i c66bbbbf7dda0d4b
Шрифт:
обожнюють. Він, блідий, зверхній, одним розчерком
на Ванда Такіхасі розбавила.
серця крає.
У кутку, в фотелі зеленому, похмуро сидить не менш
А потім зграйкою прямують панянки до роялю.
прекрасна княжна Анастасія, в собачку персти опус-
За ним теж неабияка знаменитість — шансоньє,
тила, пестить її так, що величезний діамантовий пер-
що, подейкують, в Метрополітен-опера співав! Може, стень бісики по всьому залі пускає.
і брешуть…
За
Фокусник-мім салоном сновигає: з рукавів букети-
красою хазяйці не поступається.
ки дістає, дрібні дива демонструє. Комусь годинник
А сімейство ювеліра Штока вже за своїм столиком
золотий повертає під оплески, у когось із нагрудної
вмостилося, меню роздивляються, носами крутять.
кишені зв’язку різнобарвних носовичків дістає.
Купчиха Лизавета Павлівна взагалі нічим незадо-
Офіціанти напої носять, поки панство за столи
волена — теж сидить у кутку, у своєму воронячому
не сіло: до урочистої вечері хвилин сорок, тож не-
оточенні — черниці і приживалки лимонад п’ють,
хай гості познайомляться, знайдуть собі розваги
хустками обмахуються. Не подобається їм тут. Суціль-
на смак.
не богохульство!
У салоні столик для бриджу, дошки шахові — за ни-
Парочка посеред зали все витанцьовує, з сил ви-
ми вже якийсь найнятий «гросмейстер» чекає всіх
бивається, а танцювати ніхто більше не виходить.
охочих.
Та й шансоньє весь час співи змінює — не розбереш, Капітан із золотими ґудзиками на мундирі, в біло-
який танець танцювати. Плюнув чоловік (звісно, по-
му кашкеті, на сходах майорить, мов прапор.
думки) — і до шинквасу, де мадеру наливають.
Посеред зали заводить танок парочка: юна особа
Юна дружина його самотньо постояла-постояла
в блакитній сукні і високий незграбний пан в сурдуті
і до картярів подалася. Очевидно, як сказав мосьє
з ледь помітними залисинами на ліктях. Юна особа
Очінь, — з тих, з «емансипе» виявилася.
на всі боки головою крутить, пан — позіхає…
Чоловічі розмови їй цікавіші за романси.
А розмови дійсно цікаві — про війну…
* * *
— …От я і кажу: війни не уникнути, — каже князь,
Заряджає оператор нову плівку.
підсуваючи прекрасній Ванді асигнації. — Красивим
І от вже нова мізансцена на підході.
жінкам завжди таланить!
Пані та панянки біля роялю рояться. Підспівують.
— Але дозвольте, вельмишановний, — заперечує
Романси замовляють «на біс».
міністр фінансів. — Здається, пан Столипін іншої дум-
За картярським столом засіли намертво і князь,
ки:
і граф, і промисловець, і міністр фінансів, і інші, хто
— Краще поганий мир, ніж добра війна, — підхоп-
дурні звички і гроші має.
лює купець.
60
61
* * *
— А вам, батечку, «поганий мир» не світить, — по-
сміхається князь. — Ви зі своїми миловарними заво-
А за столиком сімейство Штоків вечеряє, ні на кого не
диками завжди собі раду дасте, не програєте.
зважаючи: голод, як кажуть, не тітка!
— Кому війна, кому — мати рідна… — з усміхом хи-
Пан Шток головою крутить туди-сюди, все на пер-
тає головою купець.
стень княжни Анастасії зиркає.
— Це підступно, підступно, пане Кривошапко! —
— Соломоне, дивись в тарілку! Жора, не годуй па-
скрикує Ванда і тривожно — до князя: — А хіба ви…
пугу печінкою, у нього срачка буде! — роздає заува-
Хіба ми готові до війни?
ження мадам Шток.
— Так! — каже князь.
— Фу, маман! Ми ж її їмо! — відказує Жорж, просо-
— Ні! — каже міністр.
вуючи в клітку шматок свинячої печінки.
— То «так» чи «ні»? — цікавиться власник миловар-
— Але ж ми не папуги, — відказує мадам Шток
них заводиків.
і ревниво — до чоловіка: — Соломошо, голову звер-
— Війна може стабілізувати внутрішні проблеми
неш!
країни! — пояснює князь. — Давно треба відволікти
— Соломошо, дай червінця! — на всю залу кричить
суспільство від внутрішніх соціальних і економічних
папуга людським рипучим голосом.
негараздів!
Аж офіціант тацю ледь з рук не випустив прямо на
— Клин клином вибивають? — не припиняє сипа-
зачіску мадам а-ля Пізанська башта.
ти прислів’ями купець.
Фокусник-мім йому на допомогу поспішив, виймає
— Саме так. Війна — кращий спосіб угамувати
з рукава букетик фіалок — простягає мадам Шток.
внутрішні пристрасті. А ви що, революції захотіли?
— Геть пішов! — відмахується мадам.
— Звісно, ні, — каже міністр. — Але в технічному
Біле обличчя міма скривилося, немов він на как-
військовому розвитку ми значно програємо, скажі-
тус сів, і з обох очей водночас фонтанчики вихлюпну-