Філософія: хрестоматія (від витоків до сьогодення)
Шрифт:
5.5541 Повинна існувати можливість визначати апріорі, чи я, наприклад, можу опинитися в такому становищі, коли мусив би позначити щось знаком двадцятисемичленного стосунку.
5.5542 Але чи ми взагалі маємо право ставити так питання? Чи ми можемо утворити якусь форму знаку, не знаючи, чи їй щось відповідає?
Чи має сенс запитання: що має бути, абищось могло бути фактом?
5.555 Ясно, що ми маємо поняття про елементарне речення, незалежно від його особливої логічної
Але там, де символи можна утворювати за певною системою, там логічно важлива саме та система, а не окремі символи.
І як би я міг у логіці мати справу з формами, які сам здатен винайти? Навпаки, я мушу мати справу з тим, що мені дає змогу їх винаходити.
5.556 Не може бути ієрархії форм елементарних речень. Ми можемо передбачити тільки те, що самі конструюємо.
5.5561 Емпірична реальність обмежена сукупністю предметів. Та межа знов виявляється в сукупності елементарних речень.
Ієрархії є і мають бути незалежно від реальності.
5.5562 Якщо ми знаємо з чисто логічних міркувань, що мають існувати елементарні речення, то це повинен знати кожен, хто розуміє речення в їхній неаналізованій формі.
5.5563 Усі речення нашої побутової мови фактично – такі, як вони є, – цілком упорядковані логічно. Те найпростіше, що ми маємо ними висловити, є не параболою правди, а самою цілковитою правдою.
(Наші проблеми не абстрактні, а, може, найконкретніші з усього, що є).
5.557 Застосуваннялогіки вирішує, які елементарні речення існують.
Логіка не може передбачати того, що міститься в застосуванні.
Ясно, що логіка не може збігатися зі своїм застосуванням.
Проте логіка має стикатися зі своїм застосуванням.
Отже, логіка та її застосування не можуть втручатися одне в одне.
5.5571 Якщо я не можу подати апріорі елементарних речень, то якби я захотів їх подати, це б мало призвести до очевидної нісенітниці.
5.6 Межі моєї мовиозначають межі мого світу.
5.61 Логіка заповнює світ; межі світу є і її межама … с 69-70
6.371 Весь сучасний світогляд грунтується на хибному уявленні, що так звані закони природи є поясненнями її явищ.
6.372 Тож сучасні люди дивляться на закони природи як на щось непорушне, як стародавні – на Бога й долю.
І ті, й ті мають слушність, і одночасно не мають її. Правда, погляди стародавніх були настільки ясніші, що вони визнавали чіткий кінець своїм знанням, тим часом як за сучасної системи створюється уявлення, що з'ясоване все.
6.373 Світ незалежний від моєї волі.
6.374 Якби навіть усе, що ми хочемо, ставалося, то й тоді це була б тільки, так би мовити, ласка долі, бо між волею і світом немає логічногозв’язку, який би
6.375 Так само, як існує тільки логічнанеобхідність, існує також тільки логічнанеможливість.
6.3751 Неможливо, наприклад, і саме логічно неможливо, щоб дві барви були одночасно в тому самому місці поля зору, бо це виключає логічна структура барви.
Подумаймо, як ця суперечність виявляється у фізиці: приблизно так, що частка не може одночасно мати дві швидкості; або що частка не може бути одночасно в двох місцях; або що частки, які перебувають одночасно в двох різних місцях, не можуть бути ідентичні.
(Ясно, що логічний добуток двох елементарних речень не може бути ні тавтологією, ні суперечністю. Твердження, що якийсь пункт поля зору має одночасно дві барви, є суперечністю).
6.4 Усі речення рівноцінні.
6.41 Сенс світу має перебувати поза ним. У світі все таке, як воно є, і все діється, як діється; уньому немає жодної вартості – а якби була, то не мала б вартості.
Якщо є якась вартість, що має вартість, то вона має перебувати поза всім, що діється і так-існує. Бо все, що діється і так-існує, –випадкове.
Те, що робить його невипадковим, не може перебувати у світі, бо тоді воно знову ж таки було б випадковим.
Воно мусить перебувати поза світом.
6.42 Тому не може також бути етичних речень.
Речення не можуть виражати нічого вищого.
6.421 Ясно, що етики не можна виповісти.
Етика трансцендентальна.
(Етика й естетика – одне).
6.422 Перша думка, що з’являється під час формулювання етичного закону у формі «Ти повинен...», така: а що, коли я цього не зроблю? Але ж ясно, що етика не має нічого спільного з карою і нагородою у звичайному розумінні. Отже, питання наступностідії не повинне бути важливе. Принаймні ця наступність не може бути подією. Бо в цьому питанні все-таки є щось слушне. А саме, повинна існувати своєрідна етична нагорода й кара, але існувати в самій дії.
(І ясно також, що нагорода має бути чимось приємним, а кара – чимось неприємним).
6.423 Не можна говорити про волю як носія етики. А воля як феномен цікавить тільки психологію.
6.43 Якщо добра чи зла воля міняє світ, то вона може змінювати лише його межі, а не факти; не те, що можна віддати мовою.
Одне слово, світ тоді має стати через це взагалі іншим. Має до певної міри як ціле звузитись або розширитись.
Світ щасливих інший, ніж світ нещасних.
6.431 Так як зі смертю світ не міняється, а кінчається.
6.4311 Смерть не є подією життя. Бо смерть не переживають.