую нічиєї ради, Біллі.
Гай Джілберт говорив спроквола, мало не співав. Навколо них стало тихо. Гай відчував, що Біллі шукає тільки зачіпки. Але він був дужий, спритний, як тигр, і не боявся Біллі. До того ж, коли він бачив нахабних людей, у нього свербіли кулаки. Його обурило вже те, що Біллі знущався з Пастора. Тепер він стояв перед Біллі і з нехіттю, ніби знуджено, позирав кудись повз нього.
І раптом зустрівся очима з Доком. Той дивився на нього вимовно й застережливо. Вперше Гаєві по спині пройшов легенький мороз. Ще чудніше йому стало, коли Док швидко майнув убік за спиною в Біллі. І все те за якусь коротеньку хвилинку. Що тут затівається?
Він почув підступний голос Біллі:
— Щось ти дуже заносишся…
Біллі проковтнув лайливе слово, що висіло вже в нього на язиці: він був не дуже високої думки про Гая Джілберта й не хотів битися з ним навкулачки. Треба техасця так роздрочити, щоб той схопився за зброю. Тоді йому, Біллі, ніхто нічого не закине.