Філософія: хрестоматія (від витоків до сьогодення)
Шрифт:
4.024 Розуміти речення означає знати, як стоять справи, коли воно правдиве.
(Отже, його можна зрозуміти, не знаючи, чи воно правдиве).
Ми розуміємо його, коли розуміємо його складові частини.
4.025 Переклад з однієї мови на іншу полягає не в тому, що кожне реченняоднієї мови перекладають реченняміншої. Перекладають лише складові частини речень.
(А словник перекладає не лише іменники, а й дієслова, прикметники, сполучники і т. д., і трактує
4.026 Щоб ми зрозуміли значення простих знаків (слів), нам треба його пояснити.
Але ми розмовляємо реченнями.
4.027 Речення має властивість подавати нам новийзміст.
4.03 Речення мусить подавати новий зміст за допомогою старих висловів.
Речення повідомляє нам про певну ситуацію, отже, його зв’язок із ситуацією має бути важливим.
А його зв’язок із ситуацією саме в тому й полягає, що той зв’язок є її логічним образом.
Речення виповідає щось лише остільки, оскільки воно є образом.
4.031 У реченні ситуацію немовби зіставляють із чимось на пробу.
Замість казати: це речення має той чи той зміст, можна було б просто сказати: це речення показує ту чи ту ситуацію.
4.0311 Одна назва заступає одну річ, інша – іншу річ, і вони зв’язані між собою; так уся цілість – немов живий образ – репрезентує стан речей.
4.0312 Можливість речення ґрунтується на засаді репрезентування предметів знаками.
Моя основна ідея полягає в тому, що «логічних постійних величин» ніщо не репрезентує. Що логікифактів репрезентувати не можна ... с 38-39
4.1 Речення показує існування й неіснування того чи іншого стану речей.
4.11 Сукупність правдивих речень становить собою цілість природознавства (або сукупність природничих наук).
4.111 Філософія не належить до природничих наук. (Слово «філософія» має означати щось таке, що стоїть понад природничими науками або нижче від них, але не поряд із ними).
4.112 Мета філософії – логічне пояснення думок. Філософія – не вчення, а діяльність. Філософська праця складається великою мірою з пояснень.
Підсумок філософії – не «філософські судження», а пояснення суджень.
Філософія повинна пояснювати й чітко розмежовувати думки, що звичайно бувають доволі темні й невиразні.
4.1121 Психологія не більше споріднена з філософією, ніж будь-яка інша природнича наука.
Теорія пізнання є філософією психології.
Хіба моє вивчення системи умовних знаків не відповідає вивченню процесів мислення, якому філософи надавали такого великого значення для філософії логіки? А вони здебільшого лише заплутувались у неважливих психологічних дослідженнях, і така сама небезпека існує і в моєму методі. 4.1122 Теорія Дарвіна має з філософією не більше спільного, ніж будь-яка інша природнича гіпотеза.
4.113 Філософія обмежує коло суперечних питань
4.126 У тому самому розумінні, в якому ми говоримо про формальні властивості, ми можемо говорити й про формальні поняття.
(Я впроваджую цей термін, щоб з’ясувати причину змішування формальних понять із справжніми поняттями, що проходить червоною ниткою через усю давню логіку).
Не можна виразити реченням того, що якась річ підпадає під формальне поняття як його предмет. Але це видно з самого знаку того предмета. (З назви видно, що вона означає якийсь предмет, з цифри – що вона означає число, і т. д.).
Адже функція не може репрезентувати формальні поняття, як вона репрезентує справжні поняття.
Бо функції не виражають їхніх прикмет, формальних властивостей.
Вираз формальної властивості є рисою певних символів.
Отже, знак для прикмет формальної властивості є характерною рисою всіх символів, значення яких підпадають під те поняття.
Отже, вираз формального поняття є змінною речення, в якій сталою є тільки ця характерна риса.
4.127 Змінна речення визначає формальне поняття, а її значення – предмети, що підпадають під те поняття.
4.1271 Кожна змінна є знаком якогось формального поняття. Бо кожна змінна репрезентує якусь сталу форму, яка має всі її вартості і яку можна вважати формальною властивістю тих вартостей … с 44-44
5.55 Тепер нам треба апріорі відповісти на питання про всі можливі форми елементарних речень.
Елементарне речення складається з назв. Та оскільки ми не можемо подати числа назв з різними значеннями, то й не можемо подати складу елементарного речення.
5.551 Наша головна засада така: кожне питання, яке взагалі можна розв’язати з допомогою логіки, має бути негайно розв’язане.
(А якби ми опинилися в становищі, коли таку проблему треба було б вирішувати через споглядання світу, то це свідчило б, що ми йдемо цілком хибним шляхом).
5.552 «Досвід», якого ми потребуємо, щоб зрозуміти логіку, не є тим досвідом, що каже: з чимось стоять справи так чи так, а тим, що каже: щось є; але якраз це неє досвідом.
Логіка передуєдосвідові, що каже: з чимось справи стоять так.
Вона передує проблемі «як», а не проблемі «що».
5.5521 І якби це було не так, то як би ми могли застосувати логіку? Можна було б сказати: якби була якась логіка, хоч би світу й не існувало, то як же тоді може бути логіка, коли світ існує?
5.553 Рассел казав, що є прості стосунки між різними кількостями речей (осіб). Але між якими кількостями? І як це можна визначити? Досвідом?
(Немає числа, що переважало б інші числа).
5.554 Визначення будь-якої спеціальної форми було б цілком довільним.