Еліксир життя
Шрифт:
Я не встиг зреагувати на витівку чвака: Сташек відгородив його, як тигра, сталевими гратами:
— Посидьте, Бобе, трохи, заспокойтесь. Шкода, що до найближчого зоопарку так далеко…
Ми вийшли з печери. Нам услід нісся каламутний потік вигуків. Комп’ютер-перекладач
— Стривайте! — зупинився Сташек. — Я, здається, зрозумів, куди поділися чваки. Вони просто перерізали одне одного.
— Ви помиляєтесь, Станіславе Андрійовичу, — заперечив Бернард. — Ніхто нікого не вбивав. Точніше, їх усіх убило повне безділля.
— Безділля?
— Так. Це був їхній ідеал. Уява багато років постачала їх усім необхідним, і вони розраховували, що так буде вічно. Але уява — не просто дар природи, вона передусім дар праці. Вона все менше підкорялася чвакам, і одного разу…
Бернард, незвичний до довгих монологів, закашлявся і матеріалізував собі склянку води.
— …і одного разу, — підхопив я, — вони змогли уявити собі не більше, ніж мумія в єгипетському саркофазі.
— А як же вижив Боб? — спитав, помовчавши, Сташек.
— Він виявився пронозливішим за інших і вчасно приховав узяті з Землі продукти. Цього запасу йому вистачить на все життя…
Бернард глянув на сонце:
— Скоро вечір. Чи до допоможете ви мені половити представників місцевої фауни?
…Після зльоту ми зі Сташеком кинули жеребок. Перше чергування дісталось йому. Я влігся на койці, тішачись наперед чотиригодинним сном. Перед очима промайнули
— Панасе Миколайовичу, — пошепки озвався з верхньої койки Бернард. — Ви звернули увагу, які в Боба руки? Великий палець майже не відрізняється від решти. А щелепи?!
— Бернарде, — сказав я якомога спокійніше, — щось мені не спиться. Ця не зіграти нам у шахи? Цур, білі мої…
ЗМІСТ
Василь Бережний. ФЕНОМЕН НООСФЕРИ
Юрій Герасименко. ЕЛЬФИ ДОКТОРА ШТІЛЛЕРА
Анатолій Стась. ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНИХ ТРОЯНД
Володимир Красников. ТАЄМНИЦЯ КОРОЛІВСЬКОГО СТОЛА
Василь Бережний. САКУРА
Кім Пушкарьов. ТРИДЦЯТИЙ ВАРІАНТ
Микола Дашкієв. ЕЛІКСИР ЖИТТЯ
Юрій Забєлло. ПОДОРОЖ У НЕВІДОМЕ
Леонід Сапожников. ПАРІ
Микола Дашкієв. ХАЙ ТОРЖЕСТВУЄ ІСТИНА!
Леонід Сапожников. ОСТАННІЙ ЧВАК