Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
— Злякав я тебе, так? А хочеш злякатися по-справжньому? Хочеш, я покажу тобі пророцтво? Не розповім, а саме покажу? Покажу все, як воно буде насправді. Я ніколи ще не показував цього жодній сестрі. Ви всі вивчаєте пророцтва і думаєте, що здатні зрозуміти, що стоїть за словами, але ви не розумієте нічого. Не так потрібно працювати з ними.
Маргарита нахилилася до пророка.
— «Не так потрібно працювати?» Що ти хочеш сказати? У пророцтвах говориться про майбутнє, і ми намагаємося зрозуміти це.
Він похитав головою:
— Це далеко не так. Пророцтва
Він випростався, і знову Маргарита шкірою відчула його ауру, його могутність.
Вона ніколи не чула про такі речі. Вона не знала, чи говорить пророк правду, чи всі його слова викликані гнівом.
— Натан, все, що ти можеш розповісти або показати мені, принесе нам неоціненну допомогу. Ми разом боремося на стороні Творця. Його воля головна в нашому житті. Сили Безіменного вічно борються з нами. Так, я хотіла б, щоб ти показав мені пророцтво так, як воно здійсниться.
Лице пророка стало таким серйозним, що в неї перехопило подих.
— Добре, сестра Маргарита. — Він схилився до неї. — Дивись мені в очі, прошепотів він. — Загубися в моїх очах.
Його пильний погляд заворожував, глибокі, темні очі, здавалося, стають все більше і більше… більше і більше… Не було нічого, крім його бездонних очей. А потім Маргарита побачила безмежне чисте небо.
— Я знову скажу тобі справжнє пророцтво, але на цей раз ти побачиш, що стоїть за словами. — Маргарита слухала його і ніби пливла в небі, як хмара. — Не допоможе ніхто, крім єдиного, народженого з даром нести силу Істини, того, хто…
Слова розтанули і зникли, і вона побачила. Картини, запахи, звуки нахлинули на неї.
Вона побачила прекрасну жінку з довгим волоссям, одягнену в сукню з білого атласу, — Мати-сповідницю. Маргарита побачила, як Квод з Д'хари вбивають інших сповідниць, і її охопив жах. Вона побачила найближчу подругу, зведену сестру жінки в білому, побачила, як та вмирає у неї на руках. Вона відчула відчай Матері-сповідниці.
Потім Маргарита побачила Матір-сповідницю поруч з тією людиною з Д'хари, яка посилала кводи вбивати інших сповідниць. Стрункий, гарний чоловік у білому одязі стояв перед постаментом з трьома скриньками. Маргарита здивувалася, помітивши, що шкатулки відкидають різну кількість тіней.
Чоловік у білому одязі здійснював дивний обряд. Він накладав чари, чари зла, чари Підземного світу. Весь вечір, всю ніч, до самого світанку. А потім виглянуло сонце, і почався день, і Маргарита зрозуміла, що це сьогоднішній день. Вона бачила те, що сталося в цей самий день.
Чоловік в білому завершив приготування. Він підійшов до скриньок. Посміхаючись, він простягнув руку і відкрив ту, що посередині. Ту, що відкидала дві тіні.
З шкатулки вирвався сніп світла і немов омив людини в білому. Обличчя його засяяло. Але потім спалах магічної сили, магії шкатулки, закрутився навколо нього і погасив його життя. Він зробив неправильний вибір; за помилку
Маргарита побачила Матір-сповідницю поруч з чоловіком. Чоловіком, якого вона любила. Маргарита відчула її щастя. Такої радості вона ще не відчувала ніколи. У Маргарити перехопило подих. Те, що вона бачила, відбувалося саме зараз.
А потім вихор закрутив її свідомість. Вона побачила війну і смерть, що панували всюди. Вона побачила смерть, яку приніс Володар тьми, і її охопив нездоланний жах.
І знову імла захлеснула її, закрутила і жбурнула у величезну юрбу. Посеред натовпу, на високому помості, стояла Матір-сповідниця. Збуджена юрба раділа. Це була саме та радісна подія, передбачена пророцтвом, подія тієї гілки, яка повинна реалізуватися, щоб врятувати світ від наступаючої темряви. Радість натовпу передалося Маргариті.
Вона вся затремтіла в радісній надії побачити поряд з Матір'ю-сповідницею того, кого вона так любила, того, за кого Сповідниця повинна вийти заміж, щоб наповнити радістю серця людей.
Але щось тут було не так. Немов чиясь холодна рука стиснула їй серце, і мурашки пробігли по шкірі.
Нічого не розуміючи, Маргарита дивилася на зв'язані за спиною руки Матері-сповідниці, дивилася на стоячого поруч з нею чоловіка, не того, якого вона любила, — а чоловіка в чорному каптурі, який стискав в руках величезну сокиру. Здивування змінилося жахом.
Сильна рука ката жбурнула Матір-сповідницю на коліна, схопила її за волосся і притиснула голову до грубих дощок. Тепер її волосся було зовсім коротке, не те що раніше, але це була саме вона, та сама жінка, Мати-сповідниця. З-під її щільно зімкнутих вік текли сльози. Біле плаття виблискувало в яскравих сонячних променях. У Маргарити зупинилося дихання.
Величезний серп сокири зметнувся вгору, блиснув на сонці і різко опустився на поміст.
Маргарита відчайдушно ловила ротом повітря.
Голова сповідниці впала в кошик. З натовпу почулися радісні вигуки. Фонтаном хлинула кров. Обезголовлене тіло впало на дерев'яний настил, і плаття з білого стало червоним. Так багато крові!
Натовп захоплено ревів.
У Маргарити вирвався крик жаху. Нудота підступила до горла. Натан підхопив її і притиснув до себе, схлипуючу і тремтячу. Він втішав її, як батько втішає перелякану дитину.
— Ах, Натан, і це — саме та подія, яка розвеселить і порадує народ? Невже вона обов'язково повинна померти, щоб врятувати світ?
— Так, — тихо сказав Натан. — Майже всі пророцтва ведуть до цієї події тепер істинної гілки. Щоб світ живих був врятований від Володаря тьми, всі події істинної гілки повинні відбутися в нашій реальності. Згідно пророцтва, народ повинен радіти при вигляді смерті Матері-сповідниці, інакше здійсниться інша гілка, і нас поглине вічна тьма Підземного світу. Не знаю чому, але це так.
Пророк ласкаво гладив її по спині, а Маргарита все схлипувала, опустивши голову йому на плече.
— О всеблагий Творець, — вигукнула вона, — змилуйся над своєю нещасною донькою. Ниспошли їй сили!