Факир
Шрифт:
– Заспокойтесь, мадам Брссон, - казенним голосом вдреагував поет.
– Це всього лиш обов'язков для таких випадкв питання. Не бльше. Практично формальнсть.
– Але ж ви бачите, наскльки вони дошкульн.
– Образа розпирала голос, вд того слова нби просили
– Виходить, що я могла бажати смерт чоловков? А там до вбивства рукою подати?
– Не переймайтесь, люба Крстн, - позичив голос у психоаналтика Тейлор.
– Розберемося. Головне - заспокотися. Спокй вам зараз дуже потрбен. Такий стрес...
– Дякую...
– Вдповдь теж для годиться. Черства й солона.
– А що буде з ним?.. З Альбером? Катер прийде лише за чотири дн? Лто. Спека. "Почнуться процеси". Та й Лукас...
– Подумамо, - твердо мовив Тейлор.
– А ви... Випийте заспокйливого. Допоможе. Переврено.
– Спасиб...
– Крстн явно не "згусток енерг".
– Допоможе на певний час. А чим заспокоти назавжди? На все життя?
В очах оселилося докрливе запитання. потяглося до "слдчого Теодоракса". Ухопити за груди. Вийшло.
– О-о-о, - подався назад поет.
– Н. Така флософя не для полцейсько кебети. Не зварить. Якби в межах таблички множення...
Поет справд злякався. Найменше зараз хотлося записатися в духвники. Тим бльше - для Крстн. Страждання й спокуса в одному флакон.
– А, забули, - кволо махнула Крстн.
– Нчого вже не змнити... Не повернути... Доля у кожного своя. хрест теж. Мй - такий. Важкий срий. Аби Господь лиш сили дав
– Дасть. Бог милосердний, - сказав Тейлор.
– Допоможе. Вн так робить завжди. Коли просять. Або коли бачить, що допомога потрбна, але не вистача розуму попросити.
– Я не проти, - утомлено-байдуже вимовила Крстн.
– Хай.
– Ну, гаразд, - керував парадом "слдчий".
– Ми пдемо, а ви вдпочиньте. Непогано б заснути.
– Дякую, - спробувала усмхнутися жнка. Не вийшло.
– Десь ма бути снодйне. Без нього точно не зможу.
– Бувайте.
"Полсмени" пшли. Крстн залишилася. Й закрила обличчя руками.
28 вересня 1993 року, острв Авг, 16 год. 37 хв.
Зачинили двер "штабу". Замкнули на ключ. Хай нхто не заважа. Нарада! Сьрьозна!
Попадали в крсла. Розслабон! Мр збуваються. А щастя .
– Наче в каменоломнях рк вдтрубив, - похитав головою Тейлор.
– З Крстн говорити - залзним Арн треба бути... Хух... релаксу мен, релаксу!
– А ходмо на пляж?
Лисиця вистрлив з снайперсько гвинтвки. Наче з СГД. Так стрляють тльки з не. Хто вм. Повна верся тут:https://andronum.com/product/vasilchenko-vyacheslav-fakir/